Юрій КОСТЕНКО: “Вихід із кризи є: купуй українське!”

Не встигли українці оговтатися від серпневого “зниження цін” і “уповільнення інфляції”, як до постійних чвар українських політиків останні кілька місяців додалася ще світова фінансова криза. У цей час глава уряду то переконувала всіх у тому, що криза взагалі не зачепить Україну, то виступала з ініціативою створити велику “антикризову мегакоаліцію”. Спробуємо розібратися у плутанині політичній та економічній.

Причини української кризи
Як відомо, світова криза – це явище не раптове. Перші її ознаки почали з’являтися ще навесні цього року. Проте уряд Тимошенко став “помічати” окремі кризові явища лише на початку жовтня 2008го. Щоправда, таке твердження може поставити під сумнів часта зміна позиції самої Юлії Володимирівни. Зокрема, напередодні ініціативи “створити антикризову коаліцію з представників усіх парламентських фракцій”, озвучену 19 жовтня, 16 жовтня та ж Юлія Володимирівна заявляла, що “криза не матиме значного впливу на українську економіку”.

Насправді українська криза почалася набагато раніше, коли політику підтримки національної економіки все більше заміняли популізмом. Навесні цього року, раптово без попередження, для демонстрації “економічного зростання” НБУ схвалив рішення про “зміцнення гривні”. У результаті українці втратили близько 20% своїх заощаджень в іноземній валюті. Нагадаю, що ціни не перестали рости, і реальна купівельна спроможність гаманця “маленького українця” не виросла. Проте найбільшої шкоди таке “зміцнення” завдало українським експортерам, тобто тим, хто наповнює бюджет, з якого потім виплачують зарплати, пенсії, соціальну допомогу.

Уряд також санкціонував імпорт так званого “дешевого м’яса”, яке за своєю якістю виявилось не зовсім м’ясом і не призвело до очікуваного зниження цін, але викликало падіння власного виробництва яловичини, свинини, курятини. Український аграрій із національною продукцією не міг конкурувати з дешевим та неякісним імпортом, виробники якого отримують значні дотації у своїх країнах. Такі дії уряду завдали удару перш за все по дрібному і середньому підприємництву, яке в Україні і так знаходиться у зародковому стані – 810% виробництва ВВП замість 6070% як у Європі. Таким чином, в Україні погіршились умови для здорової конкуренції, а отже виникли більш сприятливі умови для панування монополій, тобто і для зростання цін.

Під осінь в Україні все більше ставали відчутними наслідки світової фінансової кризи. Першими про це заговорили українські банкіри, які більше не могли отримати дешевих кредитів у Європі. Відповідно, українські банки зменшили кредитування приватного сектору і підприємців. Розпочалося падіння у будівельній галузі, яка особливо гостро відчула нестачу інвестицій. Проте тоді, у вересні, уряд ще звітував про шалені успіхи української економіки та разом з партією регіонів боровся у Верховній Раді за обмеження повноважень президента.

“Кризова програма” уряду
Як виявилося, за політичною боротьбою українському уряду було не до економіки і наприкінці жовтня криза в Україні набула національних масштабів. Почали зупинятися підприємства металургійної галузі, що є основною експортною і бюджетонаповнюючою галуззю. На межі банкрутства опинився Промінвестбанк, заговорили про можливий розвал усієї банківської сфери та загрозу фінансового банкрутства України.

Нарешті 21 жовтня уряд представив у ВР антикризову програму.

Які ж методи боротьби з кризою запропонував уряд? Перш за все йшлося про підвищення податкового тиску, зокрема, акцизних зборів з усіх видів пального, етилового спирту, підвищення плати за торговий патент, причому в окремих випадках у 34 рази, митного збору. Нескладний підрахунок демонструє, що запровадження цієї “антикризової норми” призведе до здорожчання усіх видів пального в середньому на 70 коп. за літр. Це в свою чергу викличе подорожчання транспортних послуг і зростання цін фактично на всі товари широкого вжитку. Подібна “антикризова пропозиція” призвела б і до відчутного удару знову ж таки по дрібному і середньому підприємництву.

Уряд також запропонував продаж державного майна, що в умовах економічного падіння є недоцільним, скорочення державного апарату і призупинення запланованих соціальних виплат.

Якщо підсумувати запропоновані “антикризові дії уряду”, то вони у кінцевому результаті призвели б до погіршень у соціальній сфері. На фоні “замороження” соціальних програм відбуватиметься зростання цін, скорочення робочих місць через зменшення кількості працюючих підприємств та підприємців, та дешевий розпродаж майна олігархам.

Як боролися з кризою за кордоном
У розвинених західних демократіях, як відомо, політика є продовженням економіки, а не навпаки, як в Україні. Закордонний досвід подолання криз вказує на застосування заходів, значною мірою протилежних до тих, які запропонував український уряд.

США, які стали джерелом теперішньої фінансової кризи, пережили протягом свого існування не одне економічне потрясіння. Якщо глянути на заходи подолання кризи на початку 80х років минулого століття, то вживалися всі можливі дії на підтримку національного виробника, сприяння дрібному і середньому підприємництву через зниження податків і податкові пільги обмежувалося втручання держави в управління бізнесом. Наслідком такої політики стало скорочення рівня безробіття з 7 до 4,5%, зниження рівня інфляції з 12,5% до 4,5%.

