Впевнені дії, що врятували життя

Цього весняного теплого дня ніщо не передвіщало біди, хіба що дата - 13 травня - для багатьох нещаслива.

Колона українських військових здійснювала планове переміщення з метою перевірки блокпостів та доставки своїм товаришам води і продуктів харчування.

При в’їзді до населеного пункту Октябрьське, що за 20 кілометрів від Краматорську, на конвой напали із заздалегідь підготовленої засідки. Як згодом розповіли місцеві жителі: “На вас тут чекали кілька днів…”

При наближенні до дамби, на спуску, колона зменшила швидкість, і саме у цю мить пролунали перші постріли. Одразу два влучання з протитанкового гранатомета відкинули головний БТР на відбійник мосту. По трьох ГАЗ-66, що рухалися за ним, та зупиненим БТР із “зеленки” відкрили шквальний вогонь. Водій однієї з машин направив її вниз - до озера, дві інші, де були міномети, обійшли головну машину та, отримавши пошкодження, рушили далі. Від влучення трасуючих куль почало горіти майно та боєприпаси, що знаходились у кузовах. В одній з машин пожежа згасла, а інша - згоріла вщент.

- Я знаходився на місці навідника. Командира взводу старшого лейтенанта Віталія Дульчика викинуло з машини після влучення з гранатомета. Повернути башту та відкрити вогонь я не міг, оскільки на броні знаходилися мої поранені товариші, - розповів старший сержант В’ячеслав Кубрак. Десантники, що знаходилися під бронею одразу відкрили вогонь у відповідь, як і десантники з під броні БТР, що замикав колону. Навідник солдат Денис Белявський, навіть з пораненням у руку, випустив по нападниках майже 100 куль. Стрілки молодші сержанти Тарас Ткалич та Ярослав Галяченко, незважаючи на важке поранення останнього, зістрибнули з броні та почали прикривати рух колони вогнем з землі.

Намагаючись відійти із зони обстрілу та допомогти своїм товаришам, другий БТР також почав обходити головну машину, але у силове відділення БТР влучили з гранатомета. Проїхавши ще кілька десятків метрів, він зупинився та почав горіти. Тим часом у першій машині водій солдат Сергій Соловйов з’ясував, що машина має пошкодження, але вона здатна рухатися далі. Старший сержант В’ячеслав Кубрак взяв командування на себе та наказав: “Штовхаємо інший БТР перед собою. Хлопців необхідно вивести із зони обстрілу та дати можливість покинути палаючу машину, поки вони не згоріли!”

Так вони рухалися майже кілометр. До речі, за кермом скаліченого БТР знаходився рідний брат пораненого навідника Дениса Белявського – Андрій. Опинившись поза зоною обстрілу брати разом зі своїми бойовими товаришами пересіли на машину старшого сержанта В’ячеслава Кубрака та, від’їхавши на безпечну відстань, зайняли кругову оборону.

Тим часом до місця засідки прибула група швидкого реагування 95-ї окремої аеромобільної бригади, яка розпочала зачистку місцевості від терористів. А на полі, неподалік від палаючого БТР, висадився повітряний десант загону спецпризначенців ЗС України. Згодом, перевіривши місцевість навколо села, було виявлено ще кілька місць можливої засідки та знайдено два гранатомети, один з яких був навіть у герметичній упаковці, а другий - готовий до бою.

Воїни-десантники дали гідну відсіч бандитам, проте у нерівному бою уникнути втрат не вдалося. Відбиваючи напад, героїчно загинули: капітан ЗАБРОДСЬКИЙ Вадим Йосипович, старший лейтенант ДУЛЬЧИК Віталій Георгійович, сержант САВИЦЬКИЙ Олег Вікторович, молодший сержант РУДИЙ Віталій Валентинович, старший солдат ЯКИМОВ Олександр Валерійович, солдат ХРУЩ Сергій Юрійович.

Хто стріляв у наших десантників - озброєнні місцеві жителі, що прагнуть незрозумілих для самих себе змін чи добре навчені вбивати люди, які воюють за гроші, робіть висновки самі. Але зважаючи на характер пошкоджень військової техніки та тактику ведення бою, я більше схиляюся до другого варіанту.