До НАТО — з “чорного ходу”?

В Брюсселі відбудеться зустріч міністрів закордонних справ країн НАТО, на якій, як раніше очікувалося, Україні і Грузії мали надати довгоочікуваний ПДЧ (План набуття членства в НАТО). Однак уже в останні дні тижня, що минає, стало зрозуміло: нині розраховувати на приєднання до ПДЧ ми можемо ще менше, ніж на Бухарестському саміті навесні. Тоді ми мали принаймні сильну підтримку з боку США. Нині ті ж Сполучені Штати дали нам чітко зрозуміти, що сподівання наші марні.

Спочатку посол США в Україні Вільм Тейлор невиразно прорік: “Увесь цей процес приєднання до ПДЧ, можливо, вже неактуальний. Він настільки заполітизований, що, можливо, слід від нього відмовитися”. Відтак і держсекретар США Кондоліза Райс уже більш зрозуміло заявила, що на наступній зустрічі міністрів ЗС країн НАТО немає потреби обговорювати питання про план приєднання до членства в альянсі України та Грузії.

Звісно, США, принаймні адміністрація Джорджа Буша, і надалі підтримує євроатлантичні устремління України, однак, як вважають експерти, вони не можуть дозволити собі черговий раз програти, як це сталося в Бухаресті. Насправді дипломатія США постала перед проблемою: з одного боку Вашингтон хотів би, аби Україні й Грузії в Брюсселі надали ПДЧ, з другого — американці не можуть не розуміти, що їхні європейські партнери по НАТО, передусім Німеччина і Франція, не підтримають цю ідею. Їхні лідери про це заявляли відкрито. І не раз.

Втім, те, що буде саме так, стало зрозуміло ще у вересні, після розпаду демократичної коаліції в українському парламенті. Уже на саміті “Україна — ЄС” у Парижі єврочиновники жодної європейської перспективи не обіцяли. А після того негативні настрої щодо наших європерспектив у Європі лише посилилися. Звісно, Європу можна картати за її позицію. Не секрет, що на неї, особливо на Німеччину і Францію, які, власне, найбільше блокують просування України до НАТО, дуже впливає Росія. Навіть на російську агресію в Грузії, а також фактичну анексію грузинських територій, Європа належно не відреагувала. Однак будьмо відвертими: ми самі були не на висоті.

Очевидно, що на тлі тієї політичної кризи, яка вразила вищі ешелони української влади, важко розраховувати на інше ставлення. Європа хоче мати справу з передбачуваними партнерами. Її представники не раз заявляли, що ключ від євроатлантичних інституцій перебуває в наших руках. Ми ж замість того, щоб демонструвати європейськість, стабільність і послідовність, продукуємо кризу за кризою. До того ж наші провідники виявилися неспроможними підготувати належно громадську думку, через що рівень підтримки входження України до НАТО не зростає, а, швидше, навпаки. Більше того, навіть в українському істеблішменті досі немає належної єдності щодо цього питання.

Щоправда, на думку європейських політичних оглядачів, адміністрація Буша аж ніяк не відмовилася від ідеї приєднання України і Грузії до НАТО. Перед тим, як залишити політичну сцену, вона начебто намагається знайти нові шляхи набуття членства України і Грузії в альянсі. Заяву Кондолізи Райс стосовно того, що вона не наполягатиме на наданні їм ПДЧ, вони коментують таким чином: Америка шукає нові шляхи реалізації висновків Бухарестського саміту про те, що Україна і Грузія в майбутньому стануть членами НАТО, в обхід ПДЧ. Про це, власне, прямо сказав посол США в Україні Вільям Тейлор: “Якщо ПДЧ неможливий, ми пошукаємо інші шляхи, як зробити те, чого хочуть українці, їхні лідери й уряд”.

Він дав зрозуміти, які це шляхи: “Польща, Угорщина і Чеська Республіка не мали ПДЧ, але вони приєдналися до НАТО, як тільки досягли критеріїв”.

Щоправда, в Україні цю пропозицію, за висловом оглядача “Німецької хвилі”, сприйняли як “ввічливу відмову”.

— Пропозиція США запросити Україну і Грузію до НАТО з “чорного входу”, без проходження ПДЧ, — каже директор Інституту зовнішньої політики Дипломатичної академії при МЗС України Григорій Перепелиця, — насправді — “ввічлива відмова” в членстві.

Він підкреслює, що такого механізму для приєднання нових держав до НАТО після 1999 року, коли вступили згадані Тейлором країни, в документах НАТО не передбачено.

— А оскільки такого механізму немає, — каже Григорій Перепелиця, — то викликає сумнів, що НАТО може прийняти нас поза рамками ПДЧ.

Така лінія, на його думку, вибудовується через те, що Німеччина і Франція не бажають бачити Україну в НАТО. Новий же президент США Барак Обама змушений буде шукати компроміс з Європою задля відновлення трансатлантичних зв’язків. Хто стане жертвою такого компромісу? Україна і Грузія. Тому що це влаштовує і Європу, і Росію. Україна і Грузія не є такими важливими для ЄС, як, власне, і для Штатів, як відносини з Росією.

Що це? Новий Мюнхен? Нова змова сильних світу цього проти суверенних держав? Схоже на те. Як і на чергову поразку України.

Автор: Василь НАЗАРЧУК, Галичина
Обговорити на форумі