Влада за тиждень: "Карлики і очкарики"

Кожну неділю виникає бажання, яке важко долати, поклонитися у ноги українській владі. За що? За те, що дає поживу для роздумів. Правда, тільки на одну тему: де ж межа нахабству, дурості і цинізму нашої дорогої влади? І щоразу роздуми завершуються одним і тим же висновком: немає її, цієї межі.

Ось узяти, наприклад, Верховну Раду. Чомусь вони думають, що народу небайдужа "доля парламенту" та інші ефемерні речі. Та я вас благаю! Навіть якщо б Раду розпускали тричі на день – це додало б головного болю хіба що журналістам. А населення – воно давно вже не потребує послуг парламенту. Оскільки Рада у нас вже чорт-зна скільки часу живе у режимі "я є, мене нема". Тобто вона нібито є, ніхто її не розгонив. Але чомусь не працює. Чому не працює? А ось це – питання…

Наприклад, Ющенко вважає, що Рада не працює, тому що немає "свіжої крові". Потрібно їй, мовляв, розпуститися (у хорошому сенсі цього слова) і провести дострокові вибори. Головне питання філософії – "навіщо?" - в даному разі актуальне як ніколи.

Янукович, навпаки, запевняє всіх, що тільки сильна Верховна Рада здатна… і так далі. Одвічний примиренець і цього разу горить бажанням усіх помирити і ні з ким не сваритися. "Рада повинна об'єднатися", - заявив на вихідних лідер ПР. З ким об'єднатися (може, з Польським сеймом? А що – це був би цирк ще той!..), заради чого, на яких принципах? Незрозуміло.

А Тимошенко, схоже, і зовсім не реагує на Раду: мовляв, скоро вибори, які "стануть остаточною перемогою демократії". І її зрозуміти можна – у неї Кабмін є, а з парламентом хай Литвин розбирається. До речі, спроби Володимира Михайловича "засвітитися" на парламентській кризі виглядають досить-таки жалюгідно. Ну, що це за дитячий лепет: "Ай-яй-яй, пане Президенте, вони мене не слухаються, розпустіть їх!" Вони і так розпущені, і їм (утім, як і всій країні) Литвин явно "не потрібен". Хвалена "золота карта" на перевірку виявилася з дешевого силуміну. Та ще і поїхала у день засідання ВР – ви можете собі таке уявити? Депутати прийшли у сесійний зал, а головуючого немає, він поїхав у Ріо-де-Житомир.

Хоча, хтозна, може, Литвин поїхав, тому що приїхала делегація МВФ? Ну, ви ж розумієте: місця в країні небагато, відразу Литвин і МВФ не поміщаються. А може, Литвин їм заборгував щось. Втім, їм усі винні. Але висока вірогідність, що після тісної роботи з Україною МВФ перегляне своє правило давати у борг кому завгодно – все одно, мовляв, повернуть. Як би не так.

Нарешті, минулого тижня наша влада мала можливість взяти участь відразу у двох міжнародних подіях. І взяла участь. Спочатку Юлія Тимошенко вшанувала своєю присутністю захід у зв'язку з 70-річчям початку Другої світової війни у польському Гданську (або німецькому Данцигу – кому як більше подобається). Там скривджений природою і Путіним польський президент Качиньський ніс чергову нісенітницю – цього разу про те, як СРСР "ударив у спину" Польщі у 1939 році. Прирівняв, курдупель отакий, СРСР до гітлерівської Німеччини: мовляв, вони рівною мірою відповідальні за розв'язування війни.

Чого ще чекати від фізичного і інтелектуального карлика? Проте ж усі чекали, як відреагує Тимошенко. Воно ж, начебто, у нас з Польщею дружба, не хочуть маленьких кривдити. А з іншого боку, Качиньського навіть терплячі люди насилу переварюють. Тому Тимошенко взяла і всіх обдурила: різко поїхала поздоровляти лідера Лівійської Джамахирії Муамара Каддафі з круглою річницею революції. Може, хотіла досвіду запозичити? А може, просто сумістила дві приємні події: "авіа"-переговори і втечу від Качиньського. Якщо ж врахувати, що Каддафі навздогін побажав Україні знову об'єднатися з Росією і Білорусією, то можна вважати візит успішним.

