Жіночу виправну колонію з Галицького району перенесуть на Коломийщину

Жіночу виправну колонію з села Маріямпіль Галицького району перенесуть на Коломийщину. Про це повідомив учора голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков, який перебував в області з робочою поїздкою.

“Непроста це справа, перенесення установи, але ми підемо на зустріч слушній пропозиції голови вашої адміністрації Михайла Васильовича Вишиванюка. Приміщення колонії, в якій колись був монастир, має знову стати святим місцем, там будуть навчатися діти-сироти”, - зазначив генерал Олександр Лісіцков.

Михайло Вишиванюк не приховував радості. За його словами, роблять це насамперед з моральних причин - виправна установа знаходиться в приміщенні колишнього монастиря, а село Маріямпіль є місцем паломництва до Маріямпільської чудотворної ікони Матері Божої. В минулому році тут, навпроти колонії, закладено Біблійний сад, зараз створюється Марійський духовний центр родини.

Як зазначив голова облдержадміністрації, “не гоже, щоб у святих місцях знаходилися тюрми. Святе місце має бути святим”.

Жіночу виправну колонію буде перенесено неподалік від села Турка Коломийського району, на територію колишньої військової частини. Голова Державної пенітенціарної служби України генерал-лейтенант внутрішньої служби Олександр Лісіцков разом з Михайлом Вишиванюком оглянули це місце.

На місці колонії у Маріямполі буде відкрито елітну школу-інтернат для дітей сиріт -під опікою освітян і церкви. Голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк наголосив, що в цьому майбутньому інтернаті діти-сироти не просто здобуватимуть освіту, а їм буде гарантований вступ у вищі навчальні заклади.

Довідково: Жіноча виправна колонія у Маріямполі розташована в будівлях давнього монастиря капуцинів, який був заснований в Маріямполі понад два з половиною століття тому. У монастирському комплексі дотепер збереглося приміщення старого костелу, переобладнаного під клуб.

За історичними даними, 1746р. у Маріямполі функціонує монастир капуцинів, фундатором якого у 1742р. був Ян Каєтан Яблоновський - син Станіслава Яна Яблоновського. У роки влади Перемишльського архієпископа Вацлава Гіероніма Сіраковського (1742-1760 р.р.) капуцини мали свій осередок у Львові, Куткожу, Маріямполі. Ченці-капуцини були однією з гілок ордену францисканців. У середині ХVІІІ ст. монастир капуцинів у Маріямполі перетворюється у великий культурно-освітній центр. У 1753 р. в ньому відкрито студіум філософії, а ще через 10 років - студіум риторики. Після першого поділу Польщі у 1772 р. галицькі землі входять до складу Австрії, у тому числі і містечко Маріямпіль. У межах Австрії у той час знаходились монастирі капуцинів, розташовані в Кросно, Львові, Маріямполі, Олеську, Розвадові, Бліжнему. У 1783р. австрійським урядом розпочинаються перевірки життєдіяльності цих монастирів. За декілька років ліквідовано монастирі у Львові, Олеську, Маріямполі і Бліжнему. Після 40 років душпастирської діяльності у серпні 1784р. капуцини залишають свій монастир і подаються до Конвенту у Львові та Олеську. Згідно з документами Львівського архієпископа Ф.Кіцькего від 1790р. монастир капуцинів у Маріямполі ліквідовано за розпорядженням австрійського цісаря Йосифа ІІ. За його указом монастирські будівлі капуцинів віддано у власність громади Сестер Милосердя.

У 1746р. Тереза Яблоновська з родини Вільгорських, дружина Яна Каєтана Яблоновського, запросила до Маріямполя Сестер Милосердя св.Вікентія і Павла. Гетьман Ян Каєтан Яблоновський надає їм для тимчасового помешкання будинок, збудований власним коштом. Цей дім мав повернутися у його власність, як тільки буде збудовано шпиталь і Сестри Милосердя поселяться у відповідних житлових приміщеннях. При сприянні гетьмана у 1762р. споруджено шпиталь, притулок для бідних та сиріт шляхетського походження, на утримання яких княжна Тереза передала 60000 золотих. Гетьман Ян Каєтан Яблоновський зі своєї сторони на утримання цих закладів виділяв щорічно 8000 золотих. Пізніше, коли згідно з розпорядженням австрійського уряду ліквідовано монастир капуцинів і ченців вибираються із нього, громада Сестер Милосердя у 1784р. поселяється у тому монастирі. Громада Сестер Милосердя у той час складалася з шести монахинь. Крім того, вони опікувалися і школою, перша згадка про яку відноситься до 1819р. На допомогу сестрам прийшла графиня Катерина Косаківська, дочка Єржика Потоцького, Тлумацького старости, виділивши певні кошти на утримання їх закладу.

У “Газеті львівській” за 1816р. збереглися відомості, що у шпиталі Сестер Милосердя у Маріямполі за 1 листопада 1814р. по 31 грудня 1815р. лікувалося 843 хворих. Із них вилікувалось - 786, померло - 15, у шпиталі для дальшого лікування залишилося 42 хворих. Пізніше, у 1858р. у шпиталі працював лікар, а в 1909р. тут налічувалось 30 ліжок, всього лікувалось 400 осіб, з них померло тільки 9. Громада Сестер Милосердя проживала у наданому їм монастирі до 1945р., опікувалася хворими, сиротами і школою. Як і інші громадяни польської національності, вони виїхали у 1945р. до Польщі.

Лікувально-трудовий профілакторій проіснував до січня 1998 року. За цей час установа веде будівельні роботи по розширенню та зміцненню матеріальної бази, споруджуються нові приміщення адміністративного будинку штабу, виробничі приміщення, житлові будинки.

В січні 1998 року наказом міністерства внутрішніх справ України №1 від 04 січня проведено перепрофілювання лікувально-трудового профілакторію №29 УМВС Українив Івано-Франківській області в протитуберкульозну лікарню закритого типу - Галицьку ВК-128 УДДУПВП в Івано-Франківській області. Але враховуючи брак коштів установа відкрита не була. і в квітні 2000 року наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань (№63 від 22 квітня) установу реорганізовано у виправно-трудову колонію загального режиму для тримання засуджених до позбавлення волі жінок.

В липні 2002 року наказом Департаменту України з питань виконання покарань №179 від 31 липня Галицьку виправну колонію № 128 перепрофільовано у виправно-трудову колонію-поселення для осіб, які вчинили умисні злочини, та створення при ній виправного центру для відбування покарання особами, засудженими до обмеження волі.

Наказом Державного департаменту України з питань виконання покарань №219 від 2004 року ця установа перепрофільована із виправно-трудової колонії-поселення у Галицький виправний центр (№ 128) для відбування покарання засуджених жінок до обмеження волі.

Відповідно до наказу №241 Державного департаменту України з питань виконання покарань від 15 вересня 2007 року, виправний центр у Маріямполі став виправною колонією мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання.