Археологічна сенсація: трипільська культура на Прикарпатті стала старшою на 1000 років

Вперше на території району Верхнього Подністров’я, а саме в с.Козині Галицького району, археологи знайшли поселення раннього Трипілля, яке орієнтовно датується початком 5 тис. до н. е. Це відкриття, на думку вчених, кардинально змінює уявлення про доісторію як Прикарпаття, так і Західної України загалом. Пропонуємо нашим читачам ексклюзивне інтерв’ю з керівником археологічного загону Національного заповідника “Давній Галич” Тарасом Ткачуком — науковцем, який і зробив це відкриття.

— З чого все почалося?
— Почалося все з інтересу наших краян до минулого своєї землі. Вчителеві історії Козинської школи Романові Драгомирецькому місцеві жителі приносили фрагменти трипільської кераміки, серед яких був навіть фрагмент антропоморфної фігурки. Він звернувся до нас і ми поїхали на те місце знахідок. До речі, тут варто висловити окремо велику подяку Василеві Цимбалістому, власникові цієї земельної ділянки в урочищі “Соловче”, за люб’язний дозвіл провести на ній археологічні дослідження. Ми заклали три шурфи, в одному з яких виявився археологічний матеріал раннього Трипілля.

— Отже, уявлення про праісторію Трипілля на Прикарпатті змінено?
— Донедавна вважали, що трипільці з’явилися на наших теренах десь орієнтовно 4300—4000 р. до н.е. Археологічні розкопки в Козині перенесли їх появу приблизно на тисячу років углиб праісторії, тобто маємо тут кінець раннього етапу трипільської культури А.

— Як вважаєш, чому питання Трипілля викликає такий інтерес у cуспільстві?
— Напевно, передусім тому, що це відбувалося на нашій землі. А ще — люди шукають шляхетних предків, однак ці питання далекі від науки.

— Розкажи про саме відкриття. Що вдалося знайти?
— Знайшли яму, заповнену кремнієм всіх стадій обробки — від жолваків до знарядь на пластинах (т.зв. неолітична індустрія), фрагменти кам’яної зернотерки і сокири з опоки та добре збережені фрагменти ранньотрипільської кераміки. Багато фрагментів глиняного посуду прикрашені заглибленою орнаментацією і канелюрами. А, що найважливіше, на деяких збереглися сліди червоної та білої фарби — це в наших кислотних ррунтах взагалі унікальне явище. Адже, напевно, всім відомо: розпис кераміки на наших теренах розкладається за одну—дві тис. років.

— З твого настрою бачу, що в ямі знайшли ще щось?..
— Так. І це ще не все. Знайшли органіку — кістку тварини з того часу. Археологи завжди оперують поняттями, які прив’язані до предметів матеріальної культури. Дуже обнадійливі сподівання покладаємо на радіокарбонний метод визначення точного віку цих решток, який, маємо надію, в скорім часі дасть нам відповіді на багато питань.

— Мабуть, не всім читачам докладно відомо про трипільську культуру. Розкажи коротко про неї і про часовий простір цього феномену.
— Пам’ятки трипільської культури почали досліджувати польські археологи на Прикарпатті у другій половині XIX ст. 1893 року В. Хвойка провів розкопки поселення неолітичної доби на Кирилівській вул. у Києві, а згодом дослідив ще низку аналогічних пам‘яток на Київщині, зокрема й поблизу с. Трипілля. Походження цієї спільності пов’язане з регіоном Подністров’я, де вона сформувалася у VI—V тис. до н. е. за участі сусідніх неолітичних культур Карпатського басейну та Прикарпаття. Тут формується ранньотрипільська культура, або ж Трипілля А. Далі трипільські племена заселяють Дністро-Бузьке межиріччя, а на середньому етапі — Трипілля В, виходять на правий берег Дніпра на ділянці Канів — Трипілля. Максимального поширення трипільська культура досягає на етапі C. А щодо останніх хронологічних рамок за радіокарбоном, то вони, за київським археологом М. Відейком, такі:
Трипілля ВI 4700-4300 до н.е.
Трипілля ВI-ВII 4300-4000 до н.е.
Трипілля ВII 4000-3600 до н.е.
Трипілля СI 3600-3400/3200 до н.е.
Трипілля СII 3400/3200-2750 до н.е.

— Чим цікава для дослідників трипільська культура?
— Трипілля — це культура, яка існувала ще до будівництва перших пірамід. Безумовно її вирізняє високий, у праісторичних вимірах, рівень розвитку, про що свідчать відкриття у 60-70 рр. минулого століття. Це поселення-гіганти на Черкащині, площею 200 — 450 га, в яких споруджувалося до 3 000 жител і проживало 10—15 тис. осіб. Правда, вік цих гігантів швидко спливав: 70—100 років. По тому мешканці полишали поселення. Деякі дослідники вживають до поселень-гігантів термін “протоміста”. Хоч знаряддя праці продовжували виготовляти з каменю, кістки та дерева, а мідні вироби лишалися надто дорогими для масового вжитку й малоефективними. Транспортні засоби складалися з волокуш та запряжених волами саней в усі пори року. Трипільці — це, переважно, землероби і скотарі, хоча у нас, можливо, вони були інакшими, ніж на сході України чи, скажімо, в Молдові й Румунії. Схоже, що на наших теренах трипільці приділяли значну увагу мисливству та рибальству.

— Це вже закінчення розкопок?
— Маємо надію, що пан Василь дозволить нам закінчити відкритий у нього на городі об’єкт. Сподіваємося, що вже в недалекому майбутньому зможемо знайти такі самі місця на Прикарпатті.

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі