“Коломийські представлення”. День шостий. Чернівецький академічний обласний український музично - драматичний театр імені Ольги Кобилянської. Фото-звіт та висновки експертів
Коломия ВЕБ Портал | Новини та події | 2013-09-20 09:15:13
Чернівецький академічний обласний український музично - драматичний театр імені Ольги Кобилянської
Тунджер Джудженоглу
«ЛАВИНА»
притча
Режисер – заслужена артистка України Людмила Скрипка
Художник-постановник – Наталія Руденко-Краєвська.
В ролях: народна артистка України Ольга Ільїна, заслужений артист України Богдан Братко, заслужена артистка України Наталія Гунда, В’ячеслав Стаханов, Діна Анепська, Григорій Руденко-Краєвський, Валентина Головко, Олексій Надкерничний, Марина Тимку, Анна Моргунова
«Лавина» – одна з найвідоміших у Європі п’єс турецького драматурга Тунджера Джудженоглу, постановку якої вперше в Україні здійснив Чернівецький академічний муздрамтеатр ім. Ольги Кобилянської.
Пропоновані обставини у цьому творі – на межі фантастики. Дія відбувається у селищі, яке розташоване у небезпечній зоні сходження лавини. Дев’ять місяців у році місцевим жителям заборонено гучно розмовляти, кричати, шуміти. Будь-який голосний звук може призвести до трагедії. І тільки протягом трьох місяців люди можуть співати, танцювати, святкувати, народжувати дітей. Старійшини ретельно вираховують, коли подружнім парам можна зачати дитину, щоб вона не з’явилася на світ у період небезпеки сходження лавини. Та не завжди все стається так, як заплановано…
Молода жінка готується народжувати достроково. Все було розраховано правильно, тільки от передбачити, що малюк може з’явитися на світ семимісячним, не міг ніхто…
ОЦІНКИ ТЕАТРАЛЬНИХ ЕКСПЕРТІВ
Олег Мосійчук: “Велика втіха, що театри звертаються до такої драматургії. Бо це направду серйозний твір. Те, що зробив колектив - зберіг і зміст твору, і знайшов відповідну форму - це дуже достойно. Прекрасна акторська робота”
Лариса Кадирова: “Чернівецький театр займає особливе місце в моєму серці. Це театр дивовижної краси, дивовижні люди живуть в Чернівцях. Це все створює ауру для того, щоб там був правдивий, істинний, органічний український театр. Що таке театр? Це живий організм. Чому люди ходять в театр, чому повний зал аплодував стоячи? Коломияни відчували живу енергію. Енергія не на рівні словесному, не на першій сигнальній системі, це іде там, де заховані рецептори духу, душі, пам`яті. І коли ти дивишся, в тобі прокидається асоціативний ряд, який пульсує твоїми власними життєвими і творчими спогадами.
Ця вистава показує наскільки живий організм цей театр, наскільки творчий. На сцені ми побачили гармонійне поєднання образного мислення, символічної театральної мови з істинним ритмом характерів. Актори працювали до кінця, не зберігали себе, не думали за себе, а думали про проблематику, яку вони доносять. Ми переживаємо проблему, яку показали у виставі, яка актуальна в усі часи. Не можна жити страхом позбутися якихось привілеїв. Ми мусимо жити страхом позбутися самих себе, своєї ідентичності, своєї землі і зоряного неба над головою. Це єдине про що я думала на цій виставі, і це єдине, на мою думку, про що думали актори. Я рада за режисера, за акторів, вони прекрасно зіграли”.
Надія Кукуруза: ”Цікавий драматург. Цікаве подання теми страху, тоталітарної системи через образ лавини. Так склалося, що я вперше бачу чернівецьку виставу. Добре враження справив акторський ансамбль. Можливо, сцена і була перевантажена реквізитом, але мені це не заважало сприймати виставу. Зрозуміла, що ліпше навчитися ось так, тихо, розмовляти. Можливо, дія словом пошепки краще діє на глядача, аніж волання поставленим голосом.”
