Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ: Було б сумно без СУМу

Роль патріотичних молодіжних організацій у процесі виховання свідомого громадянина переоцінити важко. Через горнило Соколу, Січі, СУМу, Пласту, СНУМу, УСС, Студентського Братства та ряду інших товариств пройшло свого часу тисячі молодих українців, багато з яких залишили помітний слід в долі українського народу. І для багатьох з них саме участь в діяльності юнацьких організацій стала визначальною. Саме там здобувається найперший досвід громадської діяльності, саме там гартується характер і виробляється світогляд. Активно намагаються діяти такі організації й сьогодні. Одною з них є Спілка Української Молоді в Україні, яку очолює Святослав ЛИПОВЕЦЬКИЙ, котрий сьогодні є нашим співрозмовником.

- Друже Святославе, Спілка Української Молоді має славну історію, як на мою думку, нажаль ще мало досліджену і недостатньо популяризовану. Має і неабиякий досвід діяльності, діяльності і в підпільних умовах, зокрема за часів Миколи ПАВЛУШКОВА, і в умовах еміграції, і в добу новітнього національного відродження. А от які сучасні завдання і нинішня структурна побудова СУМ в Україні?
- Наша мета та завдання є незмінними з часів заснування СУМу – виховання молоді на патріотичних та християнських засадах, в дусі нашого гасла “Бог і Україна!”. Єдине, що раніше акцент був спрямований на здобуття Української Держави, а уже впродовж останніх 17 років наголос здійснюється на розбудову власної Державності.

В останні два десятиліття ми досить еволюціонували – від політичної молодіжної організації, якою була Спілка Незалежної Української Молоді на початку дев’яностих, до виховної, якою нині є СУМ в Україні. Сьогодні ми намагаємось поєднати власне сумівську виховну методу, що базується на теоретичній спадщині професора Григорія ВАЩЕНКА, та сучасні методи й форми діяльності.

- До них напевно належать таборування, семінари-вишколи та різні резонансні акції (Сопричастя і т.д.), про які часто згадується в ЗМІ?
- Наші табори є частиною виховної системи і я вважаю, що вони є дуже якісними. Скажімо, цього року ми мали виховний табір для юнацтва. Це великий двотижневий табір на 200 осіб. Більше того, 50 дітей ми взяли в табір із соціально-незахищених сімей Сквирського району, що на Київщині. І ми вкотре переконалися, що наша таборова система може ефективно діяти навіть застосовуючи її для дітей-не сумівців. Свого часу, це було в 2006 році, ми на замовлення однієї із облдержадміністрацій написали таборову програму для літнього оздоровлення. І впродовж 18 днів 8 осіб провели дуже успішний табір для 130 дітей із зовсім різних регіонів та категорій.

Що стосується “резонансних” проектів, то вони радше доповнюють нашу діяльність, це пошук нових підходів для пережиття певних тем. От, до прикладу, в Тернополі у музеї політв’язнів сумівці вже кілька років проводять акцію Доба. В останню суботу-неділю січня, в пам’ять про крутянський чин молоді люди, до речі, не лише члени СУМ в Україні, мають можливість впродовж 24 годин переосмислити події з наших визвольних змагань. В програмі є гутірки, обов’язкових кілька годин мовчанки, зустріч із священиком. Все завершується Літургією, яка відбувається в одній із камер і на яку традиційно приходять багато людей. Це можливість “камерного” пережиття, спільнотного.

А от, щодо Сопричастя, то ця акція є цікавою тим, що з однієї сторони дає можливість учаснику самостійно пережити та осмислити отих 33 години без їжі (акція традиційно розпочинається о 7.00 в п’ятницю та завершується о 16.00 в суботу), а з іншої сторони, кожен усвідомлює, що він не один переживає це. Відчуття того, що є молоді люди, які в Києві, Дніпропетровську, Херсоні, Львові та інших містах підтримують оцю добровільну й непоказну голодівку – творить спільноту співпричасних, будує кожну особистість.

