Жителька села Тіньки Чигиринського району Черкаської області 40–річна Наталя Хабарова оголосила голодування. У такий спосіб жінка разом зі своїм чоловіком у громадському шлюбі Євгеном Логвинюком протестує проти того, що Чигиринський суд незаконно позбавив її батьківських прав і відібрав дворічну доньку Женю. Нібито за зловживання спиртним. І мати, і батько дівчинки досі не знають, де тепер перебуває їхня дитина. Вони дуже бояться, що їхнє дитя продали на органи.
Опівночі в сонної Жені брали аналіз крові. На знак протесту проти такого рішення суддів батьки через день їздять то до Чигирина, то до Черкас. Стоять там на центральних площах з саморобними плакатами “Віддайте донечку Женю!” і розповідають про свою біду. Обіцяють дійти й до Києва, якщо на Черкащині їх не почують.
“Мене спеціально зробили алкоголічкою, по всьому селу розтрубили. Але ж у мене є сусіди, з якими я живу — Василь і Марія Качури. Вони знають, які ми люди. Ми своїй дитині ні в чому не відмовляли. У нас в селі є багато сімей, що в “секонд–хендах” одягаються. А ми працюємо, в корейців землю обробляємо, то ж усе купували в магазині. Бо Женя у нас одна”, — говорить Наталя Хабарова.
Жінка стоїть на черкаському майдані, гірко плаче й розповідає, що суд відбувся миттєво. Вона просила суддю зжалоститися, навіть впала на коліна. Але це не допомогло — дитину забрали. Коли наступного дня поїхала в лікарню провідати Женю й повезла речі, їжу, сік та іграшку, до доньки її не пустили. Це пізніше мати дізнається, що Жені вже не було в Чигирині. Тепер дитина щоночі їй сниться: стоїть саменька і плаче.
Разом із цією родиною на площі перед Черкаською облдержадміністарцією справедливості вимагають депутат районної ради Павло Романенко та мешканець Чигирина Борис Коваленко. Останній випадково став свідком історії з маленькою Женею. Він розповідає, що після рішення суду дівчинку привезли в Чигиринську лікарню і поклали в палату, в якій лежала його дружина з двома доньками. Спеціально для дівчинки доставили нове ліжко. Вразила його ціна — 28 тисяч гривень, котру не встигли зняти. Дружина пана Бориса казала йому, що дівчинка дуже плакала та весь час кликала своїх батьків. Навіть відмовлялася від їжі. Заснула тільки тоді, коли зовсім втратила сили внаслідок стресу. Опівночі в сонної Жені брали аналіз крові. Все відбувалося підозріло й дуже швидко.
З Чигирина дитину повезли на трьох джипах. “Наступного дня на моїх очах дівчинку забрали трьома джипами. Не можна було спокійно слухати крики дитина, коли вона кликала до себе батьків. Припускаю, що це перепродаж дітей. Вся лікарня гула про те, що ця дитина коштувала 180 тисяч доларів, люди перешіптувалися, що в дівчинки вже є опікун”, — розповідає Борис Коваленко. Зараз чоловік разом із батьками Жені Хабарової протестує на площі перед Черкаською облдержадміністрацією. Пан Борис каже, що він на власному авто поїхав слідом за джипами й бачив, як вони помчали трасою в напрямку Черкас. А захищати інтереси незнайомих йому людей вирішив принципово, “якщо цього не робити, то завтра таке може бути і з моїми дітьми”. Про історію маленької Жені він повідомляв правоохоронним органам і навіть службі з боротьби торгівлею людьми в Києві.
Натомість у сільській раді села Тіньки запевняють, що і Наталя, і її чоловік Євген до спиртного справді не байдужі. Тож не раз матір попереджали про те, що дитину в неї через таку нездорову пристрасть можуть забрати.
За словами голови сільської ради Владислава Міщенка, він приїхав до Хабарових після дзвінка медсестри, котра повідомила, що в родині “страшна ситуація”. Разом із ним до хати прибули дільничний, працівники районної служби в справах дітей, лікар із району та сільська медсестра. Голова запевняє, що батьки дівчинки були п’яні, а в хаті панував безлад. Забирати з родини дитину вирішив, коли побачив, як нетверезий батько взяв малу на руки й ледь не впав із нею. Тоді голова забрав у нього дівчинку й передав лікарю швидкої допомоги.
“Наступного дня я зібрав виконком, який одноголосно вирішив забрати дитину. Є постанова Кабінету Міністрів: у разі загрози життю дитини вона негайно вилучається з сім’ї. Як діяти в таких випадках, далі вирішують районна служба у справах дітей та суд”, — зазначає Владислав Міщенко.
