Заклик Блаженнішого Любомира до молитви
за успішне проведення Синоду Єпископів УГКЦ 2010 року
Всесвітлішим і Всечеснішим Отцям, Преподобним Монахам і Монахиням, Дорогим Мирянам Української Греко-Католицької Церкви
Дорогі у Христі!
З 2 до 9 вересня 2010 року Божого у Львові проходитиме черговий Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви. Це надзвичайно важлива подія у житті Церкви, адже на Синоді збираються усі наші єпископи з України і поселень, яким доручено вчити, освячувати і вести Божий люд, щоб спільно застановитися над потребами нашої Церкви та прийняти відповідні рішення.
Кожну добру справу належить розпочинати з прохання до Господа Бога про Його благословення. Це особливо стосується церковних справ. Тому й Синод, який є не звичайним засіданням керівників товариств чи організацій, а священним зібранням пастирів Христової Церкви, має відбутися у покірному слуханні натхнення Святого Духа.
Цього року Синод буде розглядати дві головні теми: євангелізація та міграція. Щодо першої теми, то розглядаємо її для того, щоб зрозуміти, як допомогти людям зустріти Ісуса Христа. Допомогти за посередництвом нашого прикладу, нашого братнього слова. Вивчаючи іншу тему, звертаємо увагу на наших емігрантів, особливо тих, які перебувають в країнах, де немає структур нашої Церкви і де залишатися вірним своїй Церкві і своїй традиції не є легко. Хочемо, на підставі навчання нашої Церкви, на підставі нашого досвіду зрозуміти, як можемо якнайкраще допомогти нашим сестрам і братам в еміграції та їхнім рідним в Україні.
Самі бачите, дорогі у Христі, які великі і важливі теми нашого церковного життя хочемо розглянути. Тому щиро просимо усіх вірних нашої Церкви до молитви за успішне проведення Синоду, щоб його рішення були ведені і освячені «силою з висоти».
Цей заклик адресуємо до вас у дні, коли святкуємо празник Успіння Пресвятої Богородиці. Тропар свята пригадує нам, що Вона, хоча й відійшла від нас, та залишається з нами назавжди: «У різдві дівство зберегла Ти, в успінні світу не оставила Ти, Богородице…», – співаємо у ці дні. Знаючи про це, просимо скерувати свої молитви і до Пречистої Діви Марії та прохати Її, щоб взяла нас під свій святий покров.
Дорогі у Христі, звертаємося до усіх вас, зібраних на Святих Літургіях, з проханням, щоб після завершення богослужіння ви усі спільно помолилися «Отче наш» і «Богородице Діво» в наміренні нашого Синоду і його щасливого завершення.
Благословення Господнє на Вас!
+ ЛЮБОМИР
Дано у Києві, при Патріаршому соборі Воскресіння Христового, 24 серпня 2010 р.Б.
Поручаємо Всечеснішим отцям-душпастирям зачитати це звернення 28 серпня та в неділю 29 серпня, і у вказані дні, як рівно ж в неділю 5 вересня, окрім згаданих молитов після богослужінь, додати на Сугубій ектенії наступне прохання із Молебна до Святого Духа на початок Синоду:
«Ще молимось за успіх Синоду Єпископів нашої Церкви, щоб поклонялись ми завжди в дусі і правді Богові і щиро служили нашим ближнім, у всьому сповняючи Його святу волю».
Сьогодні Церква відзначає: 02.09.2010 - Самуїла пророка
Пророк Самуїл був п’ятнадцятим і останнім суддею Ізраїльським, який жив за 1146 років до Різдва Христового. Він походив від коліна Левієвого, був сином Елкана з Рамафаїм-Цофиму з гори Єфремової. Народився, випроханий в Господа молитвами своєї матері Анни, і ще до народження був посвячений Богові. Коли хлопчикові виповнилося 3 роки мати пішла з ним у Силом і за обітницею віддала його в опіку первосвященику Елії, який у той самий час був і суддею над народом Ізраїльським. Пророк зростав у страху Божому, і вже в 12 років йому було дане одкровення про те, що Бог покарає весь дім первосвященика Елії за те, що він не приборкує своїх нечестивих синів.Пророцтво збулося, коли філистимляни, вбивши 30000 ізраїльтян, здобули перемогу, а з нею - й Ковчег Божий. Почувши про це, первосвященик Елія впав з ношей коло воріт і, зламавши хребет, помер. Дружина Фінеєса, до якої чутка про страшну подію дійшла відразу, померла саме в час народження їх дитини зі словами: “Відійшла слава від Ізраїлю, тому що взято Ковчег Божий” (1 Цар. 4,22).
По смерті Елії Самуїл став суддею народу Ізраїльського. При ньому Ковчег Божий повернуто з полону самими ж філистимлянами. Після навернення ізраїльтян до Бога, вони повернули собі також всі міста, які захопили філистимляни. Постарівшись, пророк Самуїл поставив своїх синів - Йоіла й Авію - суддями над Ізраїлем, але вони не успадкували чесності та правості батька - були користолюбивими. Старійшини Ізраїля бажаючи, щоб народ Божий був “як інші народи” (1 Цар. 8, 20), зажадали в пророка Самуїла поставити їм царя. Пророк Самуїл же побачив у цьому бажанні глибоке падіння народу, яким до того часу керував Сам Бог, звіщаючи волю через святих обранців.
Залишаючи посаду судді, пророк Самуїл запитував народ,, чи не скривдив він кого впродовж свого правління, але ніхто не висунув жодного звинувачення. Після викриття першого царя Саула в непослусі Богові, пророк Самуїл помазав на царство святого Давида, що знаходив у нього притулок, рятуючись від переслідувань царя Саула. Пророк Самуїл помер, досягши глибокої старості. Життя його описане в Біблії. В 406 році мощі пророка Самуїла перенесено з Юдеї до Константинополя.
Мученики Севир, Мемнон та інші мученики, що постраждали з ними. Мученики Севир, Мемнон, а з ними ще 37 мучеників постраждали в Філіппополі від імператора Діоклиціана (284-305). За тверде і безстрашне сповідання віри в Христа святого Севира роздирали залізними гаками. Потім на пальці його рук наділи розпечені персні та оперезали його розпеченим залізним поясом. Після цих катувань святому відрубали голову. Коли правитель дізнався, що мученик Севир навернув до Христа сотника Мемнона, то повелів і його катувати. Мученика Мемнона розтягнули і вирізали зі шкіри на його спині 3 ременя. Разом з ним постраждали ще 37 мучеників. Усім їм відрубали руки і ноги, і кинули в палаючу піч. Сталось це близько 304 року.
Написав Бр. Григорій Яремчук
