Якщо українці – нація поетів, то Коломия – один з осередків поетичної України. Родом з цих околиць коломийка. Скромність наших пращурів залишила нам не імена коломийкарів, а їхні мініатюрні філософські, жартівливі, любовні шедеври. І числа не знають тим куплетам...
А відтак настало 19 століття з його друкарнями й часописами, книжками й театрами. Відтоді йдуть до нас відомі поети й віршарі, що осідали у місті над Прутом, що гойдалися тут у колисках, що сиділи за гімназійними лавками. Були це священики, як-от Іван Озаркевич і Лука Данкевич. Були це члени Першого руського літературного товариства (1864 р.). Була якась невідома пані, що 1874 р. видала в Коломиї “Поезіи безимяннои” чи не першу поетичну книжку українки. Був коломийський гімназист Володимир Гуцуляк.
Століття двадцяте посилило поетичний розвій коломийців. Вірші публікують і Січовий батько Кирило Трильовський, і його побратими Іван Чупрей та Іван Петришин, і гімназійні професори С.Яричевський, М.Кічура, В.Масляк. А в самій гімназії навчаються майбутні стрілецькі поети Василь Атаманюк та Юрій Шкрумеляк. У 1920 - 1930–і українську поезію доповнюють коломийські автори, ті ж професори гімназії Д.Николишин, М.Матіїв-Мельник, Орест Кузьма, В.Павлусевич й І.Гаврилюк. Понищене репресіями, війною і заполонене чужинцями, місто над Прутом у 1950-ті заново сідлає своїх Пегасів. Колишній гімназист Михайло Хромей і вчитель Борис Мельник продовжують добру славу коломийських поетичних традицій. Через десятиліття з’являються нові імена: Я.Свищук, Д.Ужитчак, І.Стефурак, Я.Ясінський, Я.Ярош, Б.Кравчук, В.Довірак. А за цими – ще новіші: Н.Стефурак, О.Бабій, В.Рябий, Я.Руданець, О.Слоньовська, Б.Томенчук, М.Лазарук, М.Томенко, А.Кох та інші. І, нарешті, 1990-і, роки сподівань і розчарувань, час відсутності політичної цензури і відсутності коштів на видання книжок. І все ж відроджена Коломия промовляє до своїх містян новими голосами. Серед них уже згадані, досвідчені, і нові. Згадаймо, хоча б декого...
Працівник “Сільмашу”, а згодом – “Вісника Коломиї” Володимир Герман, всебічно освічена й культурна людина, яку, на жаль, не втримала Коломия; Микола Васильчук, філолог, добрий знавець багатства нашої мови і художніх засобів, продовжувач традиційного віршування з домішками іронії й сарказму; сповідувач модерних віянь з дещо викличними мотивами Андрій Малащук; тендітна й усміхнена Ірина Ярошенко, музикантка і поетка; уже старший, але ще бурхливий Дмитро Гриньків; сердешна Надійка Кметюк з її чистими яногольськими віршами; художник і поет Василь Андрушко, що подібно до іншого видатного уродженця Коломиї Святослава Гординського вміло володіє пензлем і пером; Ольга Руданець, що несподівано оприлюднила свої вірші, в яких вирізняється любовна лірика; і багато інших, згуртованих у літературні товариства, членів спілок і позаспілчан, поетів і віршарів, сильних і слабких, постмодерних, модерних, тридиційних і партачів, лавреатів і майбутніх лавреатів. Поетів, що пишуть легко, що пишуть з натугою, і поетів, що бувають ними. Поетів від Бога і поетів випадкових.
Пропонована антологія вибірково охоплює творчість 10-х коломийських поетів на межі тисячоліть. Це різні за віком, освітою, фахом люди, але кожен з них упродовж останнього десятиріччя мешкає в Коломиї, дихає її повітрям, ходить її вулицями, по-своєму бачить, відчуває і розуміє. Всі вони є носіями менталітету свого Міста.
