Телефонні дзвінки з «привабливими» пропозиціями заробити мільйон торгуючи БАДами чи іншим непотребом або втягуючи людей у якісь «надзвичайно вигідні» схеми страхування чи ще чогось мені набридають десь з літа минулого року. Відверто кажучи, вже втомився чемно посилати цих добродіїв. Але вони наполегливі й не дають спокою, а фраза «ви мені набридли» до них не доходить.
Можливо, у далекому дитинстві, після казки про золоту рибку, я б пристав на такі привабливі пропозиції. Але я далеко вже не дитина (для цього навіть звірився зі своїм паспортом), щоб вірити в казки. Тому, користуючись нагодою, хочу попросити представників компаній мережевого маркетингу, організацій страхування на всі випадки життя (в тому числі й проти кінця світу :) ) та їм подібних – не турбуйте більше мене і зітріть мій номер телефону. Бо в іншому випадку буду відправляти вас по не дуже приємному маршруту. По якому конкретно, здогадатися неважко :)
Сподіваюся, що ми порозумілися. Я не хочу мільйона і не телефонуйте мені більше!
P.S. Активний розвиток компаній «швидкого і легкого заробітку мільйона» доводить те, що далеко не всі громадяни заглядають у паспорт, та переплутали збірку з казками із серйознішою літературою. На жаль, один квадратний метр української території перенасичений людьми, які досі вірять казкарям. Чим це закінчується добре знають організації, що об’єднують обманутих вкладників.
Телефонні дзвінки з «привабливими» пропозиціями заробити мільйон торгуючи БАДами чи іншим непотребом або втягуючи людей у якісь «надзвичайно вигідні» схеми страхування чи ще чогось мені набридають десь з літа минулого року…
Давно збирався порозмірковувати стосовно того, що може породити нинішня система державного управління, яку, на моє глибоке переконання, ніхто за 20 років незалежності так і не мав серйозного наміру зламати. Але руки до клавіатури добралися лише тепер.
До різного роду громадських рад ставлюся певною мірою скептично. Особистий практичний досвід свідчить про те, що діяльність таких громадських органів не завжди була ефективною, а здебільшого неефективною. Там збирались люди з абсолютно різними поглядами, різного віку і з різними цінностями, які могли в балаканині та суперечках втопити добру ідею…
Донедавна я мав ще надію, що з дотриманням законодавства не все так жахливо, як говорять, а вибори ще певною мірою можуть бути в нас чесними. Та нещодавні події черговий раз довели, що я романтик-ідіот. Як ще в нашій країні можна назвати людей, що думають подібним чином?
14 лютого голова ОДА М. Вишиванюк заявив, що готовий побитись об заклад, що на президентських виборах 2015 року за чинного президента проголосують 70% прикарпатців. Якби така заява була з боку просто політика, я б її, мабуть, пропустив повз вуха. Різних політичних заяв протягом свого свідомого життя чув чимало, і навряд чи мене можна чимось особливо здивувати. Проте слова губернатора не лише здивували, але й викликали запитання…
Останнім часом інформаційному просторі часто з’являються матеріали про тероризм, про загрозу майбутніх терактів і т. д. … Знайомий мені навіть наводив якусь статистику, якогось там друкованого видання по зростанні кількості одиниць зброї на душу населення, а це, на його думку, свідчить про те, що обурені громадяни відстоюватимуть свої права зброєю, тому терористична загроза перед державою не така вже й примарна….
друкувати
