Життя продовжується

Про те, що Будеркевич Тарас Васильович є засновником і керівником фірми “Меблі-Тиса”, знають у районі багато людей. Але чи знають, що він також є палкий прихильник фізичної культури і спорту? В юності займався футболом у Коломийській ДЮСШ. Обдарований природним талантом, мав неабиякі здібності вирости до рівня професійного футболіста. Навчання в загальноосвітній школі закінчив на відмінно, тому батьки переконали вибрати інший шлях. На самостійну трудову стезю довелося виходити з початком розпаду Радянського Союзу. Все змінювалося з калейдоскопічною швидкістю. Хтось, не досягнувши нічого, раптом ставав багатим і знаним. І, навпаки, дехто, перебуваючи в навколовладній орбіті чи керуючи державним підприємством, зазнавав повного краху.

Народжувалася нова незалежна держава — Україна. З її становленням зароджувалась нова плеяда творців і будівничих. Хтось зловживав і сумнівним шляхом збагачувався, хтось надто вірив у чесність і порядність щойно обраних слуг народу та чекав “манни небесної” від владних структур, так і залишившись ніким і ні з чим. А були, та й є тепер ті, хто усвідомив, що забезпечити власне благополуччя і добробут можна тільки особистою працею, завзяттям і натхненням, вірою у власні можливості і здібності.

Про те, що Тарас Будеркевич належить саме до таких людей, я переконався влітку минулого року, коли він добровільно залишив посаду першого заступника міського голови Коломиї. Мої переконання підтвердилися і нещодавно, коли Будеркевич пережив трагічні дні — спочатку смерть рідного брата, з яким деякий час спільно працювали, а потім і власного салону-магазину. Ні, то згорів не магазин, на його очах кілька годин горіли роки їх спільної з братом праці, його дітище, його початковий бізнес. Виставковий магазин він леліяв і викохав власними руками.

У силу різних обставин вони з братом розійшлися. Закони бізнесу надто суворі, як і людські відносини, навіть між рідними і близькими. Знаю, що біль від втрати брата ні на мить не покидає Тараса.

Мені часто доводилося спілкуватися з Будеркевичем. І тоді, коли він уперше в Коломиї, на стадіоні “Юність”, в річницю Конституції України організовував Міжнародний турнір з футболу, і коли спільно проводили турніри пам’яті Гаріпова, і коли він очолив міську організацію ПППУ, і коли задумав видавати газету, і коли сприяв виданню літературного альманаху “Діл”, і коли вирішував покидати кабінет ратуші, і коли приводив до спортивного залу доньку на тренування… І завжди, наголошую, завжди в ньому відчувалася впевненість у своїх діях, рішучість у прийнятті рішень, сміливість, помножена на романтизм в роздумах про завтрашній день, про майбутнє. Навіть тепер, коли доводиться заново відбудовувати салон-магазин.

Вранці того злощасного дня Тарас наполіг, аби ми зустрілися, бо він прийняв рішення за власні кошти зберегти в Коломиї футбольну команду. Домовилися продовжити розмову після робота ввечері. А після робочого дня сталася біда. Після пережитого не хотілося навіть в думках його тривожити. Але через кілька днів перше, що я почув від нього, так це ще більшу впевненість і наполегливість в досягненні мети.

— Форс-мажорні обставини заставляють ще більше працювати, — говорить керівник фірми “Меблі-Тиса”. — Коли все ладиться, людина заспокоюється, втрачає пильність, перестає боротися за місце під сонцем. Прикро, звичайно, що доводиться переживати власні негаразди. Але тривога за майбутнє — не тільки моє особисте, а всього колективу, — заставляє з подвійною, потрійною енергією впрягатися у вирішення тих чи інших проблем.

— Знаю, що у вас триває модернізація виробництва.
— Нами придбано сучасне обладнання, впроваджуємо нові технології, що дає змогу випускати сучасні меблі європейського рівня. Звичайно, це вимагає значних капіталовкладень. Але, навіть форс-мажорні обставини не зупинять наші виробничі плани. Можливо, доведеться відкорегувати деякі бізнес-пропозиції, сконцентруватися на окремих напрямах, відмовитися від розширення програми.

— В радянській економіці це називалося перейти від екстенсивного способу виробництва до інтенсивного.
— І не тільки на виробництві, а й в бізнесі в цілому. Тому мене не лякають проблеми, які іноді нам підкидають зовні. Нещодавно, наприклад, деякі жителі Королівки критично виступили проти розширення території нашого підприємства. Я відреагував адекватно, хоча загострювати відносини не вправі і не буду.

— Тарас Будеркевич іноді дуже емоційно й агресивно реагує на висловлювання “інакомислячих”?
— Тарас Будеркевич не є конфліктний. Зі мною легко можна домовлятися. Зрештою, я б нічого не досягнув у бізнесі, якби не розумів інших. Водночас, я чітко розмежовую демократію від вседозволеності, а у виробничих відносинах сповідую демократичний централізм, що, на фоні державного управління у верхах, на місцях багатьом не до вподоби.

— Форс-мажор не вплинув на твоє захоплення тенісом?
— І не тільки тенісом. Для мене пріоритетом є здоровий спосіб житія. Тому й надалі будемо організовувати футбольні турніри, міжнародні змагання з тенісу серед дітей, розвивати матеріально-спортивну базу. Життя продовжується.

Автор: Василь БУДЖАК, “Вільний голос”
Обговорити на форумі