І став академік почесним штрамаком

Стоячи вітали односельці і гості Печеніжина на Успіння Пресвятої Богородиці у невеликому актовому залі музичної школи свого почесного краянина академіка Володимира Грабовецького (на фото). А він, подякувавши за щирий прийом, відразу почав історичний екскурс. Презентація трилогії книг з історії і культури Печеніжина академіка Володимира Грабовецького — доктора історичних наук, професора, академіка, почесного громадянина Печеніжина №1, почесного парафіянина Горішньої і Долішної церков, Великого Печеніжинця — була присвячена 360-річчю переходу села у містечко часів Хмельниччини 1648 року. Поскільки 24 липня академік Грабовецький відзначив свій ювілей, то презентація книг мимоволі перетворилась на вшанування 80-ліття нашого видатного краянина, кавалера двох орденів “За заслуги”. Другим орденом другого ступеня Володимир Васильович нагороджений державою до свого ювілею.

Неодноразово у своїй бесіді пан академік, наче перепрошуючи, наголошував, що історики — балакучі люди. Але, попри свою чотиригодинну тривалість, це була саме бесіда, розмова між друзями дитинства, односельцями, колегами, товаришами, без панібратства, але і без запобігань.

Вітальне слово, передусім, надали отцям Михайлові Коржинському (УПЦ КП) й Ігорю Квартюку (УГКЦ), котрі благословили присутню громаду і пана академіка. Згадали й про те, скільки використано паперу, олуфок, вічних ручок за більш ніж півстоліття подвижницької праці. За 50 років своєї творчої біографії Володимир Грабовецький сформував свою історичну школу, написав більше ніж сто монографій, і серед них — особливу увагу приділив рідному селищу Печеніжин, легендарній постаті краянина Олекси Довбуша, — зазначив у своєму виступі один із наймолодших докторів історичних наук, професор, завідувач кафедри політології Прикарпатського національного університету ім.В.Стефаника Василь Марчук. Подячні і вітальні слова своєму Учителеві та Наставнику виголосив також кандидат наук (без п’яти хвилин доктор), завідувач кафедри історії України того ж університету Ігор Райківський.

Хоча свято вела завідувачка селищної бібліотеки Марія Кушнір, інколи здавалося, що насправді ведучих було двоє, адже пан академік не запишнювався і не цурався дотепного слова, охоче підтримував бесіду, роблячи її легкою і жвавою, бо прийшов, як сам сказав, на поклін до своєї громади. І це на його прохання захід відбувся в музичній школі, де його з радістю прийняла директор Марія Маївська. Адже саме тут діяла перша у селищі читальня “Просвіти”, та й розташована вона ближче до родинного обійстя пана Володимира.

А земля славного опришка Олекси Довбуша (тепер — і земля академіка Грабовецького) не могла надякуватися своєму синові. Фольклористка Леся Турянська, уродженка Печеніжина, хоч мешкає тепер у с. Корничі, є його патріотом, але зізналася, що має два борги перед рідним селищем: видати компакт-диск із печеніжинським фольклором і організувати тут музей, передавши до нього батькову бібліотеку, в якій зібрана вся українська класика.

Від імені районної влади поважного ювіляра привітав заступник голови райдержадміністрації Богдан Болюк (на знімку внизу). Досить представницькою була коломийська делегація. Вітали свого Учителя голова “Просвіти” Василь Глаголюк, який учився у нашого академіка, і член “Просвіти” Ольга Руданець, яка захищала у нього свою дипломну роботу. Вітав й Іван Липчук, а від імені міського голови вручила ювілярові вітальний адрес завідувачка міського відділу культури Уляна Мандрусяк. Були вітання і від районних бібліотеки і відділу культури.

Коли двоюрідний брат Василь Грабовецький подарував кузенові величеньку-таки різьблену шкатулку, пан академік у боргу не залишився: “А Іванка нічого не скаже, що ти забрав цю скриню з хати?” — пожартував. А за жартами діло не стало, бо до слова взялося товариство штрамаків —дідів, які не хочуть сидіти на печі, а хочуть співати, — як вони самі себе охарактеризували. Поки вони співали, з’ясовую, що штрамаком у селищі називали гарно одягнутого, завжди підтягнутого й акуратного, передових поглядів легіня, і обов’язково — не пияка. І хоча наш академік є почесним громадянином одинадцяти населених пунктів, у тому числі Коломиї й Печеніжина, почесним парафіянином двох церков, йому вельми припало до душі, що удостоєний ще й звання почесного штрамака.

Вітали Володимира Грабовецького й односельці: поет, краєзнавець Михайло Довірак, колишня селищний голова Марія Віщук і голова теперішній Василь Котів, від громадськості селища і штрамаків — Богдан Луцак. Як годиться, заспівали нашому краянинові “Многая літ…”, а з подачі господині школи Марії Маївської прозвучала улюблена пісня пана Грабовецького “Ой, попід гай зелененький…”. Насамкінець ювіляр щиро подякував громаді за те, що слухали “нудного” історика.

Автор: Олег ПРОСКУРЯКОВ, “Вільний голос”
Обговорити на форумі