Тим часом сусіди Наталі Хабарової розповідають про цю історію зовсім інакше. Вони кажуть, що жінка постійно брала у них молоко для дитини, дівчинка була нагодована, чисто вдягнена, практично не хворіла. Обоє батьків мають роботу. Люди бачили, що сільський голова в хату до Наталі не заходив, і дивуються, “як він міг там побачити безлад?”.
“Я переконався, що справа має замовний характер”. “Навряд чи хтось би підняв таку хвилю обурення стосовно цієї історії, якби не родина Коваленків”, — пояснює депутат Чигиринської районної ради Павло Романенко, який теж з Хабаровими приїхав протестувати до Черкас. Депутат розповідає, що Борис Коваленко зателефонував йому і повідомив про події в лікарні Чигирина та припустив, що дитину продали.
Тоді в Тіньки й прибула щойно створена в районі комісія, яка мала побачити умови, в яких проживала маленька Женя. До складу комісії увійшов і депутат районної ради Павло Романенко.
“У первинних документах за підписом сільського голови Тіньок написано, що дитину тримають в антисанітарних умовах і неналежному догляді. Коли ми приїхали додому, я зрозумів, що написане в довідці — брехня. Заявлю це на будь–якому суді, бо бачив усе на власні очі. Там бідно, але охайно”, — говорить Павло Романенко. За його словами, у дитини є одяг та іграшки, ліжко, візочок, велосипед, гойдалка. Запам’яталися йому фотографії Жені, зібрані батьками в спеціальному альбомі. На тих світлинах — усміхнена дівчинка в різнокольорових костюмчиках. Павло Романенко переконаний, що такі фото свідчать про “небайдужість батьків до дитини, про їхню любов”. Тому депутат і взявся “законними методами захищати цих людей”.
“Я переконався, що справа носить замовний характер. Розмовляв із членами виконкому села. Вони заявляють: “Батьки п’ють!”. Хоча вдома у Хабарових ніхто не був, довідалися про це зі слів голови сільської ради. Не подумали навіть запросити батьків на виконком. Як же можна було одним підняттям руки руйнувати долю людини та нищити сім’ю?” — обурюється Павло Романенко.
Він також заявляє, що на рішення суду, яким позбавлено батьківських прав Наталю Хабарову, є апеляція. Тож до апеляції ніхто не мав права забирати в батьків дитину. Є ще одне порушення: ніхто не шукав родичів Наталі Хабарової, котрі б могли взяти опіку над дівчинкою. Дивним є й те, що батькам не повідомили, куди забрали їхню дитину.
Обидва добровільні захисники маленької Жені стверджують, що на них “іде тиск всіма можливими шляхами”. Побоюючись за життя своєї сім’ї, Борис Коваленко вже вивіз її в безпечне місце. Йдуть погрози сусіду Наталі Хабарової — Василю Качуру. А недавно невідомі спалили авто жителя села Боровиці Михайла Шмигаля, котрий своїм транспортом допомагав родині діставатися до Чигирина та Черкас на акції протесту.
Де тепер перебуває Женя, її мати та батько — не знають. Але, як повідомила начальник служби у справах дітей Чигиринської райдержадміністраці Еліна Гожій, після суду дівчинку віддали в родину, що є кандидатом на усиновлення. Оскільки дівчинці лише два роки, то її не могли відправити в притулок, а для того, щоб віддати в Будинок маляти, пояснює вона, треба було надати повний пакет документів, які так швидко не могли зібрати. “Лікарня вимагала, аби дитину якнайшвидше забрати, — зазначає пані Еліна. — Тож з обласної служби прислали сім’ю, котра взяла дівчинку на тимчасове безкоштовне перебування з подальшим усиновленням”…
Наскільки це є законно, ми поцікавилися в начальника служби у справах дітей Черкаської облдержадміністрації Тетяни Прітченко. За її словами, взяти дитину на утримання тимчасово сім’я може згідно з постановою Кабінету Міністрів № 866 від 24 вересня 2008 року, навіть якщо рішення суду ще не набрало чинності. Тим більше що цю справу в суді розглядали з акцентом на термінове вилучення дитини з родини, адже її здоров’ю та життю загрожувала небезпека. Тетяна Прітченко каже, що дівчинка зараз перебуває в родині, де вже живе усиновлений хлопчик. Женю відвідували і запевняють, що з нею все гаразд…
Довідка “УМ”: Нині на Черкащині приблизно 50 сімей бажають усиновити дитину. Водночас більше тисячі черкаських малюків — сироти при живих батьках. Але, наприклад, серед таких дітей до року здорових немає зовсім.
Автор: Людмила НІКІТЕНКО, “Україна молода”
Обговорити на форумі
друкувати