Надалі, думаю, що формат подібних заходів урізноманітнюватиметься. Мені, особисто, дуже корисною видається наша ініціатива Молодь за Патріархат, щодо написання листа Папі Римському відносно визнання Патріархату УГКЦ. В 2004 році під час прощі до Зарваниці ми зібрали 2400 підписів молодих людей. Думаю, що це була вдала, хоч й разова, інформаційна кампанія молоді, яка розказувала одноліткам про Патріархат і збирала підписи небайдужих.

- Які з подібних ініціатив можна очікувати від СУМ в Україні в найближчий час?
- Лише можу анонсувати, що ми маємо намір та бажання реалізувати проект Український Військовий Некрополь, який пов’язаний із місцями українських військових поховань. Ми б хотіли ним охопити не лише ті формування й постатей, які визнанні “офіційною історією”, але й згадати незаслужено забутих бойовиків УВО та ОУН, повстанців, представників інших військових формувань, які боролися за нашу державність. На сьогодні ми ведемо підготовчу роботу, але я сподіваюся, що через рік цей проект уже матиме цікаве втілення.

- Це дуже цікава і необхідна справа. Знаємо, що в тридцятих роках на Галичині активно діяло Товариство охорони воєнних могил, і що може бути шляхетнішим, ніж вшанування захисників Батьківщини. Знаю, що на це спрямована і ваша видавнича та журналістська діяльність. СУМ видає журнал Крилаті, резонансним було видання історії УПА в малюнках…
- Пригодницький журнал для дітей Крилаті і комікси Україна в боротьбі є зовсім різними проектами, хоча з’явилися в друці під одною емблемою. Перш за все, журнал Крилаті – це дуже масштабний і амбітний проект, який реалізовує Світова Управа СУМ. Не впевнений, чи є інші вітчизняні видання такої якості і географії поширення, які б видавались громадськими організаціями.

Щодо ілюстрованої книги Україна в боротьбі, то вона просто виявилась на рідкість своєчасною. Ресурси, вкладені в неї, жодним чином не співмірні із тим, що вкладається в Крилаті, зате резонанс було викликано неймовірний… Втім, є й моменти, які насторожують. Зокрема й те, що Україну в боротьбі було сприйнято з великим ентузіазмом в нашому середовищі. Але ж станом на 2007 рік (дата видання), ми мали б мати цілі серії подібної сучасної дитячої літератури! А якщо зауважити, що ця книга вперше з’явилася у 1953 році, то стане очевидним як мало сьогодні ми робимо для відкриття історичної правди. Зрештою, ім’я художника, автора цієї книги – Леоніда ПЕРФЕЦЬКОГО, є й по-сьогодні невідоме українському загалу.

- Нещодавно відбулося засідання Світової Управи СУМ. Не поділитеся інформацією?
- Це були робочі наради, на яких вирішувались дуже різні питання. Наприклад визначено дати й річниці СУМ на 2009 рік, і вони є пов’язані із іменем Степана БАНДЕРИ. Уже сьогодні ми підготували свій, “сумівський внесок” до загальних відзначень – книгу для юнацтва про загибель Провідника ОУН Вбивства з наказу КГБ, і хоча поки що ми її не рекламуємо, але за три тижні вона уже вийшла двома накладами по 2 тисячі примірників.

З тих питань, які будуть цікаві загалу – то це є звернення до українців з нових країн поселень щодо заснування в них СУМу й планування відповідних семінарів. Думаю, що представники останньої хвилі еміграції уже є зрілими щодо самоорганізації та усвідомлення потреби українського виховання своїх дітей, а СУМ впродовж шести десятиліть діяльності в діаспорі довів, що може це якісно робити.

- Це однозначно, а може назвіть для ілюстрації кілька прикладів?
- Я б не шукав якихось особливих прикладів, взяти хоча б Світовий Конгрес Українців (СКУ), який відбувся після засідання Світової Управи. На СКУ було визнано надзвичайно успішну працю впродовж двох каденцій Аскольда ЛОЗИНСЬКОГО – довголітнього голови СУМ Америки й обрано нового керівника – Євгена ЧОЛІЯ, в минулому голову Світової Управи СУМ. Думаю, що це є найкращим свідченням діяльності СУМу в світі.

- Честь України!
- Готов боронити!

Автор: Віктор РОГ
Обговорити на форумі