Подібними є реагування на сучасну фінансову кризу. Зокрема, німецький стабілізаційний план передбачає купівлю державою найбільш ризикованих кредитів, підтримка банків у напрямку погашення міжбанківських зобов’язань, прямі дотації на збільшення коштів у банках. Держава може виступити у ролі радника при розробці плану виводу банку з кризової ситуації, впливати на його кредитну політику, зокрема, у сфері надання кредитів дрібному і середньому бізнесу. На відміну від українського антикризового плану, німецький план передбачає, що банки можуть тільки у добровільному порядку звернутися по допомогу до держави, а крім цього – зниження податкового навантаження на бізнес та підтримка національного виробника.

Таким чином, у західних країнах держава гарантує громадянину збереження його вкладів, підтримує банківську і фінансову системи, зменшує навантаження на бізнес і максимально сприяє його діяльності. В Україні все навпаки – влада лише сприяє своїми діями інтересам великого капіталу.

Як подолати кризу в Україні
Головною проблемою української економіки є її неефективність, бо вона лише частково ввібрала у себе риси ринкової, але зберегла рудименти радянської планової економіки.

До основних недоліків української економічної системи можна зарахувати також занадто роздутий бюрократичний державний апарат, що часто послуговується “ручними методами” управління економікою. Відповідно, українська економіка розвивається відповідно до волі політичної сили, що прийшла до влади, і ситуативних інтересів кланів, які опинилися при владі, а не від ринкових законів.

Наступне – це велика енергозатратність української економіки при значній прив’язаності до зовнішніх джерел енергоносіїв. Щодо фінансової сфери, то Україна наче затрималася в ері первинного накопичення банківського капіталу, коли у гонитві за клієнтами та їхніми грошима не враховувалися ризики, які спровокувала світова фінансова криза. Крім того, українські банки занадто покладалися на закордонні інвестиції і не докладали достатньо зусиль для залучення інвестицій внутрішніх. Як наслідок, в умовах постійної загрози адміністративного втручання з боку держави і обмеження зовнішніх кредитних ресурсів, українські банки втратили довіру вкладників. Склалася скрутна ситуація, коли українській економіці не вистачає банківських інвестицій, а населення втратило довіру до банків. Загалом, українська економічна система потребує глибоких структурних змін.

Враховуючи досвід інших країн, на долю яких випадало розв’язання економічних криз, Українська Народна Партія пропонує свій план подолання кризи в Україні.

1. Різке скорочення витрат державного апарату. Така реформа має передбачати перегляд функцій міністерств та відомств, ліквідація зайвих державних органів і видатків на них. Скорочення повинно торкнутися перш за все тих кадрів, які працювали в радянській системі управління економікою. Державне управління повинно стати мало чисельним та ефективним, а тому варто розглянути можливість залучення фахівців з реального сектору економіки.

2. Потрібно раз і назавжди припинити практику “проїдання” коштів державного бюджету. Сьогодні уряд не може дозволити собі фінансувати енергетичну неспроможність, марнотратність, яка виникла через небажання власників (представників великого капіталу) більшості металургійних підприємств вкладати кошти у їхню модернізацію. Як наслідок Україна у 2007 році посіла перше місце у Європі за енергозатратністю економіки, а, скажімо, виробництво сталі вимагає у чотири рази більше енергії, ніж у Німеччині. Єдиною формою державної допомоги може бути кредит на модернізацію підприємства з метою зменшення енерговитрат.

3. Втручання держави в економіку має бути обмежене до мінімуму. Цього можна швидко досягти скасуванням більшості ліцензій, дозволів та контролюючих органів, які сьогодні знищують підприємництво в Україні. Тільки конкуренція, а не чиновник дозволяє найшвидше знижувати ціни та примушувати реформувати українські підприємства.

4. Проведення глибокої податкової реформи і скорочення кількості податків. Підприємництво потребує стимулювання. Сьогодні в Україні сплачується майже сотня різних видів відрахувань, їх повинно стати у десятки разів менше. Тільки тоді у повній мірі розвинеться приватна ініціатива українських громадян. Для малого і сімейного підприємця необхідно ввести на 5 років податкові канікули.

5. Для залучення додаткових коштів в українську економіку необхідно передбачити розміщення коштів у банківських установах України під державні гарантії на умовах банківської таємниці у необмеженій кількості без подачі декларації про прибутки. Такий захід дозволить легалізувати кошти, вивезені з України, а також залучити нові інвестиції необхідні українській економіці.

6. Через систему державних замовлень уряд терміново має започаткувати фінансування програм соціального житла, будівництва доріг, виготовлення українського літака та українських озброєнь. Це зупинить розвал будівельної галузі, металургії, шахт, машинобудівних підприємств.

І останнє. Кожен український громадянин має керуватися у своєму власному виборі та житті простим принципом – купуй українське і цим ти себе робиш багатшим.

Обговорити на форумі