Голодомор

Цього року минає 75 літ від найбільшого злочину за всю нашу історію, вчиненого чужинцями на нашій землі супроти українського народу. Злочину, який не має аналогу в світовій історії – великого Голодомору, штучно створеного комуністичним людино-ненависницьким режимом на чолі з політбюро ЦК ВКПБ, керованим Йосифом Джугашвілі Сталіном.

В ході революції 1917 р., приспані, за словами Шевченка, українці, віковою неволею в умовах російського царату, де “на всіх язиках все мовчало”, хоч запізніло, все ж розбудилися, і, згадавши волелюбність своїх предків за кількатисячолітнього життя на наших благодатних землях, кинулись будувати своє вільне життя, бо тільки “в своїй хаті своя правда, і слава, і воля”.

Большевизм злякався української волелюбності, і взявся всякими способами поборювати цю волелюбність, але застосовувані методи не давали швидких результатів. Упокорити українців не вдалося, і тоді, в опанованих пекельними силами головах комуністичних верховодів зродився план упокорити українців голодом. Злочинність цього плану підсилюється тим, що був він спрямований тотально проти всіх українців, де б вони не проживали на просторах імперії: в Україні, на Кубані, Далекому Сході, в Казахстані, проти немовлят, похилих старців, жінок і чоловіків – всіх.

Цей злочин, що взиває до Неба про помсту, пройшов повз увагу і сумління народів світу. Навіть ті кола, які були добре поінформовані, ганебно мовчали, а найпродуктивніший хліборобський народ на найврожайніших землях, конав у страшних муках, адже голодова смерть – одна з найстрашніших. Людина вмирає довго, повільно, в страшних муках. Режим добився свого. Українців не тільки упокорили, але й заставили мовчати тих, хто чудом вижив, а спорожнілі хати заселили вихідцями з Центральної Росії. Ця мовчанка під загрозою великих кар тривала довго, десятиліттями, і тільки в умовах незалежної України про Голодомор 1932-33 років заговорили. Заговорили не тільки в Україні, але і в світі. Крик болю одиниць розбудив сумління мільйонів, і нарешті розбудив державні чинники. Воістину, переконуємося в правдивості євангельської парвди про те, що немає нічого тайного, щоби не стало явним.

За ініціативи Президента Віктора Ющенка Україною і не тільки Україною, крокує акція “Засвіти свічку”. Цього року, в 75-ліття від року, який забрав найбільше число жертв, ця акція повинна сколихнути світ. Вже багато парламентів різних країн визнали Голодомор в Україні 1932-33 рр. Як геноцид, спрямований на фізичне винищення українського народу.

Слово “Геноцид” складається з двох слів: грецького “Генос” – “Рід” і латинського “Цедере” – “Вбивство”, що означає: знищення окремих груп населення або ж і цілих народів з расових, релігійних або національних мотивів, і вважається найтяжчим злочином проти людства.

В Росії і зараз на ріжних рівнях, особливо в пресі та телебаченні, продовжується розпалювання ненависті до всього українського: мови, культури, Церкви, духовності. Московські україноненависники закликають Росію до нового походу проти української держави, як це колись зробили Ленін та Троїцький, щоби поглинути Україну і на цей раз до “повного сліянія” України і Росії в одну державу. Загроза нашій державі, нашому “бути чи не бути” не минула. Буде вона продовжуватися, очевидно, до розвалу російської імперії на окремі держави тих народів, які імперія поглинула в ході “собіранія земель”.

Дорогий читачу, дорогі брати і сестри, не стійте осторонь подій, сучасниками яких ми є. В ці дні, коли вся Україна на всіх рівнях вшановує, оплакує жахливу трагедію свого народу, візьміть участь у цих заходах, Богослужіннях, конференціях, виставках тощо. А в ніч з 22 на 23 листопада запаліть свічку пам’яті, поставте на вікні свого помешкання, і нехай вона горить, поки не згорить вся. У своїх ранішніх і вечірніх молитвах згадай тих, яким не дали дожити свого життя у моторошні 1932-33 роки, і просіть Бога, щоби такий злочин ніколи більше не повторився не тільки на нашій землі, але й ніде у світі!

Автор: о. Зиновій КАРАСЬ
Обговорити на форумі