20 січня 2013 року до виконавчого комітету Коломийської міської ради було внесено пропозицію №1 01/01 виключити з плану урочистих заходів Коломиї 8 Березня. 26 лютого відбулося засідання виконкому і переважною більшістю голосів таке нововведення було підтримано. Це повідомлення різко розділило громаду на два табори: на тих, хто “ЗА” і на тих, хто “ПРОТИ” такого рішення. Суперечки точилися посеред вулиці, у школах і дитсадках, в інтернеті. Що викликало такий ажіотаж та чому виникли непорозуміння між людьми - читайте далі.
Члени виконкому, у повноваження яких входить затвердження плану урочистих заходів, Міжнародний жіночий день до цього списку не внес-ли, а отже на загальноміському рівні це свято не відзначалося. Ініціаторами подання на розгляд такого рішення стали представники коломийських націоналістичних організацій. 26 лютого на засіданні виконкому на вимогу членів громадської спілки “Громадський Рух Просвіти”, Коломийської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т. Шевченка, Конгресу Українських Націоналістів, Громадської ради демократичних сил, ОУН та інших громадських організацій, які входять у ГС “Громадський Рух Просвіти”, до списку свят, які не внесли у план урочистих заходів, також потрапили День захисника Вітчизни (23 лютого), День визволення Коломиї від фашистських загарбників (28 березня), а також День перемоги (9 травня).
У тексті пропозиції до виконкому йдеться: “Ми, як українці, які поважають себе і свою історію, не повинні впроваджувати святкування нав’язаних нам тоталітарним режимом свят. Ніде у світі не відзначається свято по статевій ознаці, окрім як у колишньому СРСР. У нас є прекрасна традиція святкування Дня матері, яку ми повинні плекати і утверджувати, тому що це свято є дійсно українською культурною традицією протягом десятиліть. У зв’язку з цим ми пропонуємо 8 березня розпочати відзначенням Шевченківських днів, провівши у вихідний день 8 березня конкурси читців, співаків та театральних колективів у рамках шевченкіани… Ми таким чином позбудемося традиції святкування 8 березня у Коломиї аналогічно до святкування 1 травня, що стало анахронізмом, хоча є у переліку святкових днів.”
Володимир Янкевич, голова Коломийської міської організації КУН, наголошує, що цей крок дуже важливий для коломиян, адже вони позбудуться радянського спадку і почнуть шанувати українські свята і українських героїв. Водночас пан Володимир додає, що нікому не забороняється вітати дорогих серцю жінок 8 березня, але тет-а-тет. У державних установах такого більше не має бути, переконаний голова КУНу. “Незалежна українська держава може бути лише тоді, коли буде структуризоване громадянське суспільство.”, - каже Володимир Янкевич. Він також нагадує, що День жінки не потрібен як такий, тому що у сучасному світі прийнято боротися за гендерну рівність. Натомість головний кунівець Коломийщини пропонує ширше святкувати День матері, який відзначається другої неділі травня, оскільки цей день символізує Матір-Батьківщину, Матір Божу і кожну жінку.
Проти сенсаційного рішення проголосували лише двоє членів виконкому: представники політичної партії “Фронт Змін” Андрій Харук та Василь Свиридюк. Зокрема Василь Свиридюк в інтерв’ю журналістам розповів, що таке рішення є поспішним і приймати його потрібно було лише після широкого обговорення у суспільстві.
Уляна Мандрусяк, начальник відділу культури і туризму Коломийської міської ради, представниця політичної сили “Фронт Змін” у міській раді, а також просто чарівна жінка, має свій погляд: “Образно висловлюючись, наша громада є різнобарвною і має різне коріння. Відповідне різне бачення у людей. Частина нашої громади виховано в одних історичних умовах і вони відповідно мають свій світогляд на сьогодення. Інші люди виховані в інших аспектах і вони хочуть, щоб громада розвивалася саме так, як вони бачать.
В нас демократичне суспільство і плюралізм думок. З одного боку я підтримую рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради, - продовжує пані Уляна, - тому що це рішення є демократичним. Фактично виконком пішов назустріч пропозиції, яка надійшла від частини громади. Без сумніву, це є конфліктне рішення. Люди мають зрозуміти, що воно мало на меті дати їм можливість вибирати самим: святкувати чи не святкувати. Щоб ніхто їм нарешті не нав’язував думки, що потрібно йти на якісь урочистості.
Як на мене, це рішення не є обов’язковим для виконання, не є диктаторським. Люди нарешті мають можливість самі вирішити що робити 8 березня.”
Не відзначає пост-радянських свят і Петро Крив’юк, представник “Свободи” у Коломийській міській раді. Ані 23 лютого, ані 8 березня не в пошані у родині Крив’юків. За радянських часів, коли практично примушували вшановувати День жінки, пан Петро дарував подарунки 8 березня. “Коли я почав більше розбиратися в історичних процесах, більше читати, то дізнався що це за свято і звідки воно до нас прийшло, то перестав його відзначати, - розповідає Петро Крив’юк. - В мене на роботі це свято також відкидають. Я вважаю, що жінку потрібно любити і шанувати щодня, тому що вона - це і є свято щодня.”
“Я шаную жінок щодня, але 8 березня намагаюся приділити їм ще більше уваги. Цього року всі жінки отримали квіти, а також на їхню честь було організовано святковий обід. Так мама мене навчила і так я навчатиму своїх дітей”, - каже “ударівець” Олександр Мензатюк.
