Тетяна ЗАХАРОВА: “І саме через слово стаємо українцями”

Розповідь про заслуженого вчителя України, авторитетного фахівця з міжнародним визнанням у галузі освіти, відмінника народної освіти України і педагога-гуманіста, патріотки і громадської діячки, методиста вищої категорії Інституту інноваційних технологій і змісту освіти Міністерства освіти і науки України, старшого наукового співробітника Кримського науково-методичного Центру управління освітою Академії педагогічних наук України, члена Всеукраїнської та Кримської експертних Рад освітніх програм Міжнародного фонду “Відродження” у містах Києві та Сімферополі.

Відомого автора ряду публікацій у вітчизняних виданнях, редактора методичних та спеціальних курсів з українського ділового мовлення, керівника наукових етнокультурних досліджень, перекладача українською мовою з вірменської, грецької, болгарської, німецької.

Лауреата численних нагород і низки відзнак: ювілейної медалі “10 років незалежності України”, Подячної Грамоти Міністерства освіти і науки України та Всесвітньої Ради з проведення конкурсу знавців української мови та літератури імені Петра Яцика, Подячної Грамоти Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, Диплому “Майстер року” в 2012 році у номінації “Українська мова і література”.

“З янголом на плечі”

Колискою дитинства Тетяни Миколаївни Захарової стало оповите барвистими луками село Лучка, що розташувалося поблизу затишної річки Хорол. І саме на благословенній Сумщині, що пам’ятає знамена князів київських і традиції “вольностей” козацьких, пройшли найщасливіші шкільні роки.

Дивовижний світ матусиної казки і захоплюючі оповіді тата стали для Тетянки Рябокінь оберегами дитячих переживань. Здавалося, - линули вони понад запашними липовими долинами аж до небосхилу і переносили її до свого казкового, передріздвяного дня народження. Коли увесь світ завмирав в очікуванні свята - доброго і світлого: з життєрадісними янголами та колядками, сріблом літургійного співу і сяйвом храмових куполів.

Промайнули роки… Одного липневого росяного світанку, випускниця Розбишівської загальноосвітньої школи Тетяна Рябокінь, ступила на вишиванковий шлях своєї долі, щоб стати студенткою Сімферопольського державного університету імені М.В.Фрунзе.

“І саме через Слово стаємо українцями”

Сто двадцять три роки тому на кримській землі яскравим полум’ям засіяв вогонь крилатих пісень Лесі Українки. Тут, у давньому руському краю, вона знаходила фізичне полегшення своєму зболеному тілу і черпала, немов з життєдайного джерела національної історії, всеперемагаючу святу любов до матері-України.

Сильне, гаряче та поетичне Лесине Слово об’єднало биття сердець учасників Х Всекримського конкурсу учнівської та студентської творчості імені Марії Фішер-Слиж “Змагаймось за нове життя!” у місті Сімферополі.

На ювілейному святі високого мистецтва присвяченого Лесі Українці юні письменники і поети, дослідники та пошуковці, артисти і художники виконували сповнені духовної краси перлини не тільки української, а й світової літератури як пісні власної душі.

- Започаткований канадською українкою доктором Марією Фішер-Слиж конкурс, - сказала голова Організаційного комітету, заслужений вчитель України Тетяна Захарова, - став наймасовішим і, впевнена, найпопулярнішим творчим заходом, у якому може реалізувати себе кожен бажаючий. - Вірю, що здобутий величезний досвід організації та проведення цього незвичайного мистецького дійства стане цікавим численним шанувальникам творчої спадщини Лесі Українки, котра здійснила свій подвиг і сколихнула душі не одного покоління людей. - Зичу всім творчої наснаги й небесного благословення на ниві утвердження рідного Слова, - такого ж нездоланного та безсмертного, як і той народ, що його сотворив”.

“На крилах любові”

Щовесни на прадавню кримську землю освячену слідами Лесі Українки вертають із далекого вирію до своїх осель журавлі. На крилах любові до рідного Слова несуть нинішнім і прийдешнім поколінням гасло Доньки Прометея “Змагаймось за нове життя!”.

І відбувається зустріч… Збентежено, наче молитва, звучить на струнах наших сердець полум’яне, віще і вічне Слово.

Хочеться глянути у вічі невтомній, витончено елегантній пані Тетяні Захаровій і запитати коли… коли Ви все це встигаєте? Таки направду, тільки з великої і вірної любові, найтоншими відтінками шляхетної вкраїнської душі твориться Таїна вічності Слова, що провесняними золотими розсипами засяяло на блакитному небосхилі національного буття.

Послухаймо весну і почуємо як шелестять журавлині крила у синіх плесах кримського неба - “Зма - гай - мо - сь - за - но - ве - жит - тя!”.

Чуєте…? Змагаймось…!