Ковбаси по 17,50 не хочете?

Уже майже три десятиліття визначають вартість валют різних країн індексом Біґ Мака (гамбургера). В українців, особливо тих, хто пожив “за совітів”, теж є неофіційний індекс - індекс ковбаси.

Старші пани та пані люблять згадувати часи, коли ковбаса була по 2,20. Чим більше ціни відриваються від еталона, тим гірше живеться. При цьому зарплати до уваги не беруться… Так ось, для любителів ковбаски новини невтішні - за даними Держстату, лише за червень ціни на ковбасу виросли на 13,8%. Середня ціна від виробника на напівкопчені ковбаси тепер 49 тисяч гривень за тонну. Зрозуміло, що поки товар потрапляє від виробника на полицю магазину, ціна зростає ще більше. От і маємо, що кілограм “Дрогобицької” коштує щонайменше сімдесят гривень.

У фірмових магазинах місцевих виробників ціни приблизно відповідають офіційній статистиці. А по скільки ковбасу продають на базарі? Заходжу у м’ясний термінал “Привокзального”. У критому приміщенні задуха, хоча надворі зранку ще прохолодно, а частина прилавків - порожні. Напевно, через конфлікти між підприємцями, які точились ще з зими, частина подалась торгувати у спокійніші місця. Продавці пріють, м’ясо, розкладене на стійках без холодильника, – теж. Можете собі уявити, як тут пахне. Торгують переважно свининою - “полядвиця” по 60-65 гривень. Приблизно стільки ж коштує і яловичина. Дивно, адже традиційно яловичина була дорожчою. Продавці кажуть - зросли закупівельні ціни на свинину, тому й у них ціни зросли. Натомість по скільки закуповують м’ясо, казати не хочуть. Воно й не дивно, адже навіть обрізки коштують в півтора раза дорожче, ніж у виробників. За даними цінового моніторингу, середні ціни на м’ясо свіже або охолоджене великої рогатої худоби у січні становили 27,6 гривні за кілограм, а за підсумками червня зросли до 29,6 гривні. Свинина за цей час подорожчала з 29 до 34,7 гривні.

Повертаю до рядів з ковбасами. Вони, на відміну від сирого м’яса, у холодильниках. Першим впадає у вічі цінник: ковбаса домашня 17,5/25 гривні за кілограм. Є ще по 28, 30, 35 гривень. Таке враження, що я перенеслась у минуле років на десять. У сусіднього продавця ціна на ковбаси коливається в діапазоні 50-90 гривень, але в кутику також є ковбаса по 17,5/25 гривень. “Це вона по 17,5 чи по 25 гривень?”, питаю. “Як будете брати на гурт, то по 17,5, як кільо-два, то по 25 гривень”, - каже продавчиня. На інших ковбасах гуртова ціна не вказана. “А чого вона така дешева?”. “Хочете дорогої, беріть дорогу, нема чого випитувати”, – відрубує продавець. По 25 гривень за кілограм купуємо фарш для тварин (він так і називається), там субпродукти, обрізки, кісточки… Інша продавчиня виявилась люб’язнішою. “Ясно, що за такі гроші м’яса там майже нема. Але є люди, які не можуть собі дозволити ковбасу по 50-70 гривень, а так хоч запах є. Для песиків беруть”. Беруть таку ковбасу і гуртом - на піцу, до підливок тощо.

Та, схоже, постійних покупців такі ціни не дивують, і жіночки залюбки куштують дешеві ковбаси з жовтуватою від рідкого диму скоринкою. Дорогі дають на пробу тільки добре вбраним покупцям. Була свідком, як продавець відшила дядька “некупівельноспроможної” зовнішності, який цікавився “Гетьманською” ковбасою за 83 гривні: “Та видно, що ковбаса добра, нема чого пробувати”. Зате кілька секунд підстрибувала біля доглянутої жінки і сама пропонувала скуштувати. Жінка ковбасу купила, хоча пробувати відмовилась - тільки понюхала.

Утім, критий ринок, це ще півбіди. Тут собі прекрасно сусідує хек з телячою та індичою печінкою. “Свіжа” теляча печінка - 15,9 гривні за кілограм, індича - 19,9. Усе це не в холодильнику, а зверху на ньому - у відкритому ящику. В холодильнику - заморожена риба. Хоча на деяких ятках оселедець (24-25 гривень за кілограм) спокійно розморожується у картонному ящику майже в проході під ногами у покупців. Є звичайно, торговці, які все тримають у холодильниках і морозильниках, але більшість все ж на холодильниках економить. Утім, люди в нас не гидливі. Жінка, яку спитала, чи не боїться брати рибу, яка вже напіврозмерзлась, переконує, що так вигідніше. У замерзлій рибі багато льоду, то вона більше важить, а в такій вода вже трохи постікала. Ну і, зрештою, ні рибу, ні печінку ніхто сиру не їсть. “Як навіть є там якась зараза, то вижариться. Все життя беру всі продукти на привокзальному - ще ніхто не труї­вся”, - відмахнулася жінка і продовжила голими руками перебирати оселедець.