Прокиньтесь, у країні закону не існує!

Блог І.Маруняка | 2011-04-13 09:46:37

Донедавна я мав ще надію, що з дотриманням законодавства не все так жахливо, як говорять, а вибори ще певною мірою можуть бути в нас чесними. Та нещодавні події черговий раз довели, що я романтик-ідіот. Як ще в нашій країні можна назвати людей, що думають подібним чином?

Події, які маю на увазі і про які хочу розповісти, – це проміжні вибори депутата-мажоритарника Коломийської міської ради. Вибори ТВК призначила на 10 квітня, і претендентів назбиралось аж 22. За тим, як кандидати боролись за прихильність виборців, особливо не стежив, бо роботи й без того вистачало, та й, чесно кажучи, не сподівався чогось особливого від проміжних виборів. Вибори одного депутата – це ж не вибори міського голови чи ради, нічого надзвичайного тут не може бути. Помилився.

Отже, десь об 11 годині прийшов на виборчу дільницю, розпочав спостереження за ходом голосування. У приміщенні для голосування все йшло звичним чином, а тому щоб не заснути від нудьги, вирішив прогулятися і подивитись, що діється за межами виборчої дільниці. Там було трохи гарячіше. Біля воріт скупчилась група кандидатів, які жваво обурювалися тим фактом, що біля будинку неподалік дільниці роздавали гроші молодим виборцям, що, проголосувавши, виходили з дільниці. Проте за скільки купували один голос, хто купував, що служило доказом для виплати грошей – з’ясувати не вдалося. Зайва увага сполохала скупників голосів, і вони розчинились між будинками.

Після прогулянки повернувся знов у приміщення для голосування і помітив, як до жіночки, що сиділа в одному ряду зі спостерігачами та довіреними особами, щоб засвідчити свою явку на вибори, підходили студентки з гуртожитку Коломийського педколеджу. Та переписувала їхні прізвища і давала вказівку, щоб ішли голосувати. На запитання, навіщо жіночка фіксує прізвища студентів, вона відповіла, що хоче перевірити студентську виборчу активність. Проте ні я, ні кандидати, що були поруч, в такі аргументи не повірили, було складено акт про порушення. Після цього жіночка покинула виборчу дільницю, але групи розгублених студентів і надалі виконували вказівку взяти активну участь у виборах і активно йшли голосувати.

Згодом надійні джерела повідомили про те, що з-під будинку поруч із дільницею скупники голосів перебралися углиб мікрорайону, де розпорошилися між будинками та безперешкодно продовжують свою справу. Способом фотографування бюлетеня мобільним телефоном виборець доводив, що проголосував та того, за кого треба, а в результаті отримував 100 грн. Все, про що пишу, відбувалося фактично на очах, а перевірка «виборчої активності» студентів, зафіксована мною, – у приміщенні для голосування. Всі говорили про те, що діється щось ненормальне, але зупинити цей процес ніхто не міг.

Я обурений тим, як відбулися ці вибори. Найбільше гнітить відчуття безпорадності, коли бачиш і знаєш, що відбувається все не за правилами, а зупинити процес не можеш. Бачиш, що студенти під примусом ідуть на вибори, а зупинити цей потік заляканого і розгубленого натовпу не можеш. Знаєш, що окремі кандидати купують голоси, і теж не можеш цього зупинити. Структури, які мали б запобігти цьому, сидять мовчки і «курять бамбук». Повна безпорадність. Закону в країні не існує, а оті книжки, де його публікують, годяться хіба для макулатури.

Далі буде…