Юрій Мельничук: “Акторам бракувало виразності, та режисер різними засобами намагався допомогти глядачу сприйняти надзвичайно складний твір. Драматургія, яку взяв до роботи Чернівецький театр, є мало відомою, тому, можливо, на початку були труднощі з розумінням сюжетних нюансів. Пізніше хід вистави засвідчив, що матеріал цікавий, життєвий, в ньому присутня глибинна філософія життя, яка досліджується драматургом на прикладі однієї сім’ї.”
Алла Підлужна: ”Цікава п`єса. Знакова для режисера, якщо вона звернулася до цієї теми. Їй хочеться підняти таку серйозну проблему в житті й суспільстві, яку можна висловити засобами мистецтва. Режисер зуміла вигадати своєрідну модель світу на прикладі однієї людини. Був шквал пристрастей, глядач зумів відчути нагнітання того, що повинно статися, тієї напруги. Наче лавина почуттів пролилася на глядачів.
В п`єсі можна вгадати метафору суспільства як диктатури, того, що робить з людиною страх. Ця п`єса йде в Європейських театрах і там вони впізнають своїх тиранів. Ми впізнаємо диктатуру радянських часів. Надзвичайно яскраво метафора передана в театральній моделі. Дуже добре спрацювали актори. Роль героїні дуже чітко психологічно вибудувана. Вона зуміла передати весь жах її стану, те що їй довелося пройти. П`єса дає надію і цим виконує завдання театру, тому що глядачі повинні йти з надією, що люди яких вони побачили у виставі не залишились свинями, нелюдами, боягузами, а знайшли в собі сили залишитися людьми”.
Тетяна Умріхина: ”Це дуже серйозний крок, щоб брати на себе таку відповідальність. Дивовижно, що справді вперше п’єса сучасного драматурга, поставлена до умов наших, виявилася зовсім не чужою. Порядна режисура, сильна постановка. Дуже цікава дівчинка-актриса, просто дивовижна, хоча повно і інших таких хороших персонажів. До цього театрального колективу можна віднести девіз: “Якщо не ми, то хто?” Це змушує замислитися і пережити. Дуже компактно, глядач не втомлюється. Майже вистріл.”
Людмила Томенчук: “Я в принципі не люблю жанр притчі в театрі, тому що це страшенно спрощує тканину, атмосферу, сенс вистави. Притчевість - це сконцентрованість, узагальнення сенсу. Загалом, коли вистава хороша, то там сконцентрованість сенсу, якісь філософські, метафізичні, буттєві речі все одно виникають. Але є якийсь шар життя, щось реальне - є чому згущуватись. Як наслідок - виникає притчевість, метафоричність. Зазвичай притчу подивишся п’ять хвилин і вже знаєш, що буде далі - вона абсолютно передбачувана. Було одразу зрозуміло, що хтось крикне, але лавини не буде - вони боялись невідомо чого. Якщо вирішуєш ставити притчу, потрібно тоді насичувати її життєвим - повертати до реальності, адже притча є згущеним реальним життям. Коли береться притча як така, завжди слід очікувати провалу. Акторам я нічого не закидаю, а закидаю режисерові, адже вона не розуміє антитеатральної природи притчі.”
Людмила Шевченко: “Вистава незвична, не така, як інші, і тому відповідає засадам цього фестивалю. Герої для нас є незвичними. Всі вони різні, як і в будь-якому суспільстві. Людина завжди повинна залишатись людиною. Одні демонструють свою слабкість, а інші власну жорстокість використовують на свою користь. Лавина - це символічне розуміння тих перепон, вад та проблем, до яких люди по-різному ставляться та по-різному їх вирішують.”
Ніна Бічуя: “Це прямий заклик побороти страх. Доведення дуже органічне, цікаве і дійове - страх можна перебороти! Видно, як кожен із цих персонажів внутрішньо сам переборює, а потім всі разом об’єднуються. Спочатку демонструється характер, а потім ансамбль. Мабуть, режисер цього домагався.”
