Кожну неділю виникає бажання, яке важко долати, поклонитися у ноги українській владі. За що? За те, що дає поживу для роздумів. Правда, тільки на одну тему: де ж межа нахабству, дурості і цинізму нашої дорогої влади? І щоразу роздуми завершуються одним і тим же висновком: немає її, цієї межі.
Ось узяти, наприклад, Верховну Раду. Чомусь вони думають, що народу небайдужа “доля парламенту” та інші ефемерні речі. Та я вас благаю! Навіть якщо б Раду розпускали тричі на день – це додало б головного болю хіба що журналістам. А населення – воно давно вже не потребує послуг парламенту. Оскільки Рада у нас вже чорт-зна скільки часу живе у режимі “я є, мене нема”. Тобто вона нібито є, ніхто її не розгонив. Але чомусь не працює. Чому не працює? А ось це – питання…
Наприклад, Ющенко вважає, що Рада не працює, тому що немає “свіжої крові”. Потрібно їй, мовляв, розпуститися (у хорошому сенсі цього слова) і провести дострокові вибори. Головне питання філософії – “навіщо?” - в даному разі актуальне як ніколи.
Янукович, навпаки, запевняє всіх, що тільки сильна Верховна Рада здатна… і так далі. Одвічний примиренець і цього разу горить бажанням усіх помирити і ні з ким не сваритися. “Рада повинна об’єднатися”, - заявив на вихідних лідер ПР. З ким об’єднатися (може, з Польським сеймом? А що – це був би цирк ще той!..), заради чого, на яких принципах? Незрозуміло.
А Тимошенко, схоже, і зовсім не реагує на Раду: мовляв, скоро вибори, які “стануть остаточною перемогою демократії”. І її зрозуміти можна – у неї Кабмін є, а з парламентом хай Литвин розбирається. До речі, спроби Володимира Михайловича “засвітитися” на парламентській кризі виглядають досить-таки жалюгідно. Ну, що це за дитячий лепет: “Ай-яй-яй, пане Президенте, вони мене не слухаються, розпустіть їх!” Вони і так розпущені, і їм (утім, як і всій країні) Литвин явно “не потрібен”. Хвалена “золота карта” на перевірку виявилася з дешевого силуміну. Та ще і поїхала у день засідання ВР – ви можете собі таке уявити? Депутати прийшли у сесійний зал, а головуючого немає, він поїхав у Ріо-де-Житомир.
Хоча, хтозна, може, Литвин поїхав, тому що приїхала делегація МВФ? Ну, ви ж розумієте: місця в країні небагато, відразу Литвин і МВФ не поміщаються. А може, Литвин їм заборгував щось. Втім, їм усі винні. Але висока вірогідність, що після тісної роботи з Україною МВФ перегляне своє правило давати у борг кому завгодно – все одно, мовляв, повернуть. Як би не так.
Нарешті, минулого тижня наша влада мала можливість взяти участь відразу у двох міжнародних подіях. І взяла участь. Спочатку Юлія Тимошенко вшанувала своєю присутністю захід у зв’язку з 70-річчям початку Другої світової війни у польському Гданську (або німецькому Данцигу – кому як більше подобається). Там скривджений природою і Путіним польський президент Качиньський ніс чергову нісенітницю – цього разу про те, як СРСР “ударив у спину” Польщі у 1939 році. Прирівняв, курдупель отакий, СРСР до гітлерівської Німеччини: мовляв, вони рівною мірою відповідальні за розв’язування війни.
Чого ще чекати від фізичного і інтелектуального карлика? Проте ж усі чекали, як відреагує Тимошенко. Воно ж, начебто, у нас з Польщею дружба, не хочуть маленьких кривдити. А з іншого боку, Качиньського навіть терплячі люди насилу переварюють. Тому Тимошенко взяла і всіх обдурила: різко поїхала поздоровляти лідера Лівійської Джамахирії Муамара Каддафі з круглою річницею революції. Може, хотіла досвіду запозичити? А може, просто сумістила дві приємні події: “авіа”-переговори і втечу від Качиньського. Якщо ж врахувати, що Каддафі навздогін побажав Україні знову об’єднатися з Росією і Білорусією, то можна вважати візит успішним.
“Ні дня без указу”. Минулого тижня Президент видав геніальний указ “Про збереження і популяризацію гуцульської культури”. Ясна річ: іншої культури у цій країні нема. Принаймні, гідної збереження і популяризації. А ось гуцулів потрібно неодмінно популяризувати – музеями, виставками, меморіалами і пам’ятними ансамблями. Тому що ще трохи помаранчевої влади – і вимруть навіть гуцули. Незважаючи на пристрасну любов Ющенка до цієї етнічної групи. Добре, якби до цього моменту Гарант встиг себе проголосити верховним гуцулом – і також…
Не бажаючи відставати від свого месії, до справи увічнення, порятунку і збереження підключилися винахідливі львівські уенпешники. Ці костенківські клони підбивають решту усіх націоналістів, а заразом дорогого товариша Президента, відкопати кістки Бандери, Коновальця і Петлюри та перезахоронити їх на українській території. Мовляв, країна повинна не тільки знати, але і мати своїх героїв у вигляді (тримайтеся) Пантеону. Так-так, так і формулюють: Пантеон героїв.
Цікаво, скільки у цих недоумкуватих було з історії? Пантеон героїв. Вже краще б відразу капище організували. Або майданчики для шабашів. Уявляєте: скачуть розмальовані Тарасюк і Тягнибок, завиваючи якісь етнічні заклинання, а з-під лізуть кістяні бандери і петлюри. З іншого боку, зручніше буде накрити всю цю нечисть в одному місці, щоб не розплодилася. Отже – успіхів, дорогі товариші націоналісти!
