“Як підняти українську економіку”. Дослідження молодого економіста

За сприяння вітчизняного доброчинного фонду “Україна - ЮНЕСКО” (президент фонду Ю.Єхануров), народного депутата України В.Мойсика, екс-Президента УНР в екзилі М.Плав’юка, голови ВГО “Молодий рух” Л.Грицака, кредитної спілки “Будучність” (Торонто, Канада) й інших вийшло в світ друге видання книжки уродженця Коломиї, а тепер киянина кандидата економічних наук А.Новака (на фото) “Як підняти українську економіку”.

Колишній ректор Прикарпатського національного університету і Тернопільського національного економічного університету професор О.Устенко у передньому слові видання відзначив: “Монографія Андрія Новака - це широкомасштабне фундаментальне дослідження і розробка цілісної моделі формування конкурентноздатної української економіки”.


В своїй монографії автор пропонує читачеві долучитися до пошуку об’єктивних системних та суб’єктивних методологічних першопричин затягування економічної стагнації в Україні. А розібравшись з причинами, автор пропонує свій варіант виходу з існуючого стану.

Він пропонує Трифункціональну модель економічного підйому України – цілісну модель формування конкурентноздатної та високоефективної української економіки в сучасних умовах глобалізованих світових економічних відносин.

Економічна модель працює на трьох функціях:
- функція виробництва;
- функція продажу;
- функція розподілу результатів продажу.

Функція розподілу є сьогодні найболючішою, адже всі політики будують свої політичні програми на тому, як, кому і що “підкинути”, зовсім не думаючи про те, де це “щось” узяти.

Насправді проблема української економіки не в її структурі, не у формі власності тощо. Проблема – у низькій ефективності у кожній з вище перелічених трьох функціях.

Як досягти ефективності у кожній цих функціях – про це і йдеться у книзі.

Так, наприклад, у функції виробництва автор пропонує провести корпоратизацію. Корпорації не виникли самі по собі – це результат економічного розвитку людства. І сьогодні саме корпорації є основними гравцями на світовій арені, які рухають економіку, проводять наукові дослідження і навіть диктують свої умови деяким країнам. Протистояти ним можуть лише не менш потужні цілісні гравці.

При тому справжня корпорація – це вертикальне об’єднання, що зв’язує разом багато підприємств, дослідних центрів, постачальників та транспортників, які утворюють єдиний ланцюг від первинної сировини до кінцевої прикладної продукції. У нас же в Україні часто “корпораціями” називають горизонтальні структури – напівмонопольні об’єднання виробників металу або хімічних напівфабрикатів – тобто сировини, а не кінцевої продукції.

Об’єднувати підприємства у корпорації можна двома шляхами.

Перший – еволюційний. Чекати, поки вони самі об’єднаються. Для України цей шлях неприйнятний, адже на нашому ринку вже діють потужні міжнародні корпорації, які просто захоплять українських “карликів” і включать їх у свої корпоративні структури.

Другий – активна роль держави. Якщо вдалось посадити за стіл переговорів політиків дуже різних орієнтацій, то, значить, є можливість посадити за “круглий стіл” представників підприємств, що мають різні форми власності і належать різним господарям. Держава повинна активно сприяти процесу корпоратизації українських підприємств. Адже тільки тоді вони зможуть на рівних конкурувати з агресивними транснаціональними корпораціями.

Автор виділяє 39 ринків кінцевої продукції, на яких повинні бути створені українські корпорації: від ринків продовольчих товарів, побутової техніки, одягу – до високотехнологічних ринків космічних апаратів, літакобудування, комп’ютерних та програмних товарів.

На деяких ринках повинно бути сформовано принаймні 3-5 потужних корпорацій. Загалом, вважає автор, Україна має у найближчий час сформувати 50-55 корпорації. При тому, ми не можемо робити ставку на один-два ринки, як це роблять невеличкі нації. Ми – дуже велика країна, одна з найбільших в Європі за територією та кількістю населення. Тому наші корпорації повинні охоплювати всі ринки.

Найпростіше, на думку автора, буде формування корпорацій на ринку продовольчих товарів. І перші кроки тут вже є – це “Оболонь”, “Наша ряба”, “Чумак”, які поступово починають набирати риси корпорацій. Але на ринку продовольчих товарів таких корпорацій повинно бути значно більше. Отже роботи ще багато.

Автор також докладно описує необхідні кроки, які повинна здійснити держава у “ефектизації” функцій продажу та розподілення.

Автор свідомо уникає складних економічних термінів, натомість пише легкою, зрозумілою мовою, примудряючись дохідливо роз’яснити важкі питання. Книга розрахована на фахових економістів, державних управлінців, студентів, журналістів економічних видань.

На закінчення хочу навести одну цитату з книги:

“Саме менталітет народу повинен бути стрижнем економічної системи держави цього народу, оскільки в ньому відображені національна культура, традиції і досвід господарювання в умовах власних природних багатств та оточуючого сусідського господарсько-торгівельного середовища. Що не кажи, а на землі і в хаті найкраще господарюють їх споконвічні володарі за власноруч і власнорозсуд сформованими “правилами гри”, при чому на всіх рівнях: особистому домашніх господарств, організацій і підприємств, на рівні влади.”

Саме українську економічну модель, яка враховує наш менталітет, природонаділеність, геосусідство та реалії сучасного світу і пропонує автор.


Про автора: Андрій Новак – кандидат економічних наук, отримав українську і канадську економічну освіту. Провів велике міжсистемне наукове дисертаційне дослідження «Взаємозв’язок податково-бюджетних та грошово-кредитних важелів в політиці економічного зростання України» і успішно захистив його в Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Опублікував більше півсотні наукових економічних статей. Практичний досвід – від роботи у великих українських компаніях, консультування українських політичних партій і політиків – до функцій радника Прем’єр-Міністра України, повідомляє “НАРОДНИЙ ОГЛЯДАЧ”.

Обговорити на форумі