Євро наближається… І що з того?

Блог В.Фітьо | 2012-05-11 02:01:17

Я, зізнаюсь вам, великий футбольний вболівальник. Кожен чемпіонат світу чи Європи з футболу для мене – особисте свято. Тому можете собі уявити, яким я був щасливим у 2007 році, коли Україна отримала провести у себе Євро: ну по-перше, дивитись футбол такого рівня на наших стадіонах – це вже класно. Ну а по-друге, Євро було величезним, я б навіть сказав, «епохальним» історичним шансом для України. Шансом реалізувати себе як цивілізована держава: навести лад з напівзруйнованою інфраструктурою, покращити свій імідж та зарекомендувати себе на увесь світ.

До слова, наведу вам один, як на мене досить цікавий факт. У 2010 році футбольний чемпіонат проходив у Південно-Африканській Республіці. Так, це одна із найрозвиненіших країн Африки, але за рівнем розвитку економіки та інфраструктури вони приблизно на рівні з нами. Так от, після успішного проведення мундіалю кількість туристів до цієї африканської країни збільшилася в три рази!!! Можете лише уявити, що ці три рази означають в доларовому еквіваленті і що з того має їхня економіка.

Тепер інший приклад – Польща, наш партнер по Євро. Те, що вони зробили за останні п’ять років, – це величезний цивілізаційний стрибок. Що тут казати, якщо поляків вже запрошують у «велику двадцятку», тобто клуб двадцяти найбільших економік світу. Так, не все аж так гаразд у поляків із підготовкою до чемпіонату, але вони заклали основу для успішного розвитку своєї країни на десятиліття.

А що в нас? А в нас навпаки, про майбутнє ніхто не думає. Усі зайняті сьогоднішнім станом свого гаманця. Держава бідніє, а не розвивається. Справа в тому, що під час підготовки до турніру державні та приватні структури значно завищували вартість робіт, що спричинило багатомільйонні збитки Державного бюджету. Усі роботи було профінансовано з Державного бюджету з огляду на відсутність іноземних інвестицій через недовіру до української економіки та влади. У квітні 2010 року уряд прийняв постанову, що дозволила організаторам самостійно вибирати компанії поза тендером чи конкурсом. Це рішення збільшило непрозорість вибору виконавців робіт, багато з яких зареєстровано в офшорних зонах, серед яких Кіпр і Беліз. Видання «Українська правда» опублікувало матеріал, у якому доведено зв’язок голови Національного агентства з питань Євро-2012 Бориса Колесникова та ТОВ «АК Інжиніринґ», що з 2010 року стало одним з трьох генпідрядників реконструкції НСК «Олімпійський». У 2011 році порушено кримінальну справу за фактом фальсифікації підписів на митних деклараціях, за якими генпідряднику «АК Інжиніринґ» для встановлення на НСК «Олімпійський» мала надійти німецька сантехніка на суму майже 120 мільйонів гривень, якої стадіон так і не отримав. У квітні 2011 року перевірка КРУ виявила порушення генерального підрядника — компанії «Київміськбуд» — при реконструкції НСК «Олімпійський». Дев’ять субпідрядних організацій завищували ціни на матеріали і використали зайве обладнання на суму 2,9 мільйона гривень.

Та це ще не все: вартість будівництва нового 84-кілометрового відрізку шосе на чотири смуги між Краковцем та Львовом збільшено від попередньо запланованих 1,4 до близько 4 мільярдів гривень, що робить вартість будівництва 1 кілометра дороги у 2-3 рази вищою, ніж, наприклад, у США. На проведення експертизи технічної документації з будівництва стадіону у Львові з бюджету було виділено 15,1 млн гривень, хоча насправді ця процедура коштувала близько 180 тисяч гривень.

Так ось: шанс для країни діловиті чиновники перетворили на шанс для себе. Це, власне, є відповіддю на питання чому рівень життя українців падає, а статки «властьімущих» ростуть у три, п’ять, десять разів. І замість рухатись вперед до цивілізованого світу ми все далі падаємо у прірву злиденності та відсталості, хоча і з «потьомкінськими селами».

Тепер ще одне. Якщо шанс економічного прориву ми вже давно проґавили, то ще хоч була можливість достойно себе світу показати, але і тут ми «відзначились». Напевне, ще не було жодного Євро із таким негативним підтекстом, як наше. Ситуація нагадує снігову кулю: стає все більше політиків, готових бойкотувати матчі Євро в Україні: німці, австрійці, шведи. Ця тенденція вже дійшла і до футболістів. Діючі чемпіони Європи та світу іспанці вже зазначили, що можуть бойкотувати фінал чемпіонату, який мав би відбутись у Києві. Варті уваги також і слова капітана збірної Німеччини Філіпа Лама, який сказав, що те, що відбувається в Україні, далеке від цивілізованого бачення демократії… Якщо вже футболісти про таке заговорили, то ситуація у нас дійсно патова. Найбільш боляче те, що такий унікальний шанс ми просто втоптали в болото. Та ще страшніше те, що іншого такого шансу може і не бути…