Та поетична Коломия не вичерпується ними. Тут витає дух колишнього коломийського гімназиста Дмитра Павличка і дивізійного поета Богдана Бори, гуцульського хлопчини Василя Герасим’юка, і вічного блукальця, Шевченківського лавреата Тараса Мельничука, якого Коломия випровадила в останню дорогу. І десь тут, у прадавньому і оновленому місті ходять попід стіл пішки майбутні поети, яких ми ще не знаємо. Але ми віримо, що Коломия ніколи не перестане народжувати одчайдушних трибунів і ніжних співців, закоханих у красу українського слова. Хай так і буде!
Микола Савчук 11 травня 2001р. м.Коломия
|
 Андрушко Василь, художник, поет, 1953 р.н. Закінчив Львівський інститут декоративно-прикладного мистецтва. Член Спілки художників України. У Коломиї від 1982 року. Учасник багатьох творчих виставок і симпозіумів, оформлювач інтер'єрів, в т.ч. й коломийського Музею Писанки. Викладає в коломийському педагогічному коледжі. Автор поетичної збірки "Сон вісімки" (1997).
|
|
 Васильчук Микола, літературознавець, поет, публіцист, 1967 р.н. Закінчив Чернівецький університет. Член Національної спілки письменників України (НСПУ) та Спілки журналістів України (СЖУ). У Коломиї від 1990 року. Працює в редакції коломийської газети "Вільний голос". Автор чотирьох поетичних збірок та ін. книжок, публікацій у пресі.
|
|
 Гриньків Дмитро, поет, громадсько-політичний діяч, 1948 р.н. Закінчив три курси Івано-Франківського інституту нафти й газу. За створення підпільної патріотичної Спілки молоді Галичини (1972) вигнаний з інституту та ув'язнений. Член НСПУ та СЖУ. У Коломиї від 1970-х. Автор чотирьох поетичних збірок, лавреат літературної премії ім. Т. Мельничука (1998). Працює в коломийському міськвиконкомі.
|
|
 Кметюк Надія, поетка, 1961 р.н. У Коломиї від 1976 року. Навчалася в Чернівецькому медичному інституті, який за станом здоров'я змушена була покинути. Авторка двох поетичних збірок, публікацій у пресі, лавреатка премії Івано-Франківського обласного товариства "Просвіта" ім. М. Підгірянки (1999).
|
|
 Малащук Андрій, поет, публіцист, 1958 р.н. Корінний коломиєць. Закінчив Дрогобицький педінститут та Київський інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого. Член СЖУ та Асоціації українських письменників. Автор двох поетичних збірок. Працює в коломийській газеті "Вільний голос".
|
|
 Руданець Ольга, культурно-громадська діячка, поетка, 1956 р.н. Закінчила Київський інститут культури, Прикарпатський університет, Українську академію державного правління при Президенті України. У Коломиї від 1976 року. Авторка поетичних публікацій у пресі. Директорка готелю “Писанка”.
|
|
 Савчук Микола, гуморист, поет, краєзнавець, заслужений артист України, 1959 р.н. Закінчив Львівський університет. У Коломиї від 1989 року. Автор п’ятьох поетичних збірок, в т.ч. й віршованого гумору. Лавреат Всеукраїнської премії ім. П.Сагайдачного (2000).
|
|
 Стефурак Іван, економіст, поет, 1948 р.н. Закінчив Львівський університет. У Коломиї від 1979 року. Автор сімох поетичних збірок, лавреат Всеукраїнської премії “Благовіст” (2000). Керівник відділення Промінвестбанку в м. Коломиї.
|
|
 Томенко Марта, педагог, художник, поет, 1951 р.н. Корінна коломийка. Закінчила Львівську консерваторію. Авторка поетичної збірки “Острів світла” (1992), учасниця художніх виставок, ілюстраторка коломийського видавництва “Вік”. Викладає у коломийській музичній школі № 1.
|
|
 Ярошенко Ірина, науковець, диригент, поетка, 1970 р.н. Корінна коломийка. Закінчила Львівський Вищий музичний інститут, керує церковними хорами. Авторка поетичної збірки “Сім світів” (1992). Викладачка Чернівецького університету.
|
|