Останнім часом інформаційному просторі часто з’являються матеріали про тероризм, про загрозу майбутніх терактів і т. д. … Знайомий мені навіть наводив якусь статистику, якогось там друкованого видання по зростанні кількості одиниць зброї на душу населення, а це, на його думку, свідчить про те, що обурені громадяни відстоюватимуть свої права зброєю, тому терористична загроза перед державою не така вже й примарна. Проте, я в цю маячню не вірю і на мою думку все це не більше ніж інформаційний вірус, який нам намагаються через інформаційне поле втерти в мізки.
Якщо це маячня, то навіщо її роздувати? Все дуже просто, це чудовий інструмент, який можна використовувати для втручання силових структур у життя громадян. Під благим наміром забезпечення безпеки громадян (ми ж всіх хочемо почуватися безпечно) можна дозволити силовикам за найменшою підозрою робити у ваших помешканнях обшуки, затримувати, навіть арештовувати громадських активістів через якісь сумнівні підозри, прослуховувати ваші телефонні розмови та стежити за вами. Як на мене, то цей механізм вже запущений. Чим не підтверджують мої слова обшуки у квартирах журналістів, письменників, громадських діячів за підозрою у причетності до вибуху у Запоріжжі. А як вам перешкоджання в’їзду автобусів до Києва на відзначення Дня Соборності, яке подавалося як запобігання кровопролиттю. Все заради безпеки громадян. Чи не гарно звучить? А ?
Тепер хочу звернути увагу своїх колег по громадському сектору, справу про підрив пам’ятника ідолу всіх гомосовєтікусів «шиють» громадській організації, а це значить, що час коли у оселях громадських активістів знаходитимуть вибухівку не за горами, бо іншим способом заткнути рот громадсько-активним середовищам вже не можливо. А коли найактивніших з громадських діячів відправлятимуть за решітку, то не як політичних в’язнів, а як кримінальних злочинців (за політику вже за грати не кидають), як терористів, і народ аплодуватиме спецслужбам за те, що вони дбають про безпеку громадян. Згадайте 2004 рік і підкидання вибухівки в офіси Громадянської кампанії ПОРА! (не плутайте з одноіменною партією), це було не так вже й давно. Час змінився, але ті хто це робив – ні. В Росії влада теж постійно дбає про безпеку громадян, бореться з тероризмом, з корупцією, злочинністю та опозицією.
Телефонні дзвінки з «привабливими» пропозиціями заробити мільйон торгуючи БАДами чи іншим непотребом або втягуючи людей у якісь «надзвичайно вигідні» схеми страхування чи ще чогось мені набридають десь з літа минулого року…
Давно збирався порозмірковувати стосовно того, що може породити нинішня система державного управління, яку, на моє глибоке переконання, ніхто за 20 років незалежності так і не мав серйозного наміру зламати. Але руки до клавіатури добралися лише тепер.
До різного роду громадських рад ставлюся певною мірою скептично. Особистий практичний досвід свідчить про те, що діяльність таких громадських органів не завжди була ефективною, а здебільшого неефективною. Там збирались люди з абсолютно різними поглядами, різного віку і з різними цінностями, які могли в балаканині та суперечках втопити добру ідею…
Донедавна я мав ще надію, що з дотриманням законодавства не все так жахливо, як говорять, а вибори ще певною мірою можуть бути в нас чесними. Та нещодавні події черговий раз довели, що я романтик-ідіот. Як ще в нашій країні можна назвати людей, що думають подібним чином?
14 лютого голова ОДА М. Вишиванюк заявив, що готовий побитись об заклад, що на президентських виборах 2015 року за чинного президента проголосують 70% прикарпатців. Якби така заява була з боку просто політика, я б її, мабуть, пропустив повз вуха. Різних політичних заяв протягом свого свідомого життя чув чимало, і навряд чи мене можна чимось особливо здивувати. Проте слова губернатора не лише здивували, але й викликали запитання…
Останнім часом інформаційному просторі часто з’являються матеріали про тероризм, про загрозу майбутніх терактів і т. д. … Знайомий мені навіть наводив якусь статистику, якогось там друкованого видання по зростанні кількості одиниць зброї на душу населення, а це, на його думку, свідчить про те, що обурені громадяни відстоюватимуть свої права зброєю, тому терористична загроза перед державою не така вже й примарна….
друкувати