Отже, фактично кожен має свою думку щодо 8 Березня. Водночас основна полеміка розгорнулася довкола того, що деякі люди самі розтлумачили рішення виконкому на свій смак, а деяких людей просто дезінформували і пішла по місту чутка, що 8 Березня у Коломиї заборонили. Щоб знайти істину, звернулася до Ігоря Граділя, заступника міського голови. Він пояснює, що 8 Березня є державним святом, а тому його на місцевому рівні заборонити не можна. Таке рішення не мало б під собою юридичного підґрунтя. “Активісти громадської спілки “Громадський Рух Просвіти” внесли пропозицію не вносити деякі свята у перелік, тому що, на їхню думку, Коломиї такі свята відзначати не личить. Вони також запропонували змінити назви деяких свят. Разом з тим в нашому плані урочистих заходів є 167 заходів і практично через усі лейтмотивом йде патріотичне виховання.
8 Березня ми просто не вписали у план основних заходів, але наголошую, що рішення про відміну такого свята не було і бути не могло. Це компетенція вищих органів влади: Верховної Ради, а також Кабінету Міністрів України. Міська рада просто не внесла свято 8 Березня у свій перелік, але це зовсім не означає, що свято заборонили. Фактично немає розпорядження про те чи відзначати свято чи не відзначати: це вибір кожного. Можу лише констатувати, що на сьогодні це є державне свято.
Ми не маємо навіть морального права це свято заборонити, тому що покоління наших матерів і бабусь шанує це свято давно, і зараз їм сказати, що його нема - буде неправильно. А люди нового покоління виховуються у новій молодій державі. Нам треба цей процес перейти і треба це зробити розумно, без “хірургічних втручань”. Поки що ми відзначаємо і свято 8 Березня, і друге свято - День матері. Кожен має свою власну думку котре свято відзначати. Не можна людям нав’язувати, тому таким чином ми лише б посіяли у суспільстві неспокій. Думаю, в нас зараз є набагато більше серйозніших питань, які треба порушувати і які чекають негайного вирішення.”
Ігор Граділь спростував чутку про те, що міська рада нібито погрожувала перевіряти по школах і дитсадках чи святкують вчителі і діти 8 Березня чи ні. Це підтвердив і Василь Вінтоняк, заступник начальника управління освіти Коломийської міської ради: “Жодних актів про заборону святкування 8 Березня не надходило ні від міської ради, ні від Володимира Янкевича, ні від Геннадія Романюка, ні від Зіновія Карася. Єдине, що мало місце, - це те, що вони оголосили на зборах, що прийнято рішення виконкому, в якому не відмінено, а просто не внесено до переліку святкування міською радою 8 Березня. Вони також роз’яснили що 8 Березня не є українським святом. Володимир Янкевич коректно пояснив, що День жінки негоже святкувати у дитсадках. Натомість доречно святкувати День матері. Навіть якщо хочеться проводити свято 7-10 березня, то можна його приурочити до Дня весни, чи влаштувати родинне свято. Такою була бесіда із завідувачками дитсадків.”
Проте схоже, що в деяких завідувачок дитсадками спрацювало радянське мислення. Вони вирішили перевиконати завдання: таки заборонити свята у своїх закладах, коли вже сценарії розроблені і вірші діти вивчили, костюми батьки орендували. Відповідно виникло розчарування. Що такі факти мали місце, свідчить Любомир Глушков: “В НВК №9 сказали не приносити квіти, тому що міська влада заборонила відзначати 8 Березня і якщо виявлять такі факти, то проводитимуть перевірки і люди будуть покарані. На мою думку, тут помилка у тому, що була відсутня інформація. Це породило чутки і призвело до того, що виникли такі неприємні конфлікти і різні розмови по місту.”
Разом з тим Любомир Глушков зауважив, що нічого поганого у святкуванні 8 Березня не бачить, як і не вбачає у ньому комуністичного коріння. “Це свято не починалося лише з Клари Цеткін, воно мало глибше коріння. Якщо вона була соціалісткою, то на нинішній день є президент-соціаліст у Франції та в деяких інших демократичних країнах. Ми маємо пам’ятати, що коли ми забороняємо, то повертаємося у 30-ті роки, коли нам забороняли святкувати Великдень, Різдво. Не можна було колядувати. Вчителі тоді контролювали. І щоб зараз таке відбувалося у школах, це просто маразм і жахіття.”, - каже депутат міської ради.
Дозвольте і свою думку висловити, оскільки свято жіноче… Я особисто не відзначаю цього свята, бо не бачу в ньому потреби для себе. Проте не осуджую тих, хто вітає з 8 Березня і хто приймає вітання. Це дійсно справа кожного. Я також проти того, щоб насильно забирати свято, тому що для деяких людей воно є важливим. Потрібно проводити велику просвітницьку роботу і пояснювати, пояснювати… Крім того, вітаю, що у тому ж рішенні виконкому вперше було внесено до переліку святкування “Запалення ватри слави” 14 жовтня.
Якщо справді є бажання відзначати День жінки, то можна створювати власні традиції і знаходити своїх героїнь. До прикладу, 19 березня - День народження Ліни Костенко - Жінки, яка стала легендою ще за життя і яка своєю творчістю формує свідомість нових українців. Тож є про що задуматися…
Автор: Оксана РИЖУК
друкувати
