Усе більше туристів та гостей Прикарпаття, побувавши у нашому краї , неодмінно хоче відвідати містичне прадавнє язичницьке капище, яке в народі до того ж називають Скелями Довбуша, що у селі Бубнище Волинського району.
Дві години у маршрутці Івано-Франківськ-Стрий пролітають у бесіді про містичне Бубнище із шофером. “Бував я на цих скалах”, - попахкуючи цигаркою, сміється вусатий дядько. - Природа чудова: гори, ліс, річка, залишки якогось замку, але щоб містика, - то все дитячі вигадки. Переконати його у зворотному мені так і не вдалося, бо автобус вже під’їжджав до Болехова. Тут, біля ратуші на мене вже чекав товариш місцевих привидів, знавець усіх закутків, художник та екскурсовод Олесь Тимків.
Сідаємо в машину і тр-р-р-рясемося кілька кілометрів по дорозі до Бубнища. “Смакуй адреналін, - лукаво каже Олесь. - Це тебе жреці так підготовлюють до входу в капище. Таке відбувається з усіма, хто знає, куди їде, але не вірить у привидів. Хоча більшість туристів про нашу святиню просто не знають. Вони їдуть у заповідник “Скелі Довбуша”. Але його, до речі, тут ніколи й не було. Це казка, придумана у радянські часи для втомлених життям курортників з Моршина та Трускавця.
Привид з Панської дороги. Нарешті ми доїхали до довгої палиці, яка перегородила дорогу. Це пропускний пункт, де з кожної машини беруть по кілька гривень. Піші проходять безкоштовно. Олеся тут знають всі, тому ми проїжджаємо безкоштовно. Уже з перших метрів заїзду на територію заповідника починаються таємниці. “Двісті років тому, ще за Австрії серед цих скель була лісничівка, - розповідає провідник. - До цієї хатинки для панів, які любили тут відпочивати, була прокладена дорога. Старі люди кажуть, що одна пані, дізнавшись, що її чоловік у хатинці “розглядає місцеві красоти” з якоюсь місцевою селянкою, бігла по цій дорозі боса та поранила ноги. І тепер на місці, де пролилася її кров, завжди росте пишна трава. А, коли у горах злива, то за стіною води, можна побачити постать пані. Та зараз погода сонячна, привид пані не з’являється, та й трава тут уже добряче витоптана туристами і скелелазами, які, здається, ніколи не покидають це дивне місце.
Батарейка для жреців. Оминаємо настирливих бойків, які пропонують за невелику плату прокататися на конях, і піднімаємося до кам’яного серця Бубнища. Навколо пісковикові химерні каміння, яким понад 70 мільйонів років. Колись тут було тепле море, яке давним-давно висохло, а підводні каміння у вигляді скал й донині мовчать про все, що бачили за цей час. От якби їх послухати! Та древні жреці, які 2-3 тисячі років тому збиралися у кам’яних печерах на ради та приносили жертви богам, напевно, розуміли їхню мову.
Мій екскурсовод сідає на широку кам’яну лавку, заплющує очі, і дивно усміхається. “Тут волхви набиралися сили від каміння, - тихо говорить Олесь. - І, між іншим, цьому є й цілком наукове пояснення: пісковик має кристали кварцу, які акумулюють космічну енергію. Тому ці лавки були для древніх мудреців своєрідною батарейкою, від якої вони “заряджалися”. Сідай і ти”, - пропонує Олесь.
Заплющивши очі, лечу крізь довгий і вузький коридор до яскравого світла… Отямилася від того, що Олесь тряс мене за плечі. “Печери по-різному діють на людей. Мені знайоме це відчуття, - зазнається хлопець, - Ти ніби повертаєшся давно знайомою дорогою додому, тебе огортає світло і ти розумієш, ТАМ тебе чекають, але дійти ТУДИ ніколи не можеш. А все це від потужної енергії. Екстрасенси, які сюди приїжджали, кажуть, що тут дуже потужна і чиста енергія, а художники говорять, що біля скель можна годинами малювати, а їсти зовсім не хочеться”.
