Ось і добігає до кінця серпень з його величним, наповненим Святістю, Днем. Суєта буднів поступилася Різдву нашої Вітчизни - Дню Незалежності України.
Нині, як і сотні літ тому, блакить синього неба і золото безмежних ланів, ми вимушені захищати зі зброєю в руках. Саме зараз, у годину оборони Нації, від нас залежить чи будемо святкувати День Незалежності України наступного року. Віримо у Перемогу й те, - за що боролись наші предки, ми захистимо.
Окремо хотілося б звернутися до частини мешканців південно-східних теренів нашої, зраненої війною, країни. Ми всі творці своєї Долі. Її не обминути і від неї не сховатись. Її не можна знищити.
Відкрийте серця та, на двадцять третьому році Незалежності, всіма відтінками своєї душі промовте - так, це Я! Українець! Віддайте шану національним символам і, можливо, це не ваша рідна мова, - державною, усім своїм єством промовте - Я, Українець! Впустіть до свого серця Батьківщину та у спільній молитві натхненно піднесіть до небес світле й пломенисте:
Боже великий, єдиний,
Нам Україну храни.
Волі і світу промінням,
Ти її осіни.
Cьогодні гості нашого видання учнівська та студентська молодь з різних куточків України. Лаконічність у спілкуванні підкреслювала важливість теми: “Чи нинішній День Незалежності України є відмінним від попередніх? - Як діяти коли ті, хто морив українців голодом і вбивав у таборах, тепер здійснив військову агресію та веде бойові дії на нашій рідній землі?”.
Розумні, впевнені і неординарні юні особистості, випромінюючи національний світогляд, розуміють, що від них залежить майбутнє нашої країни. А цитати і афоризми стали невіддільною частиною нашої зустрічі.
Михайло НЕГРИЧ, 13 років, пластун, станиця Коломия: “День Незалежності України - це найбільше державне свято. Це - День Воскресіння моєї країни”.
Злата ХОДОС, 15 років, ліцеїстка, м. Київ: “Україна понад усе!” - нині лунає не тільки з наших уст, а й в наших серцях, де закарбована пам’ять про жертовні подвиги Героїв України”.
Тимофій ХОДОС, 6 років, вихованець дитячого садочка, м. Київ: “Сьогодні ми однією родиною відзначаємо День народження нашої Батьківщини”.
Каміла БОРТНИК, 14 років, АР Крим: “День Незалежності України, це свято за яке треба боротись й кольори нашого прапора не лише мирні, але й сильні”.
Анастасія Артеменко, 7 років, АР Крим: “Сьогодні моє свято: це такий день коли бажають любові своїй Україні і щоб наступний День Незалежності був кращим від попереднього”.
Мирослав КУЗНЕЦОВ, 9 років, учень 3 класу, м. Київ: “У цей святковий день молимося за Мир і щасливу Долю нашої матері-Вкраїни”.
Ірина ОСТАП’ЮК, 15 років, студентка коледжу, м. Коломия: “Мила моя Україно, через муки йшла до волі, б’ючись з ворогами…”
Арсен Пацай, 14 років, м.Коломия: “Ми великий народ, який століттями і поколіннями приносив криваві жертви за майбутнє своєї Нації”.
Денис ГОЛОВКО, 12 років, АР Крим: “Саме від кожного з нас залежить майбутнє нашої країни. За мир і нашу незалежність треба боротися”.
Настя БЕЖУК, 7 років, м.Коломия:
“Українка я маленька,
вчитись добре буду,
щоб лунала всюди слава,
про мою Вкраїну”.
Володимир КОМАР, 14 років, гімназист, м.Кременчук:
“Я - зерно, що посіяв Дорошенко,
Я - спадкоємець слави Кобзаря.
Нащадок Стуса, совість Симоненка,
В моїх руках відродження зоря”.
Олег ВАСИЛЬЧУК, 9 років, м.Коломия: “Я пишаюся своєю Батьківщиною, вона найдавніша в світі. Хочу привітати зі святом маму, тата і сестричку Мар’яну. А також свою вчительку Ларису Миколаївну і тренера Сергія Георгійовича. Коли я виросту, буду захищати Україну від ворогів”.
Софія КОВАЛЕНКО, 17 років, м.Суми: “Це Свято, на яке очікувало не одне покоління нашого народу і наша незалежність давалася нам дуже важко”.
Максим Коваленко, 15 років, м.Суми: “Ми мирний народ, але боремося за право жити під чистим небом та серед золотих полів”.
Олександра ДАНИЛЕНКО, 17 років, АР Крим: “Ось уже двадцять три роки віддаляють нас від того моменту, коли збулася споконвічна мрія нашого народу - бути господарем на власній благодатній землі”.