Давно збирався порозмірковувати стосовно того, що може породити нинішня система державного управління, яку, на моє глибоке переконання, ніхто за 20 років незалежності так і не мав серйозного наміру зламати. Але руки до клавіатури добралися лише тепер.
Підштовхнули періодична поява новин про зловживання владою та нещодавно переглянутий російський серіал під назвою «Меч» (це єдиний серіал який переглянув за своє життя, а тим більше російський). Суть сюжету серіалу полягає в тому, що через принципові питання, як-от питання честі мундира, з правоохоронних органів звільняється працівник, який довкола об’єднує себе невелику групу людей із силових і правоохоронних структур (відставних і чинних працівників), і вони поза законом виконують ті функції, які мала б виконувати система в рамках закону. Форми покарання жорстокі, а їхній суд безапеляційний, проте шансів ухилитись від покарання вони не дають. Об’єктами роботи цієї групи є продажні судді, продажні міліціонери, вона самотужки знищує мережу торгівлі наркотиками, проводить власні розслідування та карає інших злочинців. Коротше кажучи, вона робить те, що мала б робити система, яку громадяни годують власними податками. Міліція називала їх бандитами, а люди – народними месниками.
Тепер повернемось до наших реалій. Корупція набула поширення до найнижчого щабля влади, а судді колядують мільйони доларів. Високопосадовці, які все життя працюють на державній службі, за статками нагадують нафтових магнатів, прокурори на свої зарплати вмудряються придбати Land Rover чи Lexus, убозівця за зловживання в мільйон гривень відпускають під заставу, бо в нього 12 державних грамот і нагород, а екс-міністра тримають за ґратами, інкримінуючи йому зловживань аж на 40 тисяч гривень. На жаль, це не повний перелік факторів, від яких держава, у особі її правлячого класу, втрачає довіру. Чим не сприятливі умови для появи групи людей, подібної до тієї, що в згаданому мною серіалі? Якщо серед силовиків, чинних чи відставних, ще є люди честі і якщо так триватиме надалі, то не факт, що вони не стануть виконувати свої функції поза законом. І, скажу вам, перспективи припинення їхньої діяльності в офіційної влади будуть примарні. Уявімо ситуацію, коли громадянин втратив дорогу людину, через те що не дав хабара лікарю, продажний правоохоронець завалив справу, а суддя за, знову ж таки, хабар виправдав злочинця. Чи нема в цього громадянина запиту на народних месників? Чи допомагатиме такий громадянин правоохоронній системі впіймати народних месників?
І наостанок, запитайте своїх знайомих, чи довіряють вони державі і який спосіб покарання за зловживання владою вважають ефективним. Якщо є запит, то рано чи пізно з’явиться хтось, хто задовольнить цей запит. А такі речі навряд чи матимуть щасливий кінець.
Телефонні дзвінки з «привабливими» пропозиціями заробити мільйон торгуючи БАДами чи іншим непотребом або втягуючи людей у якісь «надзвичайно вигідні» схеми страхування чи ще чогось мені набридають десь з літа минулого року…
Давно збирався порозмірковувати стосовно того, що може породити нинішня система державного управління, яку, на моє глибоке переконання, ніхто за 20 років незалежності так і не мав серйозного наміру зламати. Але руки до клавіатури добралися лише тепер.
До різного роду громадських рад ставлюся певною мірою скептично. Особистий практичний досвід свідчить про те, що діяльність таких громадських органів не завжди була ефективною, а здебільшого неефективною. Там збирались люди з абсолютно різними поглядами, різного віку і з різними цінностями, які могли в балаканині та суперечках втопити добру ідею…
Донедавна я мав ще надію, що з дотриманням законодавства не все так жахливо, як говорять, а вибори ще певною мірою можуть бути в нас чесними. Та нещодавні події черговий раз довели, що я романтик-ідіот. Як ще в нашій країні можна назвати людей, що думають подібним чином?
14 лютого голова ОДА М. Вишиванюк заявив, що готовий побитись об заклад, що на президентських виборах 2015 року за чинного президента проголосують 70% прикарпатців. Якби така заява була з боку просто політика, я б її, мабуть, пропустив повз вуха. Різних політичних заяв протягом свого свідомого життя чув чимало, і навряд чи мене можна чимось особливо здивувати. Проте слова губернатора не лише здивували, але й викликали запитання…
Останнім часом інформаційному просторі часто з’являються матеріали про тероризм, про загрозу майбутніх терактів і т. д. … Знайомий мені навіть наводив якусь статистику, якогось там друкованого видання по зростанні кількості одиниць зброї на душу населення, а це, на його думку, свідчить про те, що обурені громадяни відстоюватимуть свої права зброєю, тому терористична загроза перед державою не така вже й примарна….
друкувати