Буває, що тут трапляються й не таке. Олесь розповідає, як він одного разу опинився поза часом. “Я сидів і малював, раптом мене огорнула біла імла, з якої вийшли три сиві старці з довгими до землі бородами, одягнені у довгі домоткані сорочки. З тиші, що аж дзвеніла навкруги, почувся тягучий звук: “О-о-о-о-м-м-м, у-у-у-ум-м-м!”. Це тривало десь хвилин п’ять, а потім видиво розтануло. Я добре знав, що вони мені хотіли щось сказати, проте більше я їх не бачив”. Можливо, комусь пощастить більше, і він дізнається, що означають рунічні письмена на каміннях, куди ведуть загублені в скалах сходи…
Сучасні фантоми. Живуть у скелях і зовсім молоденькі привиди. Їм не більше 80 років, що для такої серйозної істоти ну просто немовлячий вік. Це курячоногі хлопчаки, які у 1940-их роках лякали усі села. Одного разу вони прийшли у село на танці, але там їм, вочевидь, не сподобалося і вони швидко пішли . А місцеві дівчата ще довго розглядали сліди курячих ніжок на свіжому сніжку. Їхні батьки окропили дороги довкола села свяченою водою, і тут вони й попалися та назавжди залишилися серед скель. Отож у Бубнищі любителі містики знайдуть собі гарну компанію, проте можна просто насолоджуватися Карпатами і сміятися з усіх цих побрехеньок.
Автор: Галина ПЛУГАТОР, Коломия ВЕБ Портал
Обговорити на форумі
Як стати програмістом?
2015-12-23 04:30:13
Сьогодні все більше людей задумуються про те, як стати програмістом. Часто з цього приводу висловлюються радикально протилежні думки - хтось каже, що для цього потрібні роки глибокої технічної освіти та ще кілька років практики…
|
"Герой поневолі" в Коломиї
2015-11-16 01:05:30
За просвітницької ініціативи Культурологічного проекту “Коломия – наше місто” (адвокат Михайло Петрів), запрошує вас на презентацію графічного роману “Герой поневолі”, яка відбудеться за присутності авторів 18 листопада 2015 р. в місті Коломиї…
|
ЄC надумав серйозно ускладнити життя Facebook та Google через персональні дані
2015-10-06 11:59:44
6 жовтня Суд Європейського Союзу оголосить рішення у справі щодо захисту даних, що може означати початок важких часів для Facebook та інших інтернет-велетнів…
|
Небезпека виникнення пожеж
2015-10-02 03:02:14
З настанням похолодання значно зростає небезпека виникнення пожеж в житлових будинках. Це пояснюється, в першу чергу, збільшенням періоду експлуатації печей, електронагрівальних приладів, та необережного поводження з вогнем.
|
Про прощання з життям: у Данії існує служба, що виконує останні бажання невиліковних людей.
2015-10-02 01:45:07
У 2006-ому році в Данії, водій швидкої допомоги перевозив пацієнта з однієї лікарні до іншої.
Пацієнт - смертельно хвора людина, що провела три місяці поспіль на лікарняному ліжку. Під час поїздки він дуже хотів побачити канал Влардінген востаннє. Він хотів трошки побути на сонці та вітру, відчути запах води, перш ніж знову повернутися до лікарні.
|
Уряд виділив 140 млн грн на "шерифів" в українських селах
2015-09-23 05:59:57
Уряд передбачив 140 млн грн на реформування служби дільничих міліціонерів у невеликих населених пунктах
|
Молодь витрачає на селфі 54 години на рік
2015-09-23 04:20:29
Згідно з дослідженням компанії Luster Premium White, мілленіали (покоління, що народилося в 90-х - початку 2000-х) витрачають на селфі у середньому 54 години на рік
|
У коломиї розташується гірсько-піхотна бригада
2015-09-23 02:50:02
22 вересня голова облдержадміністрації Олег Гончарук зустрівся з командиром новоутвореної 10-ї гірсько-піхотної бригади, Героєм України, підполковником Василем Зубаничем.
|
За скільки годин можна заробити на новий iPhone 6 в різних країнах світу (інфографіка)
2015-09-23 12:50:31
Швейцарський фінансовий холдинг опублікував рейтинг, в якому підраховано кількість годин, які доведеться пропрацювати середньостатистичним жителям різних міст для того, щоб дозволити собі iPhone 6 (16GB).
|
ООН оприлюднила шокуючий прогноз щодо біженців у Європі
2015-09-22 06:39:49
850 тисяч біженців приїдуть у ЄС впродовж наступних двох років. І це лише мінімальні розрахунки, які оприлюднили в ООН.
|