Біля стерна району

На третьому році біля стерна району голова Коломийської районної ради Дмитро Неміш усе такий же оптиміст, життєлюб і аналітик. От тільки філософії у його судженнях стало більше. Це явна ознака того, що керівний досвід і специфіка роботи з людьми уже дали свої світоглядні плоди. Напередодні Дня самоврядування наш кореспондент розмовляє з головою району про очолювану ним команду, роль місцевого самоврядування, його плюси й мінуси.

— Дмитре Васильовичу, чи відрізняється Коломийська районна рада від інших рад? Чим?
— Скажімо, від Верховної Ради наша відрізняється: там депутати отримують зарплатню й зовсім не працюють. А наші навпаки — дбають про інтереси громади безкоштовно. Крім цього, у нас найбільший кількісний склад ради серед інших районів, наближений до обласного депутатського корпусу, — там 120 осіб, у нас — 100. Останні засідання районної ради свідчать про готовність депутатів працювати для громади: вони відкинули партійні амбіції, взяли курс на конструктивну й злагоджену роботу. Це тішить мене і, безумовно, відіб’ється покращенням добробуту кожного мешканця району. Приємно також, що у нашій районній раді депутати різних фракцій об’єдналися для вирішення проблем району — незважаючи на роз’єднання таких фракцій у Верховній Раді.

— Які, на Вашу думку, закони варто прийняти, щоб самоврядування стало дієвішим, ефективнішим?
— Як на мене, закони косметичної дії нічого не вирішують (такі, наприклад, як закон про місцевий референдум та ін.). Необхідні реформуючі закони, які кардинально змінять підхід до структури і функцій місцевого самоврядування. Про це мовиться вже давно, але віз і нині там. Вважаю, тут навіть голову нема над чим ламати чи вигадувати щось нове: держави Європи мають достатньо напрацьований і перевірений життям досвід місцевого самоврядування. Із невеликими змінами чи доповненнями його можна успішно застосовувати й у нас. Бо, приймаючи делегації місцевого самоврядування з різних держав Європи, ми не раз мали можливість переконатись у ефективності законодавства, на якому базується їхнє самоврядування. Адміністративна реформа, збільшення наповнення бюджету, ефективна виборча система — ті три кити, які спроможні зміцнити роль і місце нашого самоврядування.

— Чи можна сказати, що наші районна рада і райдержадміністрація йдуть, образно кажучи, в одній упряжці?
— Знаєте, добрі стосунки між головою ради і головою адміністрації Михайлом Івановичем Вінтоняком забезпечили ефективний поступ Коломийщини, — чого нема у багатьох районах області. Адже маємо приклади, коли в районі є два голови райради; коли райрада працює на відсторонення і знищення голови РДА; коли обидва голови, маючи кабінети поруч, місяцями не вітаються. Звісно, від такої “співпраці” найбільше страждають колективи, які не знають, “на яку ногу стати”, а також мешканці району — їхні проблеми топляться в амбіціях керівників.

Також не можу не відзначити плідну співпрацю із сільськими головами, депутатами сільських рад. Вони хоч і не підпорядковуються районній раді, але наші стосунки базуються на паритетних, дружних засадах. Хочеться сьогодні подякувати їм за розуміння і підтримку.

— Пане голово, а наскільки місцеве самоврядування залежне від ситуації у Верховній Раді?
— По великому рахунку, влада на місцях функціонує незалежно від перипетій у Верховній Раді. Але поки вони там чубляться, нам тут треба вирішувати реальні проблеми реальних людей. А тут уже простежується безпосередня залежність від діяльності Верховної Ради — від того, наскільки швидко дійдуть кошти згори до нас, залежить стабільність багатьох галузей, зокрема, медицини, культури та ін. Кошти гальмують вони, а нарікання вислуховуємо ми.

Щодо повені, яка спричинила влітку величезну шкоду мешканцям краю, хочеться подякувати від імені районної ради Президенту, Прем’єр-міністру, Кабміну, Верховній Раді за кошти, виділені на відшкодування збитків. Але методика відшкодування спричинила до великих проблем: не завжди втрачене було пропорційне отриманим коштам. Це призвело до збільшення скаржників, які уже протягом п’яти місяців звертаються у різні кабінети зі скаргами на замалі, на їхню думку, відшкодування.

— Якої оцінки заслуговує цьогорічна робота очолюваного Вами депутатського корпусу?
— Тяжко ставити оцінку всьому депутатському корпусу… До кожного депутата маю індивідуальний підхід і кожному поклав би дуже диференційовану оцінку. Скажу так: на початку року “успішність” депутатів була нижчою, а тепер — зросла.