Проте справжнім чемпіоном минулого тижня став головний український гебіст Наливайченко, який обійшов не тільки Яценюка, але навіть самого Ющенка. Яким чином? А ось яким: Наливайченко попросив присвоїти Академії СБУ ім’я Романа Шухевича. Заявив: “Є таке бажання, не стільки у мене, скільки у самої академії. Я думаю, що ректорат прийме таке рішення, а наглядова рада під керівництвом пана Степана Хмари підтримає. Ми готові з таким клопотанням звернутися до Президента України”.
Чи варто сумніватися, що Віктор Андрійович із задоволенням виконає прохання? Врешті-решт, турнір Академії з рукопашного бою, на якому Наливайченко і зробив цю заяву, вже присвячений Роману Шухевичу. Не зовсім ясно, чому: Адже Шухевич, незважаючи на легенди, був типовим шклявим дохляком. Але це дрібниці, правда? Власне, я теж не заперечую проти присвоєння Академії СБУ імені Шухевича. Але наполягаю, щоб повністю заклад називався так: Академія СБУ імені героя України гауптштурмфюрера СС Романа Шухевича.
Кінець тижня ознаменувався новими творчими успіхами так званої “команди Яценюка”. Який Яценюк, така і команда, тому “успіхи” були цілком передбачувані. Хоча, звичайно, дехто сподівався, що до, е-е, піарників “дійде” ще після першої партії плакатів кольору смугастої какашки. Пам’ятаєте, з написом “врятувати країну”? Здавалося б: вся країна вже і так обреготалася, навіщо доводити народ до сліз від сміху?
Але, мабуть, колишній спікер, розуміючи, що йому на виборах нічого не світить, крім, хіба що, зірки у лоб, збирається перекваліфіковуватися у сценічні гумористи. І напрацьовує матеріал заздалегідь. Нічим іншим не можна пояснити оновлені біг морди, які з’явилися у четвер-п’ятницю. На них крізь фашистський коричневий прорізалися синій і червоний кольори. Колористика у Яценюка – як у зубрилки п’ятдесятих років: все зводиться до двостороннього червоно-синього олівця. Синім його “піарники” підфарбували смугастий плакат з яценюківським профілем і твердженням, що “країну врятують здорові і освічені люди”. Мало того, що твердження сумнівне, так ще і незрозуміло: при чому тут “Арсеній”? Якщо він думає, що будь-який очкарик апріорі – освічена людина, то її здоров’я - тим більше під питанням.
А червоними (на їхню думку - бойовим) яценюки розфарбували іншу серію великих дощок. На них країну збирається рятувати “боєздатна армія”. Враховуючи, що фізіономія на цих дошках та ж сама, що і на “здорових-освічених”, девіз виглядає знущанням. Слова “Яценюк” і “армія” - ще переконливіші антоніми, ніж “армія” і “Єхануров”. Звичайно, після параду на День Незалежності і репортажів про підготовку українських парашутистів (знаєте, як вони стрибкову практику напрацьовують? підстрибують “вище” на місці у повному спорядженні: кілька сотень стрибків.) при словах “українська армія” хочеться плакати. Але якщо Яценюк вважав, що його плакати когось втішать, то – хіба що психоаналітиків.
Загалом, слід зробити висновок, що Арсеній Петрович впритул наблизився до гранда вітчизняної політики. Але не наздогнав. Тому що наздогнати Віктора Андрійовича Ющенка – це утопія. Його ніхто не наздоганяє.
Автор: Олександр ВРЕДНИЙ
Джерело: forUm
Обговорити на форумі
друкувати
За просвітницької ініціативи Культурологічного проекту “Коломия – наше місто” (адвокат Михайло Петрів), запрошує вас на презентацію графічного роману “Герой поневолі”, яка відбудеться за присутності авторів 18 листопада 2015 р. в місті Коломиї…
6 жовтня Суд Європейського Союзу оголосить рішення у справі щодо захисту даних, що може означати початок важких часів для Facebook та інших інтернет-велетнів…
З настанням похолодання значно зростає небезпека виникнення пожеж в житлових будинках. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням періоду експлуатації печей, електронагрівальних приладів, та необережного поводження з вогнем.
У 2006-ому році в Данії, водій швидкої допомоги перевозив пацієнта з однієї лікарні до іншої.
Пацієнт - смертельно хвора людина, що провела три місяці поспіль на лікарняному ліжку. Під час поїздки він дуже хотів побачити канал Влардінген востаннє. Він хотів трошки побути на сонці та вітру, відчути запах води, перш ніж знову повернутися до лікарні.
Уряд передбачив 140 млн грн на реформування служби дільничих міліціонерів у невеликих населених пунктах
Згідно з дослідженням компанії Luster Premium White, мілленіали (покоління, що народилося в 90-х - початку 2000-х) витрачають на селфі у середньому 54 години на рік
22 вересня голова облдержадміністрації Олег Гончарук зустрівся з командиром новоутвореної 10-ї гірсько-піхотної бригади, Героєм України, підполковником Василем Зубаничем.
Швейцарський фінансовий холдинг опублікував рейтинг, в якому підраховано кількість годин, які доведеться пропрацювати середньостатистичним жителям різних міст для того, щоб дозволити собі iPhone 6 (
850 тисяч біженців приїдуть у ЄС впродовж наступних двох років. І це лише мінімальні розрахунки, які оприлюднили в ООН.
