До різного роду громадських рад ставлюся певною мірою скептично. Особистий практичний досвід свідчить про те, що діяльність таких громадських органів не завжди була ефективною, а здебільшого неефективною. Там збирались люди з абсолютно різними поглядами, різного віку і з різними цінностями, які могли в балаканині та суперечках втопити добру ідею. Ідея громадських рад прекрасна, проте, мабуть, не до кінця продумана, і її реалізація залишає за собою бажати кращого. Зважаючи на наведені аргументи, я не мав наміру брати участь у діяльності жодної з громадських рад. Але моя колега вирішила скористатися таким механізмом участі громадян у місцевому самоврядуванні, відповідно стати членом громадської ради при коломийському міському голові. Ініціатива завжди вітається, тому ми зробили відповідне подання від організації і вона стала членом громадської ради.
Минулого тижня приходить вона і каже, щоб я написав звіт про те, що робила організація протягом трьох місяців і що планує робити три наступні місяці. Співголова громадської ради від громадськості хоче, щоб організації члени ради прозвітували про свою поточну діяльність. Це, м’яко кажучи, приголомшило. Відколи це громадські організації мають звітувати перед громадською радою? Може хтось ще вказуватиме, що їм робити? Автор ідеї, можливо, мав на увазі щось добре, але, як на мене, це просто банальна переоцінка власних повноважень.
Насправді нічого складного в тому звіті немає, півгодини з перекурами – і він готовий. Проблема в іншому, з якого дива ми маємо звітувати перед співголовою громадської ради від громадськості чи перед радою? Даний консультативний орган ніхто не наділяв повноваженнями контролювати громадські організації. Якщо хтось призабув, то мушу нагадати, що громадські організації не підзвітні ні співголові громадської ради, ні громадській раді в цілому, і навіть ті, що входять у раду. Також хотілося б нагадати ініціатору згаданої ідеї, що функція громадської ради полягає в ролі консультативного органу й громадському контролі того органу, при якому вона створена. Все, крапка. Не вигадуйте собі бозна чого – і не перебирайте на себе невластивих вам функцій.
І насамкінець, якщо громадська рада не припинить займатиметься звітами від громадських організацій та не перейде нарешті від обговорення проблем до реальних дій, то користі від того буде, даруйте за вислів, як з цапа молока. Не матиме територіальна громада ні громадського контролю за владою з боку громадської ради, не матиме міський голова консультативного органу. Імітація бурхливої діяльності результатів не дає.
Телефонні дзвінки з «привабливими» пропозиціями заробити мільйон торгуючи БАДами чи іншим непотребом або втягуючи людей у якісь «надзвичайно вигідні» схеми страхування чи ще чогось мені набридають десь з літа минулого року…
Давно збирався порозмірковувати стосовно того, що може породити нинішня система державного управління, яку, на моє глибоке переконання, ніхто за 20 років незалежності так і не мав серйозного наміру зламати. Але руки до клавіатури добралися лише тепер.
До різного роду громадських рад ставлюся певною мірою скептично. Особистий практичний досвід свідчить про те, що діяльність таких громадських органів не завжди була ефективною, а здебільшого неефективною. Там збирались люди з абсолютно різними поглядами, різного віку і з різними цінностями, які могли в балаканині та суперечках втопити добру ідею…
Донедавна я мав ще надію, що з дотриманням законодавства не все так жахливо, як говорять, а вибори ще певною мірою можуть бути в нас чесними. Та нещодавні події черговий раз довели, що я романтик-ідіот. Як ще в нашій країні можна назвати людей, що думають подібним чином?
14 лютого голова ОДА М. Вишиванюк заявив, що готовий побитись об заклад, що на президентських виборах 2015 року за чинного президента проголосують 70% прикарпатців. Якби така заява була з боку просто політика, я б її, мабуть, пропустив повз вуха. Різних політичних заяв протягом свого свідомого життя чув чимало, і навряд чи мене можна чимось особливо здивувати. Проте слова губернатора не лише здивували, але й викликали запитання…
Останнім часом інформаційному просторі часто з’являються матеріали про тероризм, про загрозу майбутніх терактів і т. д. … Знайомий мені навіть наводив якусь статистику, якогось там друкованого видання по зростанні кількості одиниць зброї на душу населення, а це, на його думку, свідчить про те, що обурені громадяни відстоюватимуть свої права зброєю, тому терористична загроза перед державою не така вже й примарна….
друкувати
