Перші кроки “Поступу”. Із дослідження “Національне відродження Коломийщини”. Продовження

На зібранні поставлено питання про назву товариства. До розгляду подано кілька пропозицій: Петро Кучірка запропонував назву “Відродження”, Зиновій Карась – “Боян”, Микола Семенюк – “Коло”, Роман Демчина – “Добротворці”, Ігор Салій – “Каменярі”, Ганна Ластовецька – “Покутська зоря”, Іван Білинкевич – “Поступ”. У процесі обговорення взяли до уваги те, що в ХІХ ст. в Коломиї вже було товариство з подібною назвою, і переважна більшість присутніх висловилася за “Поступ”.

Тоді ж Машталер ознайомив присутніх із черговою поштою львівського самвидаву, яку привезли напередодні. То було декілька екземплярів відомої ще від кінця 1960-их великої роботи Івана Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація?”.

Наступного дня, оформивши відповідні документи, Я.Полатайчук пішов у міськвиконком, аби записатися на прийом до голови. Перша спроба виявилася невдалою, бо молодий чиновник, почувши про спробу зареєструвати в Коломиї неформальне товариство, відмовив у прийомі. Лише вдавшись до секретаря виконкому, Я.Полатайчук зумів уладнати справу, і на понеділок, 18 липня, була призначена зустріч.

На прийом до голови постановили йти всією радою, хоч сумнівалися, чи зможуть одночасно зайти всі дев’ятеро. Тим більшим було приємне здивування, коли у визначену годину секретарка запросила до кабінету всіх. Високе світле приміщення було в міру обставлене кріслами, і голова міськвиконкому Михайло Юзюк, привітавшись з кожним, запропонував сідати. Ярослав Полатайчук відрекомендував голові членів ради і коротко поінформував про установчі збори. Голова уважно вислуховував кожного, хоча як господарника його більше цікавила практична діяльність товариства, особливо впорядкування старого цвинтаря, очищення занедбаних міських потічків та засипаних криниць. Питання ж, які стосувалися мовних проблем, культурно-просвітницьких заходів, а також дозволу на побудову пам’ятника Кобзареві, він майже не коментував, зразу ж скеровуючи їх до компетенції ідеологічної служби.

Перше враження від зустрічі було майже задовільним, зажевріла надія на співпрацю, адже голова пообіцяв, що служби виконкому вивчать їхнє питання і буде дана вичерпна відповідь. Але, на жаль, обіцяної співпраці не вийшло. Через якийсь час з’ясувалося, що є серйозні проблеми з реєстрацією, і вже наступні розмови не давали жодних результатів. Полатайчука не лише вже надалі не допускали до голови міста, але й не давали йому жодної відповіді. В такому невизначеному стані минали тижні, місяці. Він уперто наполягав на реєстрації, в противному разі домагався письмової відповіді з зазначенням причин відмови. Члени товариства розуміли, що справу свідомо затягують, що вишукують різні причини і що фактично не виконком, а вищі політичні структури (КГБ, міськом і обком КПРС) диктують міськвиконкомові свою волю. Тут проявилася справжня суть радянської влади: влади рад не існувало, вся повнота влади зосереджувалася в руках компартійних та кадебістських органів, а голова міста існував собі як декорація, як особа, на яку можна було звалювати всі коломийські негаразди. Голова міста був лялькою в руках ляльководів з міськкому КПУ та міськрайонного відділу КГБ.

Після тривалих наполягань виконком призначив на 6 жовтня 1988 р. спільне засідання кількох депутатських комісій, аби, заслухавши раду товариства, виробити конкретні пропозиції. Зійшлися на тому, що створили спеціальну робочу групу з тринадцяти депутатів для детального вивчення статуту й програми товариства. Згодом, 24 жовтня, відбулося засідання робочої депутатської групи. Від ради товариства брали участь Я.Полатайчук, В.Машталер, І.Білинкевич і Б.Стефанців. У виступах депутатів було рекомендовано внести декілька несуттєвих змін до статуту, проте настійно рекомендували пов’язати свою програму з заходами міськкому комсомолу і виконкому. Виправивши згідно з рекомендаціями свій статут, рада продовжувала домагатись реєстрації, але виконком не погоджувався. Тоді “Поступ” став шукати інших шляхів і способів…

У кінці грудня 1988 р. в Коломийській СШ №1 відбулася традиційна зустріч із видатним письменником Романом Іваничуком, на якій обговорювали його нові історичні твори “Шрами на скалі” та “Журавлиний крик”. Перед зустріччю поступовці звернулися до письменника з приводу проблем із реєстрацією, і згодом в місцевій газеті “Червоний прапор” Р.Іваничук розповів, що в “даний час у Львові створене товариство рідної мови імені Шевченка, в Івано-Франківську – товариство “Рух”. Невідомо лише, чому гальмується створення товариства “Поступ” у Коломиї”.

