Роз’яснення Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”

З 1 січня 2004 року набрав чинності Закон України “Про недержавне пенсійне забезпечення” (далі - Закон).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.05.2007 р. № 364-р “Про затвердження плану заходів з проведення роз’яснювальної роботи з питань недержавного пенсійного забезпечення на 2007-2008 роки” на Мінпраці покладені основні функції з роз’яснення зазначеного Закону.

На виконання пункту 10 вказаного розпорядження при обласній державній адміністрації утворена комісія з питань реалізації в області Закону України “Про недержавне пенсійне забезпечення”.

Відповідно до цього Закону система недержавного пенсійного забезпечення - це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат.

Недержавний пенсійний фонд - юридична особа, створена відповідно до зазначеного Закону, яка має статус неприбуткової організації, функціонує та провадить діяльність з метою накопичення пенсійних внесків на користь учасників пенсійного фонду з подальшим управлінням пенсійними активами, а також здійснює пенсійні виплати учасникам зазначеного фонду у визначеному вказаним Законом порядку.

Учасник недержавного пенсійного фонду - фізична особа, на користь якої сплачуються пенсійні внески до недержавного пенсійного фонду.

Вкладник недержавного пенсійного фонду - особа, яка сплачує пенсійні внески на користь учасника шляхом перерахування коштів до недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту.

Пенсійний контракт - договір між пенсійним фондом та його вкладником (учасником), згідно з яким здійснюється недержавне пенсійне забезпечення учасника фонду за визначеною пенсійною схемою.

Пенсійна схема - документ, який визначає умови та порядок недержавного пенсійного забезпечення учасників фонду.

Юридична особа, що здійснює адміністрування недержавних пенсійних фондів на умовах зазначеного Закону, є адміністратором недержавного пенсійного фонду.

Юридична особа, яка провадить професійну діяльність з управління активами на підставі відповідної ліцензії на провадження такої діяльності, є компанією з управління активами.

Слід зазначити, що відповідно до частини 10 статті 6 вказаного Закону “… держава не несе відповідальності за зобов’язаннями недержавного пенсійного фонду”.

Відповідно до частини 2 статті 51 Закону розподіл прибутку (збитку) між учасниками фонду здійснюється пропорційно сумам, відображеним на їх індивідуальних пенсійних рахунках, на дату здійснення розподілу. Облік належних учасникам фонду часток прибутку (збитку) здійснюється адміністратором на індивідуальних пенсійних рахунках.

Згідно із частиною 4 вказаної статті Закону облік прибутку (збитку) та його розподіл між учасниками фонду здійснюється адміністратором не рідше, ніж один раз на місяць.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону на вимогу учасника фонду адміністратор зобов’язаний надавати виписку з його індивідуального пенсійного рахунку, при цьому лише один раз на рік - безоплатно.

Якщо ж учасник фонду бажає отримати таку виписку частіше, то за інформацією представників суб’єктів недержавного пенсійного забезпечення така послуга уже коштуватиме йому 5 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону пенсійні фонди можуть здійснювати такі види пенсійних виплат:

- пенсія на визначений строк;
- одноразова пенсійна виплата.

Відповідно до частини 2 статті 61 Закону пенсійний вік, після досягнення якого учасник фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду… Пенсійний вік, що визначається учасником фонду, може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше, ніж на 10 років, якщо інше не визначено законами.

Слід наголосити, що згідно із статтею 65 Закону пенсійна виплата може здійснюватися адміністратором одноразово на вимогу учасника фонду лише у разі:

- медичного підтвердженого критичного стану здоров’я (онкозахворювання, інсульт тощо) або настання інвалідності учасника фонду;
- коли сума належних учаснику фонду пенсійних коштів на дату настання пенсійного віку учасника фонду не досягає мінімального розміру суми пенсійних накопичень, встановленого Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (згідно абзацу 3 пункту 4.4.3.2. Положення про провадження діяльності з адміністрування недержавного пенсійного фонду, затвердженого розпорядженням цієї Комісії від 20.07.2004 р. № 1660, така сума повинна бути достатня для забезпечення протягом 10 років щомісячної виплати у розмірі 50% офіційно затвердженого прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян);
- виїзду учасника фонду на постійне проживання за межі України.

Слід звернути увагу також на те, що відповідно до частини 3 статті 18 Закону у разі ліквідації пенсійного фонду пенсійні кошти учасників фонду відповідно до їх письмових заяв переводяться до інших пенсійних фондів, страхових організацій або на пенсійні депозитні рахунки згідно з ліквідаційним балансом фонду та в порядку, встановленому Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.

Відповідно до абзацу 2 частини 4 вищезазначеної статті Закону у разі коли продаж активів пенсійного фонду, що ліквідується, в цінних паперах протягом одного місяця з дня початку процедури його ліквідації може призвести до значного зниження її вартості, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України має право дозволити передачу в першу чергу пенсійних коштів учасників фонду, які досягли пенсійного віку, а строк передачі пенсійних коштів інших учасників фонду продовжити.

Враховуючи викладене, наголошуємо, що участь фізичних та юридичних осіб у системі недержавного пенсійного забезпечення є виключно добровільною.

Обговорити на форумі