Рух по колу із запізненням

Блог В.Фітьо | 2011-11-04 11:45:20

Ще досі пам’ятаємо як Прем’єр-міністр Микола Азаров вирішував проблемами з подорожчанням памперсів та презервативів, а вже цього тижня взяв на себе вирішення ще однієї «стратегічної» проблеми України – шкільні туалети. Зокрема, пан Прем’єр пригрозив, що звільнить усіх директорів шкіл, у яких через два роки туалет буде стояти на дворі. Відбулось це загадково-трагікомічне дійство на з’їзді працівників освіти України і наштовхнуло мене на деякі роздуми.

Успішність всякої нації визначається наявністю стратегічного мислення у її уряду: здатності далеко бачити та вмінні дивитись вперед. Здатність до стратегічного мислення – це здатність вийти за межі себе, за межі власного городу та подивитись на себе на тлі глобального світу. Здатність до стратегічного мислення – це здатність дати собі відповідь на запитання, а що ми можемо йому, світу запропонувати, як власними зусиллями можемо його змінити. Здатність до стратегічного мислення – це здатність поставити чітку довгоперспективну мету та визначити шляхи її досягнення. Стратегічне мислення – це, в кінці кінців, здатність віднайти історичну місію власного народу. Якраз наявність у нації людей із стратегічним мисленням та можливість привести їх до влади і визначає рівень зрілості народу та готовність зайняти достойне місце у світовому співтоваристві, та не перетворитись на «сучасних аборигенів».

Саме таким чином колись здобули своє становище у світі американці, англійці, французи чи німці. Саме таким шляхом розвивались так звані «азійські тигри», які і з відсталих колоній із історичного узбіччя перетворились на достойних світових агентів. Так боролись із радянським минулим та торували шлях до гідного європейського життя наші сусіди поляки, угорці, чехи та прибалти. Саме такі шляхи зовсім нещодавно намітили Китай та Бразилія.

І от поки, малайці втілюють в життя «Бачення 2020» та реалізовують економічний кластер «Джахор», який дасть роботу восьмиста тисячам малайців український Прем’єр-міністр переймається коливанням цін на презервативи та памперси. Тим часом, коли Корея та Сінгапур все більше зусиль та ресурсів вкладає у розробку високих технологій, Микола Янович пропонує позакривати університети та замінити їх ПТУ або ж пафосно відкриває кругову електричку довкола Києва, яка мала б робити повне коло за 50 хвилин, але все-одно робить це майже за дві години…В той час, коли польська економіка стає однією із найпотужніших у Євросоюзі, наш очільник Уряду ставить свої «стратегічні завдання» для України: через два роки усі шкільні туалети мають бути у приміщенні школи, а не на дворі.

Що тут сказати, поки інші нації та їхні уряди творять своє майбутнє та шукають власні історичні місії, наше керівництво переймається туалетами і памперсами, і це на жаль, не сороміцький жарт. Це стосується не лише згаданих мною випадків, а усієї економічної політики Уряду. Згодіться, смішно (але крізь сльози) коли Микола Азаров у ХХІ столітті говорить про лопати, капусту і інші мені незрозумілі речі.

Чому так? Відповідь вимальовується якось сама собою, по крайній мірі для мене. Люди, що зараз кермують Україною – це типові «радянські люди» із партійно-комсомольської номенклатури, у яких на превеликий жаль в силу їхнього радянського мислення, відсутня здатність мислити стратегічно та бачити далі свого носа.

Звичайно, «господарники» мене одразу звинуватять та скажуть, що і проблему із шкільними туалетами вирішувати слід. Так, згоджуся я, однак, питання в іншому, а чи має цим займатися Прем’єр-міністр? Мені видається, що головний міністр та його міністри не мали би бути таким дріб’язковими, інакше ми ризикуємо втратити ще ті примарні історичні шанси, що залишились. Не можна знайти відповідь на історичні виклики там, де їх нема. Не можна за допомогою лопати, капусти та памперсів витворити власну національно-історичну унікальність. Ще буквально декілька років і ми так і залишимось рухатись по історичному колу з запізненням як азаровська електричка, в той час коли інші нації підуть далеко вперед.