Нова-стара коаліція: міф чи реальність?

Виявляється, країні таки потрібний Литвин…

Як то кажуть, все нове – добре забуте старе. Політикам таки вдалося заінтригувати збайдужілих через економічну кризу українців – замість очікуваного узаконення союзу БЮТ і Партії регіонів – на тобі, шлюб з з колишнім благовірним НУНСом, правда цього разу з залученням Блоку ЛИТВИНА. Що ж змусило Леді Ю. відмовитися від альянсу з “перспективнішим” та “надійнішим” кавалером в особі ПР і вкотре повірити НУНСу?

По-перше, наївно було сподіватися на обмежені апетити такого політичного гіганта як Партія Регіонів. Намагання зберегти за собою прем’єрське крісло надто дорого обійшлося б для Юлії Володимирівни, адже довелося б пожертвувати рядом ключових посад, а відтак обмежити свій вплив.

По-друге, самого Віктора Федеровича попри його комплекс “недопрезидента” вочевидь не влаштовувала роль англійської королеви за новою редакцією Конституції. По при те, що переговори між потенційними коаліціантами тривали доволі довго, рівень недовіри між ними просто зашкалював.

По-трете, це електоральні рейтинги. Цей неприродний альянс міг би остаточно знищити залишки віри в політиків. Тоді б чимало виборців БЮТ відвернулися б від цієї політичної сили і надовго б розчарувалися. Мабуть, Юлія ТИМОШЕНКО вчасно зрозуміла, що втрачену владу рано чи пізно можна повернути, а втрачену довіру – ніколи.

Події вівторка у Верховній Раді вкотре доказали, що ТИМОШЕНКО – талановитий політик, майстер політичної інтриги, вона завжди тримає руку на пульсі, а будь-які політичні конфігурації у парламенті – це ніщо янше, як вміло розкладений нею пасянс. Проте на руку Леді Ю. зіграли ще три фактори – два відрядження – ЯНУКОВИЧА на похорони патріарха Алексія ІІ та ЮЩЕНКА – на переговори з президентом Литви, а також “вчасна” відпустка Віктора БАЛОГИ. Все це створило ледь не ідеальну атмосферу для обрання ЛИТВИНА спікером.

Проте не все так гладко складалося з народженням коаліції. Лише 37 нашоукраїнців із 72 підписалися під заявою про участь в коалції з БЮТ та Блоком ЛИТВИНА. Це магічне число – рівно 50%+1, що власне було достатньо як для зруйнування, так само і для відновлення коаліції. Не підписалися під угодою звичайно ж група БАЛОГИ або так званий ЄЦ, лідер фракції В.КИРИЛЕНКО та орієнтовані на нього депутати на кшталт Лілії ГРИГОРОВИЧ, Андрія ПАРУБІЯ, Ксенії ЛЯПІНОЇ.

Що не притаманно для української політики, нова коаліція народжувалася досить швидко: нашвидкоруч склепали доволі розпливчасту угоду, яку підписав замість КИРИЛЕНКА один з його заступників – Борис ТАРАСЮК та одним махом обрали ЛИТВИНА спікером. Проте голосування за ЛИТВИНА відразу ж показало слабкість новоствореної коаліції – сумарно БЮТ+НУНС+БЛ віддали лише 221 голос, решту ж забезпечили 20 комуністів і 3 регіонали (Тарас ЧОРНОВІЛ, Василь ГРИЦАК та Юхим ЗВЯГІЛЬСЬКИЙ).

Вочевидь виникає запитання – хто ж виграв у цьому політичному пасянсі? Однозначно, що виграла ТИМОШЕНКО, яка обійшлася малими жертвами і очевидно, що зберегла за собою першу скрипку в сучасному політичному процесі. Виграв НУНС, який спробував ще раз узяти владу всупереч бажанню ЮЩЕНКА, і певною мірою навіть від нього дистанціюватися. Однозначно, що виграв Литвин, який по при свій нейтральний статус мав шанс бути викинутим з усіх політичних розкладів. Спікерське крісло для нього – це непоганий стартовий майданчик на президентські вибори.

Програли в такій ситуації, звичайно, ЯНУКОВИЧ та ЮЩЕНКО. Перший втретє за цей рік втратив шанс повернутися у владу, а його перебування в опозиції виглядає дуже блякло. Програв і Віктор Андрійович, який із відчуттям керованості НУНСом та спокійним серцем відправився в Литву. В ситуації, коли більшість його партії виступає проти свого лідера, котрий не хотів союзу між БЮТ і НУ-НС, то це означає, що він уже не керівник. На думку політолога В.НЕБОЖЕНКА, ЮЩЕНКО потрапляє в дуже важку ситуацію, оскільки вперше за багато років у нього немає політичної організації, на яку він міг би спертися, що відсуває його на периферію політичної боротьби, принаймні, в парламенті.

Проте радіти створенню коалції вочевидь ще рано, принаймні частина нунсівців вважає підписання коаліційної угоди ТАРАСЮКОМ нелегітимним. Зокрема народний депутат від НУНС Ксенія ЛЯПІНА заявляє, що не існує взагалі ніякої коаліційної угоди, яка нібито була підписана у віторок. “На фракції ми дійшли висновку, що коаліційної угоди немає, ніхто з нас її не підписував, і нікого не уповноважували підписувати, і протягом 4 днів ми маємо або підписати угоду, або голова Верховної Ради зобов’язаний буде дезавіювати свою заяву про створення коаліції», - сказала вона. За словами ЛЯПІНОЇ, цей термін спливає в суботу, 13 грудня, і тому, оскільки це вихідний, то коаліційна угода має бути підписана до понеділка.

З думкою ЛЯПІНОЇ згідний інший нардеп від КПУ Спиридон КІЛІНКАРОВ, який стверджує, що коаліції в парламенті немає, хоча є обраний голова Верховної Ради України. Він також підтвердив тезу, що КПУ не входитиме в коаліцію, і не претендуватиме на посади в уряді. «Для нас було принципово важливим розблоковувати роботу парламенту, обравши голову ВР», – додав він. При цьому, у Президента залишається право розпуску парламенту,однак, на його думку, “це вже криза жанру”.

Сам Віктор Андрійович привітав Раду з обранням спікера, вважаючи це першим кроком на шляху до відновлення повноцінної дієздатності парламенту. При цьому він констатував, що “кожен день політичної лихоманки занадто дорого коштував країні і кожній українській сім‘ї зокрема”. “Працюючий парламент має кардинально підвищити якість законодавчого забезпечення антикризової політики та встановити жорсткий контроль за її реалізацією, передусім діями уряду. Необхідною умовою для цього є дієва і спроможна де-юре і де-факто парламентська коаліція”, – наголосив Президент.

Проте пити шампанське з нагоди створення нової-старої коаліції ще зарано. В Україні склалася добра традиція тягти кота за хвоста у коаліційних перемовинах, ділячи сфери впливу та порфелі в уряді. Наші політики не привикли грати за чітко визначеними правилами, натомість вони почувають себе, наче риба у воді, при повному хаосі та невизначеності. Створення нової коаліції тягне за собою перерозподіл урядових квот, переобрання Прем’єр-міністра, а це далеко не на руку Леді Ю. Напередодні президентських виборів нести відповідальність за економічну ситуацію в країні ніхто нехоче, простіше – залишити все як є…

Автор: Юлія СОКИРКА
Обговорити на форумі