Національна ідея — ідеал добра для нації

Як ми вже повідомляли, в Івано-Франківську за участю науковців, активістів політичних партій та організацій, представників влади та духовенства краю відбулись громадські слухання «Складові сучасної української національної ідеї». Передувала цьому заходові кропітка праця івано-франківського рухівця інженера за фахом Мирослава Давидіва, який майже три роки поспіль працює над витворенням співзвучної нашому часові української національної ідеї, яка б стала ідеологією національного примирення, охопила всі сфери суспільного життя і насамперед механізм управління державою, виборчу систему, кадрову політику тощо.

Завдяки завидній наполегливості пана Мирослава за ці неповні три роки вдалося опублікувати на шпальтах «Галичини» низку статей про модерну українську національну ідею, ініціювати проведення редакційного круглого столу на цю тему, створити громадське об’єднання «Український шлях», а також посприяти виходу в світ двох чисел медіа-проекту з аналогічною назвою.

Розмірковуючи над складовими сучасної української національної ідеї, учасники громадських слухань були одностайними в тому, що в її основі повинні перебувати християнські цінності.

— Часто звучить гасло «Бог і Україна». Наче Бог окремо, а Україна окремо після Бога. Насправді Україна Божа і в Бозі. Вона не може постати інакше, як у своїй Божій сутності. Це не мої думки, це тільки підсумок ідей Шевченка і Міхновського, Франка і Липи, Липинського і Теліги. Можна назвати ще кілька сотень імен, але завжди становлення України відбувалося як протест проти зла цього світу, як утвердження правди, поваги і любові до людей. Там, де цього нема, нема й України, — сказала з трибуни цього поважного зібрання науковець, а заодно голова молодіжної організації «Осмомисли» Галина Дичковська. А потім спробувала дати визначення української національної ідеї, яка в її розумінні «є сакральною істиною, суть її полягає в самореалізації суспільства на фізичному, економічному та духовному рівнях. А відсутність будь-якого з цих рівнів означає профанацію, формалізацію та врешті деградацію українського буття». Як саме відбувається деградація цього українського буття, вона спробувала проілюструвати на прикладі не Харкова чи, скажімо, Донецька, а нашого Івано-Франківська, де інтенсивно впроваджується ворожа ідеї українства «метафізика» засновників цього міста графів Потоцьких. Невже ви не розумієте, — звернулася вона до присутніх, — що чия містика, того й земля, що за такою логікою пам’ятник Катерині в Одесі — не лише закономірність, але й необхідність, а на черзі Потьомкін у Херсоні, Єлизавета — в Дніпропетровську, Сталін — у Донецьку, Петро I — у Полтаві. Чому б, скажімо, за такою логікою американським індіанцям не поставити пам’ятник англійським колонізаторам, не увіковічивши таким способом містику англійської корони?..

Вельми слушною була думка з приводу української ідеї, що її висловив перший заступник голови обласної ради Зіновій Береговський, який зокрема зазначив: «Тільки спільною наполегливою працею українців, представників великої поліетнічної європейської нації, можна витворити сучасну українську ідею, здатну ідеологічно та організаційно забезпечити найвищі стандарти нашого життя».

Говорили учасники цього зібрання і про загрозливу для буття нації подвійну або багатовекторну ідентифікацію українців, успадковану ними від чужинецьких імперій, радянської в тому числі, і про окупацію українського інформаційного простору сусідньою державою, і, звичайно ж, про процеси глобалізації, що «підмивають коріння українського етносу і тим самим ослаблюють його спротив духовній експансії чужинців».

Щоправда, не обійшлося на громадських слуханнях «Складові сучасної української національної ідеї» і без мітингових гасел, заяложених штампів та псевдонаукових дефініцій на кшталт «Україна вічна і нездоланна», «українці самі себе збороли», «наша національна ідея — це буття українців на власній землі» тощо. Натомість ніхто з науковців і словом не обмовився про фундаментальну працю М.Бубера «Народ і його земля», в якій він гранично стисло і в той же час науково бездоганно висловився з приводу національної ідеї: «Ми говоримо про національну ідею, коли який-небудь народ помічає свою єдність, свій внутрішній зв’язок, свій історичний характер, свої традиції, своє становлення і розвиток, свою долю і призначення, робить їх предметом своєї свідомості, мотивуванням своєї долі». На жаль, ніхто з присутніх на цих слуханнях не порозмірковував над тим, що саме роз’єднує українців сходу і заходу, які цінності вони сповідують, як ставляться до тих чи інших періодів нашої історії, яким бачать своє майбутнє? Не згадав ніхто з присутніх на цій імпрезі і про ті згубні для української соборної самосвідомості національні ерзац-ідеї, що їх розповсюджували деякі політологи під час виборчих перегонів 2004—2007 років і які в кінцевому підсумку зводилися до закликів обирати між Сходом і Заходом, між Росією та Європою. Зате піддали остракізмові «нашу національну байдужість, здатну покласти українство в домовину».

— Навіть Кучма не заперечував існування української національної ідеї, хоча стверджував, що вона не спрацювала, — констатувала головний редактор обласного телебачення «Галичина» Ольга Бабій, а потім запитала у присутніх: — Хто з чиновників відповів за те, що вона не спрацювала? Хто з них відповів за те, що з наших паспортів вилучили графу «національність»? Тепер ось, — продовжила вона свій монолог, — Путін погрожує націлити на Україну свої ракети, а угорські шовіністи хочуть на Верецькому перевалі спорудити монумент на честь Святостефанської корони. А нам до цього байдуже. То невже не знайдеться в Україні українців, яким розуміння чужих націй остогидло?..

На завершення громадських слухань їх учасники звернулися до глави держави, Верховної Ради та уряду з пропозицією «докласти максимум зусиль для конкретизації складових сучасної національної ідеї, здатної сконсолідувати розділене ментально та світоглядно українське суспільство навколо ідеалів добра, справедливості й поступу».

Джерело: Галичина
Обговорити на форумі