Безпека руху залежить й від громадянської позиції

Лише зовсім ледачий не береться висловлювати свої судження, в тому числі через засоби масової інформації, щодо роботи Державтоінспекції. Власне, ДАІ як жодна з інших служб міліції перебуває під щільним громадським контролем. Це природно, адже її працівники завжди на видноті і за родом діяльності постійно контактують з громадянами – учасниками дорожнього руху. На жаль, коли йдеться про певні критичні зауваження часто-густо у людей спрацьовує фактор стереотипного уявлення про діяльність працівників дорожньої служби. Прикметно, що нарікання здебільшого лунають від тих, хто особисто залишився невдоволеним від спілкування з даішником. Хтось за непритягнення за порушення пропонував хабар, але принциповий міліціонер склав протокол, хтось вважає свій розкішний автомобіль “візиткою” для вседозволеності, але його, як кажуть, поставили на місце, когось через суд позбавили прав на керування за грубе порушення правил дорожнього руху. Отже, виходить, що якби ДАІ не заважала і лише спостерігала за таким “рухом”, то й нарікань не було б жодних. Однак у такому разі що мають робити законослухняні або ж, скажімо, водії, які за жодних обставин і ні за яких умов не порушують правил поведінки на дорогах? Згідно з опитуваннями, вони підтримують запровадження суворішого покарання за порушення, вони ж готові сприяти і допомагати Державтоінспекції наводити лад на дорогах. Зрештою, у цьому має бути зацікавлене усе суспільство, оскільки внаслідок багатьох дорожньо-транспортних пригод гинуть або калічаться зовсім безневинні. А ті з жертв, що винні – це також чиїсь батьки, діти, родичі. Коли трапляється біда, повірте, вона однакова що для незаможного, що для багатія. Ось чому проблему забезпечення безпеки руху не можна ділити на важливу й актуальну для працівників ДАІ, натомість на споглядальну для суспільства. Зі свого боку, міліція тільки в цьому році вживала і продовжує це робити спеціальні і зовсім неординарні, комплексні і взагалі незвичні заходи, спрямовані на попередження чи недопущення дорожньо-транспортних пригод, а значить, і подальших жертв. Досягнуто певних позитивних тенденцій. Основний результат – зменшення кількості загиблих і травмованих. Однак не настільки, щоб заспокоюватися. Бо навіть одне скалічене життя – то трагедія для кожного, хто знав цю людину, хто втратив рідного батька чи сина.

Вочевидь тепер варто поміркувати над тим, яким чином підтримати ці зусилля. Видається, що інколи справа не у грошах, а у звичайному бажанні, вияві небайдужості, зрештою, у належному виконанні своїх обов’язків і застосуванні повноважень, наданих законодавством. Якщо уздовж сільського населеного пункту пролягає дорога з пожвавленим рухом, то чи не варто обладнати там світлофор з переходом для пішоходів? Чи не потрібно подбати про розмітку на всіх ділянках дороги, а не тільки в центрі міста чи села? У такому разі кожен водій додатково переконається в тому, де можна робити обгін, а де – ризиковано. Доводиться спостерігати дивну реакцію людей, а не рідко й з осудом щодо роботи працівників ДАІ, коли вони профілактують правопорушення. Мовляв, це гарний хлопець, а що трохи випив і сів за кермо, то будьте людьми і на перший раз не наказуйте. Хто дасть гарантії, що не буде другого разу? У ДАІ немає стільки екіпажів, щоб окремо слідкувати за кожною автомашиною. Існують загальноприйняті правила дорожнього руху, в яких чітко прописано права і обов’язки кожного. У країнах з високою громадянською позицією населення солідарність водіїв полягає не в тому, щоб сигналізувати один одному про появу на певній ділянці дороги патруля Державтоінспекції, а в тому, щоб допомогти саме правоохоронцям у випадках, коли хтось неадекватно рухається.

Є надія, що з упровадженням сучасних технічних засобів контролю за дорожнім рухом чимало питань, які поки що з’ясовуються на рівні стосунків “автоінспектор-водій”, залишаться у минулому. А своєрідним прокурором чи адвокатом будуть виключно фрагменти безпристрасної відеотехніки чи інших засобів моніторингу. Утім, сподіватися на це, як на панацею від усіх наших бід на дорозі, не слід. Як не можна змиритися з тим, що у мирний час внаслідок дорожньо-транспортних пригод продовжують гинути люди. Нерідко через звичайний людський фактор, низький рівень не тільки правосвідомості, але й людської культури. Невже, до прикладу, окремим батькам настільки однаково, де і в якому стані їхні чада посеред ночі їздять на мотоциклах і скутерах. Без мотошоломів і без досвіду керування. Або чому 18-річному парубкові без особливих потреб дозволено усю ніч гасати на батьковій автомашині. річ не в тому, що цього не можна. Хвилює інше: через байдужість одних лихо стається з іншими. Усього не передбачиш, але застереження ніколи не зайві.

Зранку 22 червня в селі Маріямполі Галицького району, не впоравшись з керуванням мотоциклом, зазнав важких тілесних ушкоджень 18-річний хлопець. Найнебезпечніші травми – в ділянці голови. Можливо, якби їхав у шоломі, то й не був би зараз у критичному стані. Цього ж дня аналогічна ситуація виникла в Івано-Франківську. З тією різницею, що двоє молодих людей без шоломів рухалися на скутері, водій виїхав на смугу зустрічного руху, відтак скутер зіткнувся з легковиком. Поїздка молодиків завершилася негайним доставленням в лікарню. Так само у лікарняному ліжку опинився пасажир іномарки, водій якої через перевищення швидкості втратив контроль над машиною, відтак вона перекинулася.

Натомість уже нічого не вдієш по тому, що трапилося у Верховині. Не обравши безпечної швидкості руху, 20-річний водій легкової машини виїхав на узбіччя дороги, де, на біду, якраз у той час йшли дві жінки – мати з дочкою. Від отриманих тілесних ушкоджень постраждалі померли на місці ДТП. Усі обставини та причини аварії наразі з’ясовуються.

Доводиться констатувати прикру статистику: щороку на автошляхах держави внаслідок ДТП гинуть понад 9 тисяч та отримують поранення 78 тисяч наших співвітчизників. Ця ж статистика свідчить, що переважна більшість аварій виникає через нехтування водіями елементарних Правил дорожнього руху. Низька культура водіїв та пішоходів у поєднанні з мізерними сумами штрафів за порушення Правил дорожнього руху та відсутністю принципу невідворотності покарання за їх порушення сприяють неоголошеній війні на дорогах держави, в якій щохвилини обривається та калічиться життя десятків людей.

Зважаючи на стан аварійності, Міністерство внутрішніх справ України вкрай стурбовано тим, що Верховною Радою України 17 червня ц.р. не розглянуто проект Закону “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху”. На жаль, така позиція деяких парламентарів сприятиме тому, що безлад на дорогах країни триватиме й надалі, і не в одну українську родину прийде страшне лихо, спричинене діями безвідповідальних та безкарних водіїв.

Міністерство внутрішніх справ закликає народних депутатів України повернутися до розгляду цього законопроекту та ухвалити його найближчим часом. Адже у питаннях поліпшення безпеки дорожнього руху та збереження життя і здоров’я наших громадян не може бути опозиції!

Автор: Василь Гультайчук, ЦЗГ УМВС України в Івано-Франківській області
Обговорити на форумі