Отже, вибори закінчились. Окружна виборча комісія вже встигла провести підрахунок голосів, і хоча офіційних результатів ще немає, але вже чітко відомо ім’я переможців у нашому окрузі. Представником Коломиї у парламенті VIII скликання буде киянин Олесь Доній. Що це означає?
Найперше те що коломияни проігнорували своїх земляків та віддали голоси київському брендовому політику, який, однак, абсолютно не орієнтується в проблемах нашого округу та не має жодної програми розвитку регіону.
В усіх цивілізованих країнах мажоритарні вибори – це свого роду договір. На виборах кандидат просить жителів певного регіону за нього проголосувати, але потім виборці можуть просити депутата вирішити їхні конкретні проблеми. В нашому випадку цей механізм трохи збився. Доній громаду попросив, ми його послухали, але чи будемо мати ми змогу про щось його попросити? В цьому у мене особисто виникають сумніви. Скоріш за все, новообраний депутат одразу після виборів чкурне в Київ займатися фестивалями та різного роду тусовками. А от до Коломиї навідуватиметься, у кращому випадку, на свята і то для проголошення полум’яних промов, а не вирішення конкретних проблем.
Багато хто зараз мені заперечить, мовляв, депутат мав би займатися законотворчістю, а не трубами з каналізацією. Повністю згідний. Однак, хочеш займатися виключно законодавчою роботою – іди в партійні списки (а от нашого депутата в жоден чомусь не взяли), а якщо вже йдеш по мажоритарці тоді ти зобов’язаний до своїх безпосередніх законодавчих обов’язків додати і обов’язки по розвитку округу. Така світова практика… і нема на то ради.
***
Звернімо увагу і на ще один факт. Цьогорічні вибори продемонстрували, що у Коломиї з’явився ще один політик, який переріс рівень міської ради та може претендувати на самостійну політичну кар’єру. Веду мову про Володимира Довганюка.
Як відомо, його зняли з передвиборчих перегонів, буквально в останній момент, так що у бюлетенях залишилося його прізвище. Звичайно, виборчі комісії проставили навпроти нього позначку «вибув», однак не в цьому суть. Маючи можливість отримувати інформацію з кожної дільниці округу безпосередньо, я помітив промовистий факт. Фактично на кожній дільниці були люди, які поставили позначки «за» навпроти Довганюка. На деяких з них кількість таких людей досягала відмітки у 55, 50, 40, 30 голосів. І це за кандидата, який вибув!
Що це означає?
У першу чергу, що Володимир Довганюк здобув «свого» виборця, людей, які голосують за нього не через відсутність іншого вибору, а конкретно за нього, його роботу, програму. Це дуже важливий здобуток та капітал, який фактично робить пана Довганюка одним із лідерів політичного життя не тільки Коломиї, але й Прикарпаття.
Деякою мірою це ж можна сказати і про Олександра Левицького, який, будемо відвертими, неочікувано здобув досить високий результат, який також надасть пану Олександру політичної ваги в області.
***
Що стосується результатів партій, то тут все достатньо очікувано: Батьківщина, Свобода та УДАР набрали своє. Провальними ці вибори можна назвати хіба, що для Партії регіонів, яка на Прикарпатті суттєво втратила порівняно із 2010, та «Нашої України», як очевидно вже стала політичним трупом.
Влада нас давно так навчила, що в будь-якому її рішенні ми, прості українці, шукаємо якийсь «підвох» або те, яким же ж чином нас будуть дурити. Найбільше шкода, що таке абсолютно абсурдне і напіванекдотичне твердження – є чи не найповнішим описом відношення держави до своїх громадян.
Отже, вибори закінчились. Окружна виборча комісія вже встигла провести підрахунок голосів, і хоча офіційних результатів ще немає, але вже чітко відомо ім’я переможців у нашому окрузі.
Вчора Україна відзначила День Конституції. Чиновники усіх рівнів та мастей, від Президента до голови сільської ради, наввипередки мітинговим тоном розповідали українцям про те як вони хвацько втілюють в життя головні принципи української конституції, чи не найкращої в світі. Я, зізнаюсь вам, в цей день не святкував…
Я, зізнаюсь вам, великий футбольний вболівальник. Кожен чемпіонат світу чи Європи з футболу для мене – особисте свято. Тому можете собі уявити, яким я був щасливим у 2007 році, коли Україна отримала провести у себе Євро: ну по-перше, дивитись футбол такого рівня на наших стадіонах – це вже класно. Ну а по-друге, Євро було величезним, я б навіть сказав, «епохальним» історичним шансом для України. Шансом реалізувати себе як цивілізована держава: навести лад з напівзруйнованою інфраструктурою, покращити свій імідж та зарекомендувати себе на увесь світ…
У 1991 році я ще був доволі малим, однак чудово пам’ятаю, як тодішні газети щономера публікували список країн, що визнали Україну як незалежну державу. Спочатку були, якщо я не помиляюсь, Канада та Польща. У наступному номері газети до них вже долучились Угорщина, республіки Прибалтики, Чехословаччина, Болгарія…
Уже зовсім скоро 9 травня. І якщо у в усій Східній Європі – це день окупації, то у нас так званий «день перемоги», день радянської перемоги. Комуністи витягають зі своїх шаф червоні прапори, особливо «ярі» послідовники Лєніна і Сталіна ще й напрасовують георгіївські стрічки…
Коли над кораблями не панує корма, під ними панують підводні скелі. А що може статись з кораблем, що необачно потрапив на підводні скелі, ми знаємо, - він просто загине. Якщо перенести вищевказану метафору на суспільство, то можна зрозуміти, що корма – це мораль. Тому суспільство, в якому мораль кинута під ноги, нагадує корабель, який втратив кермування і летить назустріч підводним скелям, а відповідно і краху…
Минулого вівторка виповнилось рівно два роки як Президентом України ми обрали Віктора Януковича. Разом із зміною влади змінилась і наша реальність. Слово «покращення» ми вже сприймаємо як щось страшне та негідне, дивлячись на похоронний вінок, усміхаємось і вже не вважаємо Юлю Тимошенко дуже розумною…
У цьому матеріалі ми запропонуємо вам анонс основних та найбільш знакових подій цього року, які матимуть місце у Коломиї і які безпосередньо торкнуться чи не кожного коломиянина. Ні в якому разі не хочемо давати якихось прогнозів, адже прогноз – це завжди намагання вгадати. Ми будемо говорити тільки про ті речі, які мають під собою ґрунтовні підстави. Отож просимо ознайомитись, що нас чекає у 2012 році…
Не раз доводилось чути фразу, що народ має ту владу на яку заслуговує. Однак, в українських умовах, цілком виправдано буде сказати, що ми маємо не ту владу на яку заслуговуємо, а ту яку дозволяє вибрати існуюча виборча система.
друкувати
