“Додому можеш не повертатись - тебе не знайдуть…”

Салатова камізелька, камуфляжна форма, спортивний ровер. Геннадій патрулює місто Лева уночі.

22-річний хлопець з Донецької області з селища Дробишеве. “Тепер нас охороняють донецькі?” - запитую при зустрічі жартома. Хлопець усміхається. Геннадій - сирота, навчався у школі-інтернаті в Маріуполі. На Майдані з 13 грудня.

“До Києва добирався автостопом, дві доби. Був у штурм-групі 9-ї сотні, - розповідає активіст. - Ми стояли у найнебезпечніших місцях. Відгороджували людей, щоби вони не підривалися на гранатах. “Беркут” кидав каміння, а потім світло-шумові гранати. Удар був настільки потужним, що коли граната підривалася біля щита, людина падала. Нашим стратегічним об’єктом було метро. У підземці стримували “Беркут”, аби не прорвався на Майдан”.

“Двоє хлопців з нашої сотні загинули. Одному з них “Беркут” вистрелив метрів з трьох в обличчя. В іншого влучив снайпер. 18 лютого з нашої сотні усіх “пом’яли”. Коли “Беркут” звузив коло, почалась атака. Одного з наших майже закинули в автозак, у двох місцях йому пробили голову. Ми його витягнули.

Після цієї атаки у мене температура 40, ангіна”. Хлопця вдома лікували кияни (у сім’ї була лікар-гомеопат). “Людей, які мене лікували, раніше ніколи не знав. Тепер їх у житті не забуду!” - каже активіст.

Після подій, що трапилися у Києві, майданівець поїхав до Львова. “Мене запрошували не тільки до Львова, а й у Луцьк, Полтаву, Кременчук”, - каже. “Не боялися їхати до “бандерівців”?”. “Бандерівці як чупакабри. Ніхто їх не бачив, але усі бояться, - усміхається. - Людям показують неправдиву інформацію. Я читав інтерв’ю одного іноземного журналіста, який писав про Львів: “Я вийшов з вокзалу, на мене напали треновані собаки. Я вирвався і забіг… у метро…”. (Але ж у Львові немає метро!). Спілкуюся з дівчиною із Сибіру. Їм показували, що йшов загін мирних “беркутівців” без зброї, на них напали фашисти. “Беркуту” довелося оборонятися. А для Майдану якісь винахідники розробили спеціальну зброю…”.

Нині хлопець з Донеччини мешкає у Білогорщі - у сім’ї жіночки, яка працювала кухарем на Майдані (у Львові ця родина має невеликий бізнес - вирощує квіти, дерева). Каже, додому уже не повернеться… “У моїх земляків інший погляд на речі. На їхню думку, ми займаємося “беспределом”. Мені сказали: “Додому можеш не повертатись - тебе не знайдуть”… Деякий час Геннадій мешкав зі своєю цивільною дружиною і дворічною дитиною у Запорізькій області (у селі Успенівці). Пара розійшлася. Дружина, на жаль, не дозволяє йому бачитися з дитиною. За той час хату, яка у Геннадія була у Дробишеві, розтягнули. Залишилася лише земельна ділянка. Розпитую, як заробляють люди у Дробишеві. “Так само, як у вас. Біля нас ліси. На Новий рік - ялинки, влітку - ягоди, восени - гриби”. Чимало людей їздить до Росії на заробітки. Геннадій працював вантажником, охоронцем на парковці у готелі, кальянником у ресторані. У Львові готовий до будь-якої роботи.

“Не пошкодували, що поїхали на Майдан?”. “Ні, - відповідає. – У нашій сотні я був один з Донецької області. Мене дехто питає: “Як будеш дивитися на батьківщині людям в очі?”. Питання у тому, як вони будуть дивитися мені в очі. Коли ми стояли проти “Беркута”, вони сиділи перед телевізором…”. “Вам доводилося спілкуватися з “тітушками” з ваших країв?”. “Коли дізнавався, що вони з Донецької області, не хотів з ними розмовляти. Вони продалися. Поваги до них немає. Я знав, що їх треба відводити до чергових сотників, які з ними розбиралися - кому і за що платили. Потім деяких заводили на сцену, показували паспорт. Казали його дані зі сцени і відпускали”.

Активіст каже, на Майдані отримав прізвисько Сніжок (мав балаклаву білого кольору). “У нашій штурм-групі у всіх були псевда: Гризлі, Удав, Глобус - цей чоловік любив стояти на Майдані і дивитися на глобус (усміхається. - Авт.). Імен більшості активістів не знаю”. Цікавлюся у хлопця, чи є серед його знайомих зниклі майданівці. “Бачили відео, коли “Беркут” виносив безголового активіста Майдану? Активіста без голови потім не знайшли… “Беркут” або спалив тіло, або десь закопав. Чув, за неофіційними даними, зникло 1800 осіб. У 2-й сотні залишилося близько десятка людей, інші зникли. Телефони у них вимкнені”.

Геннадій зауважив, у Львові люди дуже дружні. Охочих патрулювати місто - безліч (патрульних у формі не бачив жодного разу). Зауважила у активіста пневматичний пістолет, а зверху на куртці - вервечку (її подарували люди на Майдані). “Знаю хлопців, які вдень працюють. Сплять по 1,5 години, а вночі ходять патрулювати”.