"Ні дня без указу". Минулого тижня Президент видав геніальний указ "Про збереження і популяризацію гуцульської культури". Ясна річ: іншої культури у цій країні нема. Принаймні, гідної збереження і популяризації. А ось гуцулів потрібно неодмінно популяризувати – музеями, виставками, меморіалами і пам'ятними ансамблями. Тому що ще трохи помаранчевої влади – і вимруть навіть гуцули. Незважаючи на пристрасну любов Ющенка до цієї етнічної групи. Добре, якби до цього моменту Гарант встиг себе проголосити верховним гуцулом – і також…

Не бажаючи відставати від свого месії, до справи увічнення, порятунку і збереження підключилися винахідливі львівські уенпешники. Ці костенківські клони підбивають решту усіх націоналістів, а заразом дорогого товариша Президента, відкопати кістки Бандери, Коновальця і Петлюри та перезахоронити їх на українській території. Мовляв, країна повинна не тільки знати, але і мати своїх героїв у вигляді (тримайтеся) Пантеону. Так-так, так і формулюють: Пантеон героїв.

Цікаво, скільки у цих недоумкуватих було з історії? Пантеон героїв. Вже краще б відразу капище організували. Або майданчики для шабашів. Уявляєте: скачуть розмальовані Тарасюк і Тягнибок, завиваючи якісь етнічні заклинання, а з-під лізуть кістяні бандери і петлюри. З іншого боку, зручніше буде накрити всю цю нечисть в одному місці, щоб не розплодилася. Отже – успіхів, дорогі товариші націоналісти!

Проте справжнім чемпіоном минулого тижня став головний український гебіст Наливайченко, який обійшов не тільки Яценюка, але навіть самого Ющенка. Яким чином? А ось яким: Наливайченко попросив присвоїти Академії СБУ ім'я Романа Шухевича. Заявив: "Є таке бажання, не стільки у мене, скільки у самої академії. Я думаю, що ректорат прийме таке рішення, а наглядова рада під керівництвом пана Степана Хмари підтримає. Ми готові з таким клопотанням звернутися до Президента України".

Чи варто сумніватися, що Віктор Андрійович із задоволенням виконає прохання? Врешті-решт, турнір Академії з рукопашного бою, на якому Наливайченко і зробив цю заяву, вже присвячений Роману Шухевичу. Не зовсім ясно, чому: Адже Шухевич, незважаючи на легенди, був типовим шклявим дохляком. Але це дрібниці, правда? Власне, я теж не заперечую проти присвоєння Академії СБУ імені Шухевича. Але наполягаю, щоб повністю заклад називався так: Академія СБУ імені героя України гауптштурмфюрера СС Романа Шухевича.

Кінець тижня ознаменувався новими творчими успіхами так званої "команди Яценюка". Який Яценюк, така і команда, тому "успіхи" були цілком передбачувані. Хоча, звичайно, дехто сподівався, що до, е-е, піарників "дійде" ще після першої партії плакатів кольору смугастої какашки. Пам'ятаєте, з написом "врятувати країну"? Здавалося б: вся країна вже і так обреготалася, навіщо доводити народ до сліз від сміху?

Але, мабуть, колишній спікер, розуміючи, що йому на виборах нічого не світить, крім, хіба що, зірки у лоб, збирається перекваліфіковуватися у сценічні гумористи. І напрацьовує матеріал заздалегідь. Нічим іншим не можна пояснити оновлені біг морди, які з'явилися у четвер-п'ятницю. На них крізь фашистський коричневий прорізалися синій і червоний кольори. Колористика у Яценюка – як у зубрилки п'ятдесятих років: все зводиться до двостороннього червоно-синього олівця. Синім його "піарники" підфарбували смугастий плакат з яценюківським профілем і твердженням, що "країну врятують здорові і освічені люди". Мало того, що твердження сумнівне, так ще і незрозуміло: при чому тут "Арсеній"? Якщо він думає, що будь-який очкарик апріорі – освічена людина, то її здоров'я - тим більше під питанням.

А червоними (на їхню думку - бойовим) яценюки розфарбували іншу серію великих дощок. На них країну збирається рятувати "боєздатна армія". Враховуючи, що фізіономія на цих дошках та ж сама, що і на "здорових-освічених", девіз виглядає знущанням. Слова "Яценюк" і "армія" - ще переконливіші антоніми, ніж "армія" і "Єхануров". Звичайно, після параду на День Незалежності і репортажів про підготовку українських парашутистів (знаєте, як вони стрибкову практику напрацьовують? підстрибують "вище" на місці у повному спорядженні: кілька сотень стрибків.) при словах "українська армія" хочеться плакати. Але якщо Яценюк вважав, що його плакати когось втішать, то – хіба що психоаналітиків.

Загалом, слід зробити висновок, що Арсеній Петрович впритул наблизився до гранда вітчизняної політики. Але не наздогнав. Тому що наздогнати Віктора Андрійовича Ющенка – це утопія. Його ніхто не наздоганяє.

Автор: Олександр ВРЕДНИЙ
Джерело: forUm
Обговорити на форумі