На допомогу прийде дільничний

Капітан міліції Богдан Данилюк на службі з 1993 року. Починав патрульно-постовим, через чотири роки став дільничним і ось уже стільки ж працює як старший дільничний. Зона його обслуговування — адміндільниця №2 м. Коломиї, вулиці: Мазепи, Стефаника, Богуна, Січинського, Привокзальна. За старанну службу нагороджений значками “За відзнаку” І і ІІ ступенів.

Приводом для знайомства і спілкування з Богданом Дмитровичем стала операція “Візит”, під час якої правоохоронці, зокрема, дільничні, відвідують помешкання закріпленого за ними району, проводять профілактичні бесіди.

На часі — городня пора, отож дільничний застерігає людей не залишати без нагляду квартири, бодай просити про це сусідів. А тим, хто зголошується здавати помешкання студентам, теж не завадить обачність, бо під виглядом студентів до вас можуть поселитися аферисти чи злодюжки. Та все ж головна мета нашої розмови з дільничним не про це. Аналізуючи заяви і скарги, з якими працює, відзначає, що значний відсоток серед них становлять “справи сімейні”.

— Їх і розглядати чи не найскладніше, — розповідає Богдан Данилюк. — Адже в кожній сім’ї свій мікроклімат, традиції, звички, порядки, своє бачення ролі кожного з подружжя. Буває навіть так, що молода пара розлучиться, бо “не сходяться характерами”, але вимушені й далі жити під однією стріхою. По якімсь часі, дивись, знову за ручки водяться.

— Жінки терплячі і вміють прощати, бо у них здебільшого велике бажання зберегти сім’ю, — веде далі дільничний. — Чоловікам, щоб збагнути цінність і значення сім’ї, потрібен час. А декому, щоб схаменутись, — профілактична бесіда або покарання.

— І які ж це заходи впливу?
— Усне застереження, притягнення до адмінвідповідальності — штраф, виправні роботи, до 15 діб арешту; кримінальна відповідальність — покарання, яке не пов’язане з позбавленням волі, або позбавлення волі.

— Чи до багатьох доводиться застосовувати такі заходи?
— На моїй дільниці наразі на обліку 12 сімейних дебоширів, яких ще зарано, вважаю, випускати з поля зору. Отож, зустрічаюсь з ними, у сусідів розпитую, що і як, бо інколи жінки соромляться казати правду, їм здається, що за все в сім’ї відповідальні саме вони.

— А це не так?
— На мою думку, однакову відповідальність несуть обоє. І якщо в сім’ї між подружжям є взаємоповага, то приводу звертатися за сторонньою допомогою, тим більше — до міліції, просто не виникає. Інколи трапляється, що співбесіду доводиться проводити і з чоловіком, і з дружиною. Бо якщо чоловік хильне зайвого і починає влаштовувати “день ґазди”, виваженій жінці стане терпцю не з’ясовувати стосунки, не підливати олії у вогонь, а почекати ранку, коли хміль вивітриться, і відтак поговорити відверто. Якщо чоловік вдається до рукоприкладства, не має значення — на п’яну чи на тверезу голову, — не варто терпіти таке насильство, приниження. Бо мовчки стерпівши раз, надалі можете відчувати наругу постійно і це стане нормою поведінки для чоловіка. Ось тут просто необхідно звернутися до нас за допомогою. Буває, що й після першої розмови чоловік нарозумлюється.

— Пригадайте, будь ласка, конкретний приклад насильства у сім’ї над домочадцями.
— Дорослий син жорстоко знущався над своєю матір’ю. Ніде не працював, жив на її пенсію, вірніше, пропивав. Коли матір не давала грошей, бив її. Старенька терпіла, мовчала, бо їй було соромно комусь розповідати, якого нелюда виховала. Аж коли він зламав їй руку і довелося звертатися за медичною допомогою, все й розкрилося. Рішенням суду молодика засудили на два роки до покарання, яке не пов’язане з позбавленням волі. Аж після цього нарозумився.

— Жертвами в сім’ї нерідко стають і діти. Можливо, не стільки від насилля, як від неуваги.
— І такі, на жаль, є приклади. Сорокарічна розлучена жінка зовсім не займається вихованням свого одинадцятирічного сина. Він полишений на бабусю, якій уже несила глядіти онука, а донька на її докори не зважає: п’є, хату запустила. Рішенням суду її оштрафовано. Трохи спам’яталася, навела в хаті порядок. Навідуюсь у ту сім’ю, не полишаю проводити з жінкою профілактичні бесіди, бо ж можуть позбавити материнських прав. Хлопець не пропаде, ним держава опікуватиметься. Але як йому при живій матері сиротою рости?

— Схоже, Ви у своїх бесідах більше апелюєте не статтями закону, а намагаєтеся пробудити у людей почуття відповідальності, співчуття, милосердя.
— До кожної людини, повторюся, — різний підхід. Тут мимоволі мусиш бути психологом. Та чим більше спілкуєшся з людьми, тим більше вони тобі довіряють, прислухаються. А це, вважаю, і є одним із найголовніших завдань дільничного. Користуючись нагодою, я б хотів побажати, щоб люди ніколи не залишались наодинці зі своїми проблемами і від цього страждали. Якщо комусь знадобиться моя допомога як дільничного, телефонуйте: 8-096-517-94-35.

Автор: Вікторія КОХАН, “Вільний голос”
Обговорити на форумі