Роман Іваничук: “Дуже цікава вистава і складна водночас. Вона з системи літературного стилю антиутопії, в якому показується тоталітарне суспільство, яке сіє серед людей страх. Цей страх треба перемогти. Я жив у такому страху багато років. Ми перебороли страх і того страшного суспільства вже нема і вже не буде ніколи. А скільки воно жертв взяло! Мільйони людей загинуло, але загинули тільки тому, що їх здолав страх - зброя переможців. У будь-якому разі Чернівецький театр дуже добре це відтворив. Можливо, трохи забагато було сімейної метушні. Зрештою то режисерська справа!”
Михайло Андрусяк: “Лавина” блукала Європою і врешті-решт накрила Коломию. Вистава не для відпочинку і розваг, вона надзвичайно важка і повчальна. Невелике гірське село живе постійним страхом сходження гірської лавини. Не можна голосно говорити, кричати. А про народження дитини й мови нема! Глядач увесь цей період перебуває в напруженні. Виразно та глибоко передані емоції, страх тих людей. Та перемагає - життя!”
Микола Данько: “Мене дуже приємно вразила трупа Чернівецького театру. Славетний потужний творчий колектив. Може, це моя вина, та я довший час не чув, чим вони займаються. Прекрасна режисерська робота, чудовий акторський ансамбль. Думаю, багатьом столичним театрам потрібно повчитись, як працювати, як шукати новий, невідомий в Україні драматургічний матеріал. Бажаю їм натхнення і творчих успіхів!”
З початку 2016 року на військову службу в ЗСУ за контрактом прийняли понад 53 тисячі осіб. Свій внесок в обороноздатність України роблять і патріоти Прикарпаття. Так, у другому півріччі цього року вже понад 300 чоловіків виявили бажання служити за контрактом…
Президент України Петро Порошенко повідомив, що українська армія отримає нову партію озброєння та військової техніки. “На цей раз мова йде про бойову і транспортну авіацію, ракетно-артилерійське озброєння, танки, БМП, бронетранспортери, вантажні автомобілі…
Маємо сьогодні у Коломийському районі жваву дискусію серед представників окремих територіальних громад навколо того, для чого жителям громади потрібен статут, чи є він єдиною правовою підставою здійснення діяльності територіальної громади,яким, зрештою повинен бути цей статут…
Мова йде саме про так звану “Спілку православних журналістів”, яка останнім часом взялась активно заповнювати інформаційний простір матеріалами аж надто сумнівними щодо правдивості, об’єктивності та порядності…
У мережу попав запис запис телефонної розмови між командирами козачих бандформувань, які контролювали міста Антрацит і Свердловськ на півдні Луганської області у 2014-2015 роках – Владиславом Брициним і Олександром Гайдеєм (також відомий, як ”Рим”)…
Є щось знакове в тому, що півострів завжди був більше символом, ніж просто місцем. 1954 року Микита Хрущов передавав його Україні, зокрема, в честь трьохсотріччя Переяславської ради. А за шість десятиліть анексія Криму поставила крапку в розмовах про єдність двох держав…
“Революція гідності” і згодом окупація АР Крим та подальше збройне протистояння на сході України спричинили в свою чергу розмежування релігійного середовища України за ознакою ставлення до процесу національного державотворення…
Російська пропаганда продовжує створювати ілюзії “міжнародної підтримки Росії”. Відповідно до останніх повідомлень російських ЗМІ, Федеративна Республіка Німеччина вимагає повернути Російську Федерацію у міжнародний клуб країн “Велика вісімка”…
Усі ми із задоволенням зустрічаємо зиму, іноді забуваючи про небезпеку, яку може приховувати лід. Щоб ні з ким не трапилося лиха, потрібно обережно поводитись на льоду. Найбільш небезпечна крига – перша та остання, адже така крига ще надзвичайно тонка, і не витримує маси навіть маленької дитини…
На жаль, на території області і далі продовжують мати місце випадки пожеж із загибеллю людей на них. Так, 21 січня на одному із обійсть в селищі Печеніжин Коломийського району виникло загорання на першому поверсі двохповерхової літньої кухні. На місці пожежі було виявлено тіло загиблого домогосподаря…