Офірний цап унійних еліт

Бізнесмена Деклана ҐАНЛІ [Declan GANLEY], який очолив табір тих, хто переконують ірландців відхилили Лісабонську угоду, вже офіційно визнано головним винуватцем фіаско референдуму у червні. Ірландський євродепутат Браян КРОВЛІ [Brian CROWLEY] заявив, що чеський президент Вацлав КЛАУС, зустрічаючись із ҐАНЛІ, образив ірландську націю. – Ця особа не показала, з яких коштів фінансувала свою кампанію. Зустрітися з кимсь, хто не має мандату, отриманого на виборах, – це вияв нечуваної зневаги до ірландського народу, – звинувачував КРОВЛІ під час гучної вже чвари евродепутатів із чеським лідером у замку на Градчанах.

Єдині в опорі. ҐАНЛІ (на фото), який заробив свій маєток на операціях у Росії, Болгарії, Латвії та США, під час кампанії проти Угоди переконував, що є не лише европейцем, але й справжнім ірландським патріотом, адже хоче, щоб Ірландія зміцнювала свою позицію в ЕУ. На його думку, угода позбавить Ірландію частини впливу в Спільноті. Адже вона делегує Брюсселю повноваження для прийняття ключових рішень у понад 60% питань, які раніше перебували в компетенції національних держав. – Я абсолютно не проти Унії, ані навіть не є евроскептиком. Проте, я вважаю, що коли хтось справді висловлюється за Европу, він повинен виступати проти Лісабонської угоди. Річ у тому, що вона антидемократична, – сказав у інтерв’ю для Rzeczpospolitej Деклан ҐАНЛІ. Окрім його організації Libertas проти угоди голосували також кільканадцять інших угруповань, у тому числі парламентська партія Шин Фейн. Інтереси противників Угоди були часто цілком суперечливими. Її відхилення вимагали не тільки закоренілі евроскептики, які в сповненій евроентузіазму Ірландії складали незначну меншість. Проевропейські ліві били на сполох, що Угода обмежує права трудящих і загрожує порушенням нейтральності Ірландії, змушуючи її проводити спільну оборонну політику. Проевропейські праві організації переконували, що вона полегшить легалізацію абортів, евтаназії чи гомосексуальних шлюбів. Експерти, яких цитували ЗМІ, звертали увагу, що незалежно від аргументів, підпертих нераз ідеологією, більшість противників Угоди поєднувало одне: вони не хотіли голосувати за документ, який їм незрозумілий і наслідки якого важкі передбачити. Тим більше, що навіть ірландський прем’єр Браян КОВЕН [Brian COWEN] публічно визнав, що не прочитав угоди від дошки до дошки, а ірландський комісар у Брюсселі Чарлі МакКРІВІ [Charlie McCreevy] додав, що “лише божевільний взявся б за таке завдання”.

Два паспорти. Під час голосування 12 червня цього року 53% ірландців при винятково високій явці проголосували проти Лісабонської угоди. Аналізуючи висловлювання політиків у перші дні після референдуму, виразно помітно, що вони не посміли вказати пальцем на угруповання, які переконували голосувати за “ні”. Вони пошкодували також ҐАНЛІ та його організацію. Вони радше були схильні покласти провину на себе та на погано підготовану інформаційну кампанію. Глава МЗС Майкл МАРТІН [Michael MARTIN], який відповідав за передреферендумну кампанію в правлячій партії Фіана Фейл, бив себе в груди, що йому не вдалося добре розрекламувати Угоду. Проте незабаром почали лунати твердження, що фіаско референдуму зумовив Деклан ҐАНЛІ, який зміг собі дозволити витратити чималі кошти на незвично активну кампанію. Ще до референдуму з’явилися натяки, що бізнесмен, який мав бізнес із американською армією, міг отримувати гроші з Пентагону чи ЦРУ. – Ми не знаємо, чи він отримує гроші від ЦРУ, британських евроскептиків чи американської армії, – казав анонімний представник ірландського керівництва. Політики люблять нагадувати, що народжений у Великій Британії ҐАНЛІ має два громадянства, британське та ірландське. Отож, невідомо, кому він насправді лояльний.

Відволікання уваги. Теорія про зовнішнє фінансування кампанії проти угоди отримала санкцію, коли евродепутат від зелених Дені КОН-БЕНДІТ [Daniel COHN-BENDIT ] звернувся до глави Европейського Парламенту з вимогою перевірити, чи гроші не походили від американців. Ганс-Ґерт ПОТЕРІНҐ [Hans-Gert PÖTTERING] звелів делегації евродепутатів, які їдуть до США, спитати про це в американських колег. Американці рішуче заперечили. Irish Times написала в коментарі, що питання про легальність фінансування кампанії обґрунтовані. На думку газети, йдеться, втім, про те, чи ҐАНЛІ мав право надати кредит у розмірі 200 тисяч евро своїй організації. Чимало осіб в Ірландії поволі починають зауважувати, що уряд і Брюссель намагаються порівняти противників Угоди з кимсь, хто репрезентує чужинські інтереси. – Питання про фінансування кампанії, яку проводив ҐАНЛІ, звісно обґрунтовані, але мені здається, що уся справа очорнення ҐАНЛІ покликана відвернути увагу від головної проблеми. Ірландці, які є одними з найбільших евроентузіастів, включно зі мною, мають побоювання, пов’язані з Угодою. Але уряд, замість розвіяти ці побоювання, вдається до трюку, який полягає у звинуваченні особи, котра має не надто зрозумілі контакти, каже політолог Анді СТОРІ [Andy STOREY] з Університетського коледжу в Дубліні. На його думку, хоча кампанія ҐАНЛІ була найбільш виразною, його аргументи проти Угоди містили тільки незначну частину побоювань, висловлюваних ірландцями. – Багато хто не поділяв його аргументів, які репрезентували інтереси бізнесу. Щоправда, дослідження на цю тему відсутні, але я не думаю, що то саме він переконав ірландців голосувати “ні”. Якщо уряд і Брюссель цього не зрозуміють, на наступному референдумі може знову трапитися несподіванка, – підкреслює СТОРІ.

Автор: Войцех ЛОРЕНЦ [Wojciech Lorenz]
Назва оригіналу: Kozioł ofiarny unijnych elit
Джерело: Rzeczpospolita, 11.12.2008
Переклав: Андрій Павлишин, zgroup.com.ua
Обговорити на форумі