У ролі щуки, щоб ніхто не дрімав

Після недавнього особистого прийому виборців, який здійснив народний депутат України Володимир Мойсик (на фото) на рідних теренах після відновлення сесійної праці Верховної Ради, місцеві журналісти мали змогу поспілкуватися з нашим земляком.

Поки не діяв парламент через політичні перипетії, він відповідно до президентського указу став членом Національної конституційної ради для написання нагальних змін до Основного Закону та плідно трудився у своєму комітеті із забезпечення правоохоронної діяльності. З його безпосередньою участю зареєстровано на розгляд понад півтора десятка законопроектів, половини з них автором є галичанин. Поки готували цей матеріал до друку, пан Мойсик доповідав із трибуни Верховної Ради від імені комітету щодо вдосконалення законодавства в сфері безпеки дорожнього руху. Окрім того, чекає на затвердження постанова про відзначення на державному рівні 850-річчя міста Снятина. Неабиякий розголос у столиці привернули проекти про обіг зброї невійськового призначення, про приватну детективну діяльність та зміни до Кодексу адміністративного судочинства щодо отримання копій судових рішень. Таку ж увагу матиме й нова редакція закону про прокуратуру, який тепер готує.

Однак предметом запитань “Вісника” на цей раз стали не специфічні правничі розробки Володимира Романовича, а більш приземлені справи.

– Пане Мойсик, завершився Ваш особистий прийом виборців на рідному серцю окрузі. Чи відрізняються порушені проблеми людей у Снятині від Коломиї?

– Треба сказати з приємністю, що Верховна Рада України шостого скликання розпочала діяльність. Депутати отримали календарні плани роботи, мають ясність, коли будуть працювати в сесійному режимі, в комітетах і на округах. Отож можна кожному реалізовувати свої намітки. Особистий прийом у Снятині та в Коломиї підтверджує, що людей, порівняно з попередніми роками, не меншає. Вони далі йдуть на зустрічі й часто-густо з тими ж проблемами, які були. Не вистачає грошей на прожиття, протікає дах у школі, нема опалення у дитячому садочку, бездушно ставляться до пенсіонера, не визнають дітей війни, повністю очерствів український державний чиновник… Добитися розв’язання будь-якого питання, навіть законного, стає неможливо. І сьогодні вкотре повторюю: 90 відсотків проблем двох сусідніх райцентрів мали бути розв’язані на місцях. Отже, так би мовити, виконую роль щуки, яка в ставку ганяє карася-посадовця, змушуючи його не дрімати. Не скажу, що наші чиновники бездушні. Так, є складні речі, але коли людина й не права, а їй усе розтлумачити, вона розуміє свою позицію і більше не оббиває пороги. Ми, держслужбовці, для того й існуємо, щоб обслуговувати нашого виборця.

– Чи можна стверджувати, що Верховна Рада впродовж останніх років зав’язла у внутрішніх протиріччях і відірвалася від виборця та тим самим розбалансувала порядок і дисципліну в “низах”?

– Так, парламент не сам це вчинив, його втягли вміло деякі політикани й інтригани. Народні депутати теж не впевнені, скільки виконуватимуть свої функції: чи готуватися до позачергових виборів, чи ставати в лави на п’ять літ заради інтересів українців, а не обслуговувати київський політикум. Звичайно, коли є стабільність у найвищому законодавчому органі держави, то відразу це відчувають усі люди, принаймні, на нашому коломийсько-снятинському окрузі.

– НАТО й нарада в Сєвєродонецьку знову окреслюють два взаємопротилежні вектори, які розривають Україну, бо нема єдиної стратегії. Яка з приводу цього внутрішня напруга Верховної Ради, чи розуміє вона, що втягнута в чиюсь технологію?

– Зауваження правильне. Але НАТО тільки привід. Триває вперта боротьба за владу, хто вчора її мав, сьогодні впирається, щоб не віддати, вдаючись до всіх можливих і неможливих заходів. Переманити обранців із фракції в іншу стало неможливим, то шукають інші шляхи. Для правлячої коаліції, НСНУ та БЮТ, теж НАТО надто принципове питання. Воно не політичне завдання наших партструктур, а напрямок руху держави. Прагненням співпрацювати з Альянсом учергове засвідчуємо: ми йдемо до Європи, а не до азійського союзу, з якого з потугами ще вириваємося. І якщо ціною стане розпуск парламенту, на це треба йти. Та політична сила, яка проти тепер, підписала Універсал національної єдності. Його 27-ий пункт гласить про тісну співпрацю з євроатлантичним союзом, уступ до НАТО за результатами всенародного референдуму, який проводять після всіх необхідних процедур, тобто плану дій щодо членства.

– Володимире Романовичу, окрім суто праці у Верховній Раді, Ви старалися тримати руку на пульсі життя рідного округу. Тільки одне свідчення – справа передачі в районі для користування ТзОВ “Варто” мисливських угідь. Резонанс неабиякий, бо зачіпає інтереси десятка сіл і тисяч виборців. Що найбільше змусило Вас звернутися до районної ради про відміну її рішення?

– Драматизувати чи політизувати це питання не треба. Наскільки мені відомо, таку ухвалу приймали не відразу й не просто. Після декількох засідань райради і різних умовлянь чи інших засобів рішення протягнули. Торкається воно близько 20 тисяч жителів Коломийщини. Та якщо ним були б незадоволені навіть декілька громадян, я обов’язково відреагував би, а є масові звернення. Не кажу, що тут стріляють у людей, але вони відчувають себе некомфортно. Тому і вважаю своїм обов’язком стати на їхній захист. Не стільки цікавить мене конкретна особа підприємця, який утілює в життя свою ідею з допомогою будь-яких дозволених засобів, скільки позиція Коломийської районної ради. Хоча важливим є імідж бізнесмена серед людей, це його справа, а моя турбота в тому, як влада, що існує на податки виборців, при вирішенні його питання подбала про можливі виклики і ризики. Тут повинно чітко проглядатися, чиї інтереси захищає місцевий коломийський парламент. Той, хто вважає себе правим, а не народного депутата, який заступився за людей, відкритий для публічної дискусії в газеті „Коломийський вісник” чи на місцевому телебаченні. Я хочу, щоб діяв закон, один – для всіх!

Наостанок Володимир Мойсик пообіцяв місцевому телебаченню “НТК” участь у прямому ефірі під час одних із наступних відвідин округу. Читачі “Коломийського вісника” вже можуть звертатися в редакцію із запитаннями, які їх цікавлять.

Автор: Василь Дем’янів, “Коломийський вісник”
Обговорити на форумі