Мультики мого дитинства

Блог О.Полюк | 2012-09-20 10:15:00

Якось, чекаючи на прийом до стоматолога, я познайомилася з шестирічною дівчинкою. Мала виявилась дуже жвавою і цікавою співрозмовницею. Кучерява «чомучка» зі щирою та безпосередньою дитячою допитливістю розпитала мене за все, про що тільки могла. Так слово за словом ми торкнулися теми мультиків. Цікавлюся у малечі, які мультфільми вона любить. Дівчинка із захватом розповідала, що їй дуже подобається «Маша та Ведмідь», «Губка Боб Квадратні Штани», «Телепузики», «Сімпсони», «Гріффіни», «Лунтік», «Шрек», «Південний парк» тощо. Маленька непосида розповіла мені про кожного героя мультфільму, хто з них добрий, а хто поганий, і у результаті виявилось, що найбільше вона любить Машу, бо та робить, що хоче, і їй за це нічого немає, та навіть похвалилася, що переглянула уже усі випуски мультфільму «Маша та Ведмідь». Продовжуючи наш діалог, запитую дівчинку чи подобаються їй такі мультфільми як «Ну постривай», «Вінні Пух», «Кіт Леопольд», «Як Петрик П’яточкін слоників рахував», «Умка», «Івсик-Телесик», «Капітошка», «Козаки», «Котигорошко», тобто ті, на яких виросло не одне покоління дітей. І я була дуже здивована, коли карооке дівчатко з великим подивом глянуло на мене і спитала: «А со це таке? Пло кого ці мультики?». Як це не прикро, але, виявляється, сучасні діти майже нічого не знають про добрі радянські та українські мультфільми. Натомість вони знають всю закордонну мультиплікаційну продукцію.

Пригадую, як колись з нетерпінням кожного вечора я чекала російську передачу «Спокойной ночи, малыши», а потім швиденько переключала на нашу «Вечірню колисанку» із тьотею Аллою Мігай і уже тільки після цього вечірнього ритуалу я з чистою совістю лягала спати. Я, як і багато моїх однолітків, застала часи, коли на зміну радянським мультфільмам почали приходити стрічки закордонного виробництва. Сьогодні ж дітвора навіть не знає, що це таке – швиденько бігти з вулиці до хати і чекати на вечірню казку від діда Панаса, бо ж тепер жоден телеканал не показує «На добраніч, діти». Якось задля цікавості і я переглянула уже відомий у дитячому світі мультфільм «Маша та Ведмідь». Здавалось би, нічого підозрілого у цьому мультику немає, але з кожною наступною серією агресивна та гіперактивна Маша управляє бідним Ведмедем як хоче, а той виконує усі Машині забаганки. Тож не дивно, що часто діти ображаються на батьків чи вихователів, що ті зробили їм зауваження, адже їхній улюблениці Маші за пустощі немає покарання. Та й більшість батьків відчувають сумніви та тривогу з приводу безпеки та користі сучасних мультфільмів. Залишаючи вдома дитину сам на сам із диском мультиків, батьки, можливо, навіть і не підозрюють, чого може навчитися їхнє чадо, бо сучасні мультфільми аж ніяк не мають повчальної, а тим паче виховної мети.

Мультики мого дитинства були набагато кращі, добріші і щиріші, це мультики, яким хочеться подякувати за щасливе дитинство.