— Наскільки взагалі успішним був цей рік для районної ради?
— Він був набагато складнішим за попередні. Багато питань залишились невирішеними через об’єктивні причини: бюджет-2008 був прийнятий тимчасово, зі значним недофінансуванням галузей. Також незапланованою була липнева повінь. Обіцяли переглянути Держбюджет у квітні, але, як бачимо, з таким дефіцитом ми дожили до грудня. Останній місяць року буде дуже складним: бюджетні організації не зможуть заплатити за енергоносії, виникне проблема із виплатою зарплатні. Якщо Верховна Рада не вирішить питання фінансування місцевих бюджетів, то ми матимемо великі проблеми.

— Маєте власні прогнози політичної ситуації в Україні?
— Невдячна це справа — робити якісь прогнози. Але про це говорять усі, тож дозволю й собі. Бачу декілька чинників, які спровокували розвиток неблагополучної ситуації в нашій політиці: це розподіл капіталів і боротьба за них основних фінансових груп держави, представники яких є депутатами Верховної Ради; особисті амбіції лідерів; недосконале виборче законодавство — коли в особі трьох-чотирьох людей ми обираємо всю Верховну Раду; використання у політиці полярних точок зору; мова, релігія, вибір союзників, які, замість консолідації всієї України, розділяють її. Щодо нових перевиборів — якщо Верховна Рада не працює, то якраз вони можуть бути одними із можливих варіантів виходу з кризи. Але вибори за діючою виборчою системою приведуть до Верховної Ради тих самих людей. А міняти чинне виборче законодавство депутатам не на руку, бо саме воно забезпечує їхнє перебування у найвищому законодавчому органі держави.

— Дмитре Васильовичу, як економіст, як Ви оцінюєте загрози фінансової кризи для України?
— Насамперед, хочу розвіяти загальноприйняте переконання про те, що під час фінансової кризи усі мають щось втратити. Насправді фінансові кризи, як війни та інші заворушення, відбуваються циклічно і кимось плануються. Тож і нинішню економічну кризу спланували люди — звісно ж, не найбідніші, які в результаті отримають великі дивіденди. Оскільки при кризах і війнах завжди страждають найнезахищеніші верстви населення, то, думаю, державним мужам стане глузду направити свої дії на захист саме цієї категорії людей. У такій ситуації держава має відійти від популістських вливань грошей, спрямованих суто на збереження іміджу лідерів. Треба спрямувати кошти на збільшення зарплатні й розширення сфери виробничої діяльності. Адже для того, щоб мати гідний рівень життя і належно утримувати сім’ю, насамперед людині необхідна робота.

— Якою, на Вашу думку, є ціна репутації керівника?
— Тяжко говорити про ціну репутації керівника у суспільстві з дуже дешевою репутацією… На виборній посаді репутація керівника має бути підтверджена його моральними якостями до обрання. Репутація будь-якої людини залежить від сповідування життєвих цінностей: порядності, дотримання слова, ставлення до підлеглих, високої фаховості. Кожна людина, яка є керівником, має робити усе для того, щоб бути прикладом для наслідування.

— Посада вимагає бути гнучким. Через що Ви ніколи не переступите?
— У житті є речі, які ми не хочемо робити. І є обставини, які змушують робити те, чого ми не хочемо. Але є цінності, передані від батьків, які кожна людина несе через життя і хоче передати своїм дітям. Дотримуючись цих цінностей, ми по житті деколи губимо людей, яких звикли називати друзями. Ми не завжди добиваємось у житті посад, багатства, визнання, бо не можемо порушувати якісь власні етичні правила. За три роки на посаді голови районної ради я це відчув на собі: втратив кількох людей, яких вважав друзями, натомість життя звело з іншими, про порозуміння з якими раніше я й не мріяв…

— Ну, і на завершення — про плани і побажання.
— Найбільше побажання — здоров’я. Тоді всі плани можна зреалізувати. Хочу, щоб районна рада працювала без катаклізмів, мудро і виважено. Щоб, не зважаючи на економічну кризу, добробут людей не погіршувався. Якщо бодай на відсоток наша депутатська діяльність покращить життя мешканців Коломийщини, — вважаю, ми своє призначення виправдаємо. Тож зі святом вас, колеги!

Автор: Валентина БЛИЗНЮК, “Вільний голос”
Обговорити на форумі