22 лютого 1989 р. в Коломиї в міському будинку культури (вул. С.Петлюри) відбулася творча зустріч редакції столичного журналу “Україна” з громадськістю міста, на якій голова товариства “Поступ” Я.Полатайчук передав до редакції письмове звернення з приводу реєстрації товариства. У той період популярний львівський журнал “Жовтень” у кожному номері друкував доволі актуальні письмові “дзвінки” читачів. У березні 1989 р. “Поступ” надіслав подібний “дзвінок” про свої проблеми до редакції журналу. Наведемо його: “Ще в липні минулого року в м. Коломиї зорганізувався ініціативний комітет для створення добровільного товариства “Поступ”. На установчих зборах був прийнятий статут, програма і вибрана рада правління. 18 липня всі необхідні документи були подані у міськвиконком для реєстрації товариства. Програмою товариства охоплено широкий спектр конкретних питань: відродження народних звичаїв і обрядів, впорядкування та реставрація старого українського цвинтаря, очищення річища занедбаних міських потічків та засипаних криниць, відзначення ювілеїв, тематичні вечори. Починаючи з липня 1988 р., товариство “Поступ” майже кожної суботи організовувало толоки на старому цвинтарі, де, крім загального впорядкування, були віднайдені забуті та загублені могили видатних людей нашого краю: артиста галицьких театрів Амврозія Нижанківського; сучасника “Руської трійці” поета і першого в Україні байкаря Луки Данькевича; режисера українських театрів Михайла Тінського; артиста Олекси Скалозуба; забутих художників Омеляна Ліскевича та Вітольда Оріховського.

Одним із головних завдань товариство “Поступ” убачає в спорудженні в м. Коломиї на народні кошти пам’ятника Тарасові Шевченку. Але, не дивлячись на важливість порушених проблем, відповіді з міськвиконкому про реєстрацію товариства немає. На усні запитання нам відповідають: “Питання вивчається”, а на письмові – жодної відповіді. 28 лютого 1989 року ми в черговий раз направили листа в міськвиконком, а також копії в Івано-Франківський облвиконком та Президію Верховної Ради УРСР із єдиним проханням дати нам відповідь: якщо будуть реєструвати товариство “Поступ” – то коли, якщо ж ні – то чому. Але, як не дивно, відповіді з жодної інстанції ми досі не отримали. Дивна позиція. Невже постанова уряду про роботу з листами стосується тільки низових ланок, а на вищі інститути влади вона не розповсюджується? Богдан Стефанців, м.Коломия, член ради правління товариства “Поступ”.

Але радянські виконавчі структури вже давно були адаптовані до подібних звернень, і будь-який критичний запит, що направляли до області чи навіть до Києва, через місяць повертався назад до Коломиї з пропозицією вивчити справу і доповісти. Система, здавалося, була нездоланною.

Згодом час підтвердив, що кандидатура Ярослава Полатайчука, запропонованого на голову товариства, виявилася найбільш удалою. Він уже був на пенсії, а зважаючи на те, що через погане здоров’я не займався жодним домашнім господарством, то вільного часу мав удосталь. Але якщо брати до уваги, що він ще замолоду любив громадську роботу, відчував особисту відповідальність за справу, то кращої кандидатури справді годі було шукати. Його наполегливість під час реєстрації товариства, багаторічна робота з відновлення занедбаних могил на давньому українському цвинтарі “Монастирок”, жертовна праця задля відродження пам’яті українських січових стрільців, десятки концертних програм – все це, започатковане переважно з його ініціативи, завдяки спільній праці поступовців згодом ставало гідним надбанням коломийської громади в перші роки національного відродження.

Джерело: Степан Андріїшин, “Коломийський вісник”
Обговорити на форумі