Вершини дисидента і літератора

В Україні нині мало залишилося літераторів з числа політв’язнів. Серед них – член НСПУ, НСЖУ, голова Коломийської організації Всеукраїнського товариства політв’язнів і репресованих Дмитро Гриньків.

Літературною творчістю Д.Гриньків почав займатися в юності. Його дух черпав силу з джерела села Марківки Коломийського району, де він народився 11 червня 1948 року. Добре вчився в школі, відслужив у війську. Утвердив себе як організатор, що йому посприяло в січні 1972 року створити з допомогою своїх побратимів Мотрюка, Чупрея і Демидіва молодіжне угруповання “Спілку української молоді Галичини”, куди під присягою прийняли тринадцять студентів і робітників, які боролися за незалежність України. Цю організацію викрили восени того ж року. Гриньківа засудили на сім літ суворого режиму із засланням на три роки. Він був у таборі ВС 389-36 на Уралі, де пізніше померли жахливою смертю Стус, Литвин, Тихий.

У таборі Д. Гриньків пройшов сувору школу виживання. З ним відбували покарання нинішній Герой України Левко Лук’яненко, Євген Сверстюк, поети Ігор Калинець, Іван Світличний, Тарас Мельничук, Олекса Різниченко. Про табірні будні він розповідає у мемуарах “На вістрі перемін” (2006).

Після в’язниці Д.Гриньків займається підпільною антирадянською діяльністю як член Спілки по дотриманню Гельсінських угод, член УРП, який очолював пізніше організацію Української республіканської партії, випускав свого часу підпільні альманахи “Карби гір” та “Досвітні вогні”, газету “На переломі”, був депутатом першого демократичного скликання, працював у Коломийській міськраді, звідки вийшов на пенсію.

У літературному доробку Д.Гриньківа збірки віршів “Подорож з червоного у синьо-жовте” (1992), “Панас Заливаха” (1992), “Скиби волі” (1995), “Вусатий місяченько” (2000), “Збур меча” (2004), “Клеопатра” (2005), “Повстанський псалтир” (2008), повість “Мста”, низка оповідей про борців за волю України, зокрема книжки “Політ в’язня” (2005), “Сльоза калини” (2006). За політичну струну у віршах відзначений 1998 року літературною премією міськради імені Т.Мельничука. Того ж року Д.Гриньків написав вірша “Дисидент”, в якому є лейтмотив його творчості:

Ти дисидент. На барикадах
Слова до крові відшліфуй.
Нехай в шеренгах на парадах
Блищать мечі – ти нові куй!
І підеш ними гостролезо,
Запалиш нові імена.
Ти – дисидент. Твоя імпреза
В театрі мрій. Яка мана!
Свій дисидентський
хрест нестимеш,
Допоки злі пророки тут.
З розіпнутих думок повстанеш:
Доволі гнутись – встань із пут!

Резонанс викликали його вірші “Собача доля”, “Люди на смітниках”. Автор правдиво показав нинішні проблеми в суспільстві, у тому не лише його відвага, але й перевага, адже він хотів і хоче бачити Україну справді незалежною державою, де нема бідних, знедолених, де існує духовність, гармонія, люди шанують рідне слово, а не думають щоденно, як вижити.

Отож 60-літній ювілей Дмитра Гриньківа, який не має жодної урядової нагороди за свою активну участь у національно-визвольному русі, в організації майже всіх міських віч, – це подія для Коломиї, де він, названий почесним громадянином, продовжує просвітянську справу, має багато літературних задумів. То хай щастить!

Автор: Ярослав ЯСІНСЬКИЙ, лауреат літературної премії ім. Т.Мельничука
Обговорити на форумі