Де похований король Данило?

У період розвитку державної незалежності України, відродження історичної пам’яті, традицій українського народу і національно-етнографічних особливостей зростає інтерес до історико-культурних цінностей минулого. Це не лише данина пам’яті нашим предкам, але й об’єктивна потреба часу.

В цьому плані привертає увагу сучасників доля некрополів галицьких князів, тобто встановлення їх місць поховання та збереження могил. На жаль, ця проблема досліджена недостатньо і до сьогодні є дискусійною.

Ще напередодні Другої світової війни галицький історик Т. Коструба, який уже знав про знайдену в Галичі (Крилосі) археологом Я. Пастернаком могилу і саркофаг князя Ярослава Осмомисла, спростовує твердження іншого галицького історика — І. Кревецького, що посилався на дані Суздальського літопису, про місце поховання засновника Галицько-Волинської держави Романа Мстиславича саме в галицькій Успенській катедрі. Т. Коструба в опублікованій у “Літописі Червоної Калини” (1938 р.) статті стверджує, що за даними польського історика ХV ст. Івана Длугоша князь Роман похований після трагічної загибелі в Польщі (1205 р.) у Володимирі-Волинському, а не в Галичі.

Нині ще складнішими виявилися пошуки як корони, так і могили сина князя Романа — короля Данила Галицького. Правда, Галицько-Волинський літопис 1264 р. чітко фіксує “А король [Данило] впав тоді був у недугу велику, і в ній він скончав живоття своє. І положили його в церкві Святої Богородиці в Холмі, що її він сам спорудив”. Разом з тим маємо повідомлення польського історика Зиморовича (1597—1677), який досліджував історію Львова, що князь Лев у 1282 р. нібито переніс тіло свого батька Данила з Галича й урочисто перепоховав у Львові. Але більшість українських дослідників схиляється до наявності могили короля Данила Галицького у Холмі, яка, на жаль, після Другої світової війни безслідно втрачена.

У зв’язку з цим відбулася телефонна розмова автора цих рядків зі співробітником посольства України в Польщі істориком Ігорем Цепендою з приводу наявності чи слідів збереження в м. Холмі могили короля України Данила Галицького. Він повідомив, що ще 1999 р. за дорученням Міністерства закордонних справ України займався цією проблемою і з’ясував, що в підземеллі (крипті) колишнього збудованого Д. Галицьким собору дійсно вона зберігалася, можливо, до закінчення Другої світової війни, але в якому вона була стані та яка її подальша доля — невідомо. Точніше, згадується наявність якоїсь плити, але знову ж таки невідомо, чи це була частина саркофага, чи власне надгробна плита. Колишня Благовіщенська церква переходила в руки різних християнських конфесій, перебудовувалась у 1737 —1756 роках на греко-католицьку церкву, а нині функціонує в Холмі як базиліка Пресвятої Діви Марії. Відомо також, що в роки минулої світової війни храм був православний. Можливо, серед колишніх священиків збереглися які-небудь письмові свідчення про долю могили Данила Галицького. Стає очевидним, що вона могла бути знищена в післявоєнний період соціалістичної Польщі. Тому випливає необхідність на державному рівні, при використанні архівних джерел з’ясування цієї проблеми з безпосередньою участю польських істориків, як і дослідження долі корони Данила Романовича.

Цікаво, що наведені спроби пошуку могили Данила Галицького в Холмі з боку Міністерства закордонних справ України були пов’язані із спробою вшанувати його пам’ять у 2000 р. за участю тодішніх президентів Л. Кучми та А. Кваснєвського. До речі, цій події успішно сприяв Івано-Франківський єпископ владика Софрон Мудрий, який домігся дозволу польського духовенства на встановлення меморіальної дошки на базиліці в м. Холмі. Ось як про ці події пише колишній посол України у Польщі наш земляк Дмитро Павличко: “Жаль мені досі, що не була встановлена бронзова меморіальна таблиця, яку на честь Данила Галицького Кучма, за моїм планом, мав відкрити в Холмі біля костьола Пресвятої Діви Марії, на тому місці, де стояла церква, збудована нашим великим князем, у підземеллі якої він і був похований. Люблінський єпископ Жецінський дозволив таку меморіальну таблицю встановити в Холмі. Польська держава не вмішувалася в цю справу. Все залежало від згаданого єпископа, але хоч він дав на це дозвіл, українська сторона справу загальмувала, а згодом і перекреслила. Цікаво, що таблиця була не тільки відлита, але й сам текст на ній проаналізували польські історики і визнали його як історично правдивий. А було там написано: “Тут президент України Данило Кучма поклонився українському князеві й королеві Данилові Галицькому 2000 року”. Частина польських істориків була проти слова “український”, мовляв, України за часів Данила Галицького ще не було. Одначе більша частина польських учених визнала Данила Галицького саме українським королем і князем.

Не Леонід Кучма відхилив ідею поклону Данилові Галицькому; це зробили чиновники з МЗС України, які порадили президентові не їхати до Холма, бо, мовляв, це не сподобається іншим друзям України, які й так уже були налаштовані проти “надмірного зближення нашої держави з Польщею”.

І все-таки в Польщі є одне визначне місце, де меморіально відзначено ім’я короля Данила Галицького. Мова йде про колишнє місто Дорогичин, де 1238 р. брати Данило та Василько Романовичі здобули перемогу над хрестоносцями, а в грудні 1253-го відбулася історична коронація князя Данила на короля Русі в церкві Пресвятої Богородиці. 2000 року біля церкви Святого Миколая в Дорогичині освячено камінь із викарбуваним на дошці написом: “На пам’ять про 750-ту річницю Дорогичинського з’їзду і коронації Данила Романовича на короля, здійсненої папським легатом архієпископом Опізо в соборі Святої Діви Марії. Жителі Підляшшя”.

У підсумку напрошується висновок: в умовах інтеграції України в Європу та зміцнення добросусідських відносин із Польщею, яка по-справжньому позбудеться безпідставних претензій на наші землі, відкриються можливості більш тісного співробітництва не тільки політиків, але й культурологів та істориків у справі взаємного меморіального відзначення подій і визначних людей.

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі