Де тонко, там і рветься

Обраній ще з дитинства професії Ігор Вацик залишається відданим майже двадцять років, половину свого життя. Після закінчення Львівського пожежно-технічного училища (нині — університет МНС) та Черкаського інституту ім. Героїв Чорнобиля, успішно пройшов усі щаблі служби цивільного захисту — від інспектора, заступника начальника, до начальника Коломийського РВ ГУМНС в Івано-Франківській області у званні підполковника. На керівній посаді він уже чотири роки.

— Ігорю Ярославовичу, наша газета чи не що номера друкує інформації, за Вашим підписом чи інспекторів, де потребувалась допомога пожежних, еменесників, а ось про сам підрозділ, який Ви очолюєте, знаємо вкрай мало.

— У штаті — 70 осіб, з них біля 20 — керівний склад: інспектори, начальники варти. В основному працюють чоловіки, жінок у нас всього семеро. На варту заступають 12 осіб, усього ж цілодобово чергують 15 працівників.

— Яке це, вочевидь, нелегке завдання — чергувати у постійній готовності до лиха?

— Так, сигнал тривоги може надійти будь-якої миті. Щоб завжди бути напоготові, наші хлопці підтримують форму фізичними вправами, тренуванням. Для цього маємо всі належні умови, є також кімната відпочинку та психологічного розвантаження, їдальня, душові.

— А як щодо техніки?

— У бойовому розрахунку — два пожежні автомобілі, автодрабина. Також маємо автомобілі порошкового та пінного гасіння, рукавний автомобіль та інші.

— Цього арсеналу достатньо, чи виникає потреба залучати техніку з сусідніх районів?

— Як правило, це ми допомагаємо снятинським, надвірнянським, городенківським колегам. Але, було, що й вони на наш заклик відгукувалися, холи в Джуркові горіла школа, коли Іванівщ затопило під час повені. Принагідно хотів би відзначити добру співпрацю і взаємозв’язок з усіма оперативно-рятувальними службами району.

— Певне, у Вашому розпорядженні є техніка, яка залучається при дорожньо-транспортних аваріях, інших рятувальних роботах?

— Так, ми єдині маємо два таких спецавтомобілі, обладнані човном, бензорізами, бензопилами, ножицями для різання автомобілів. Хоча, мушу сказати, що техніка, якою користуємося, майже вичерпала свій моторесурс.

— І в оновленні автопарку вам ніхто не сприяє?

— Потреба залишається, але дякуємо за розуміння і допомогу владам району і міста, завдяки яким ми придбали два автомобілі, пально-мастильні матеріали. Хоч ми й на державному фінансуванні, однак, на пальне цьогоріч із Держбюджету не отримали жодної копійки. Вдячні за сприяння спонсорам — Михайлові Угорському, Ігореві Табанюку, Андрієві Блінову та іншим підприємцю які завжди відгукуються на наші звернення.

— Колись пожежні авто мали й села району?

— У районі було 16 пожежних автомобілів, які утримувалися на балансі сільської ради чи колгоспу. Тепер, завдяки районній владі, утримуються два підрозділи — у Печеніжині та Гвіздці, є перспек¬тива відродження пожежних депо у Спасі та Підгайчиках. Це буде серйозною підмогою. Адже коли виникає пожежа, кожна хвилина — на вагу золота.

— Яка ситуація з пожежами в районі?

— Від початку року — 28 пожеж, у вогні загинули п’ятеро осіб. Остання трагедія сталась минулої неділі у Великому Ключеві: вогонь згубив життя 64-річної немічної жінки.

— У чому, здебільшого, причина трагедій?

— Найбільшу небезпеку створюють самі люди, стихійність, безпечність їхньої поведінки. Інколи помилкова впевненість в особистій безпеці зменшує пильність, призводить до ігнорування елементарних правил безпеки життєдіяльності.

Недаремно кажуть: де тонко, там і рветься. Здебільшого, у загиблих чоловіків, як виявилося, не складалося особисте життя, вони зловживали алкоголем, курили в ліжку, а при такій поведінці до біди — один крок.

Легковажність, байдужість, неуважність стають причиною багатьох пожеж. Особливо тепер, навесні, коли люди порядкують на обійстях, городах, спалюють сухостій поблизу лісосмуг, на цвинтарях. Достатньо невеликого вітру, щоб вогонь перекинувся на житлові приміщення. Так сталося нещодавно в Ґоди-Добровідці, коли на цвинтарі спалювали суху траву, а вогонь поволі добрався до найближчого обійстя: згоріли кухня, стодола, дах над будинком. Про цей факт ваша газета вже розповідала.

— Окрім застереження через засоби масової інформації, чи проводите іншу профілактичну роботу з населенням?

— Це щоденна робота наших інспекторів. Нещодавно відпрацьовували Нижній Вербіж і П’ядики. Разом з працівниками виконкомів, депутатами наші інспектори обходили будинки, говорили з людьми, пояснювали, як небезпечно захаращувати горища, користуватися несправними електроприладами, порушувати правила техніки безпеки. Особливо наголошуємо на цьому тепер, напередодні Великодня, коли повсюди ідуть приготування до свят: наводити лад на господарці треба обачливо. Дуже розраховуємо, що це застереження робитимуть і священики під час Богослужінь, та й у самих храмах дотримуватимуться елементарні правила техніки безпеки.

— І, насамкінець, хоча з цього, напевне, треба було починати нашу розмову: назвіть кращих ваших працівників.

— Кожен із них заслуговує доброго слова, високої оцінки за професіоналізм і відданість справі. Інакше на нашій службі просто неможливо. Приклад для наслідування подають заступник з Держпожнагляду Василь Горук, командир відділення Ярослав Ковбаснюк, начальник варти Павло Хоміцький, інспектор Михайло Дзьомбак…

Автор: Вікторія КОХАН, “Вільний голос”
Обговорити на форумі