Тільки там, де пам’ятають загиблих, є ті, хто готовий захищати живих: чи вшанує свої героїв Коломия?

Для того, щоб захистити свою Батьківщину, однаково потрібні як до зубів озброєна армія, так і патріотизм. Без нього армія - це груда металу і небезпечних іграшок. Крим чудово це показав.

Патріотизм почуття зовсім не вроджене. Його можна тільки виховати. Найкращим способом виховання патріотизму є приклад. Приклад людей, які за свою Батьківщину віддали найдорожче - своє життя. Цих людей ми мусимо пам’ятати і шанувати: їхні імена повинні бути в книгах, фільмах, піснях, назвах площ, вулиць, адже саме завдяки їм ми маємо змогу будувати нову, дійсно незалежну і дійсно велику Україну.

Майдан та війна з Росією народили вже багато новітніх героїв. Маємо Небесну сотню та Небесний батальйон. Незважаючи на продовження війни, суспільство вже веде дискусії як їх вшанувати. Наприклад, Уряд оголосив конкурс на найкращий макет меморіалу Небесній сотні, який стоятиме у центрі Києва. Схожі конкурси тривають майже в усіх обласних центрах України. Дехто від слів вже переходить до справи. У Кам’янці-Подільському, Самборі, Полонному, Брацлаві, Умані, Черкасах, Чигирині вже встановлено пам’ятники Героям Майдану. Вулиці та площі Небесної Сотні вже є у містах Львові, Дніпропетровську, Чернівцях, Рівному, Тернополі, Луцьку, Полтаві, Житомирі, Бердичеві, Кіровограді, Вінниці, Ковелі, Мукачевому, Ніжині, Романові, Каневі, Хмельницькому та багатьох менших містах та містечках нашої держави. У деяких містах, вихідці з яких загинули на Майдані, їхніми іменами також називають вулиці. Так, в Івано-Франківську є вулиця Романа Гурика, а в Кременчуці вулиця Ігоря Сердюка.

Помалу закарбовують в пам’ять українців і імена героїв, що загинули у війні на Сході. Міська рада Львова перейменувала вулицю Дудаєва у самому центрі міста на вулицю генерала Кульчицького, що загинув у збитому гвинтокрилі під Слов’янськом. У Дніпропетровську іде робота по перейменуванню одного із цетральних проспектів міста на честь загиблих на борту ІЛ - 76 дніпропетровських десантників. У Яворові планують звести пам’ятник воякам “Залізної” бригади (в якій служив коломиянин Степан Воробець).

Є серед новітніх українських героїв і коломияни. Богдан Калиняк загинув на Майдані, а Тарас Сенюк, Олександр Козолій та Степан Воробець на Сході. Однак поки що коломийська влада не надто приділяє увагу вшануванню їхньої пам’яті. Ім’я Небесної сотні було присвоєно маленькому скверу біля залізничного вокзалу, про який майже ніхто ніколи не говорить. Не поспішають чиновники та депутати присвоювати імена загиблих і вулицям міста. Ігор Слюзар у коментарі нашій газеті сказав, що вже існуючих вулиць перейменовувати не будуть. Це за словами, голови міста, потягне великі фінансові витрати мешканців цих вулиць, адже треба буде міняти записи у паспортах, змінювати акти на право про власність та інші документи. Тому у Ратуші чекають, коли у місті з’являться вулиці у районі новозабудов, саме вони і будуть названі іменами новітніх українських героїв із Коломиї.

Не хочеться нікого критикувати, але вважаємо, що така позиція міської влади правильна не до кінця. Так, містянам довелось би зазнати трохи клопотів із паперами і заплатити трохи грошей, але у порівнянні із ціною, яку заплатили загиблі хлопці, - це мізер. За нову Україну, за наше з вами гідне життя вони віддали найдорожче, що мали, - своє життя. Не маємо нічого проти Пушкіна, Чехова, Моцарта чи Бетховена, іменами яких названі вулиці у центрі міста, але коломияни Богдан Калиняк, Тарас Сенюк, Олександр Козолій, Степан Воробець та вихідці із приколомийських сіл Ігор Ткачук із Небесної сотні, Віктор Яков’як, Петро Остап’юк, Василь Семанюк, Володимир Лисенчук зробили для України набагато більше. Та й просто тільки там, де пам’ятають загиблих, є ті, хто готовий захищати живих.