Професійна армія: від ідеї до втілення

Намагаючись продемонструвати переваги професійної армії, звертаються до досвіду США. Створення професійної армії у США стало можливим завдяки персональному керівництву президента НІКСОНА, який ще в 1968 році, будучи кандидатом у президенти, заявив про свій намір підтримувати військові реформи. У перші ж дні президентства він сформував так звану Комісію ГЕЙТСА для вивчення питання щодо скасування військової повинності та побудови професійної армії.

Щоб забезпечити необхідну якість, родами військ ЗС США були розроблені відповідні маркетингові стратегії та організовані рекламні кампанії. Але через ЗМІ можна лише зробити оголошення про привабливість військової професії та інші нематеріальні сторони військової служби, такі як служба Батьківщині, честь, відданість та можливість стати зрілою особистістю. Для детального ж роз’яснення всього комплексу матеріальних пільг, кар’єрних можливостей та освітніх програм необхідно працювати індивідуально з кожним кандидатом.

Одним з основних уроків американського досвіду створення та розвитку професійної армії можна вважати необхідність постійного відповідального керування процесом на найвищому політичному рівні, належного законодавчого забезпечення, послідовної та активної позиції найвищого військового керівництва; науково-аналітичного супроводу з метою своєчасного виявлення проблем та внесення пропозицій.

Попри виняткову важливість вивчення та урахування зарубіжного досвіду, національні особливості потребують особливої уваги.

Звернення до російського досвіду становить особливий інтерес з погляду його негативних наслідків. На думку експертів, специфічна культура призовної армії Росії перешкоджає створенню навіть невеликої кількості професійних частин. Так, експерименти з формування «професійних» полків не виправдали сподівань. Підготовка професіоналів за традиційними методиками, відсутність належної мотивації призвели до того, що п’ять контрактників 76-ї Псковської дивізії звільнилися, як тільки стало відомо про її відрядження до Чечні. Хибність підходу до контрактної служби в основному як до способу вирішення демографічних проблем, а не як до створення професійних збройних сил, вже призвела до дискредитації ідеї у військових колах Росії.

Не менш цікавим є досвід армії Республіки Казахстан. Попри збереження загальної військової повинності, до 85 відсотків посад рядового складу та сто відсотків сержантських укомплектовані військовослужбовцями за контрактом. Для підготовки майбутніх сержантів створені кадетські корпуси з трирічним терміном навчання, до яких приймають юнаків після дев’ятого класу. Кадети по закінченні навчання підписують контракт на п’ять років.

Порівнюючи сучасні європейські підходи та заходи, до яких вдавалися США у 70-х роках, слід звернути увагу на дві суттєві відмінності: по-перше, навіть за умови усвідомлення важливості підвищення грошового утримання в більшості країн Європи не існує чіткого зв’язку між заробітною платою у військовому та цивільному секторах; по-друге, для європейської молоді на відміну від американської привабливішими є гарантії працевлаштування після служби в державному секторі, ніж можливість набути цивільну професію в армії чи отримати кошти на навчання.

Особливе місце в системі соціального захисту військовослужбовців посідає житлова проблема. Поліпшення якості життя військовослужбовців та членів їхніх сімей передбачає забезпечення належної якості житлових приміщень (або належної грошової компенсації на оренду житла), соціальної інфраструктури, умов для активного відпочинку, а також мінімізацію тривалого відлучення військовослужбовців від сімей…

Попри відсутність єдиної загальновизнаної позиції стосовно того, яка армія є кращою – контрактна чи призовна, у світі спостерігається чітка тенденція до повної або часткової відмови від загальної військової повинності.

Побудова професійної армії є надзвичайно тривалим, складним, витратним завданням і потребує політичної волі на найвищому рівні керівництва держави, готовності до здійснення широкої соціальної реформи і значного збільшення оборонного бюджету.

Автор: Олексій МЕЛЬНИК (на фото), провідний експерт військових програм Центру Разумкова
Обговорити на форумі