Рибне рейдерство “під шумок” революції, - лист

Той емоційний підйом, що його спричинили останні революційні події в Україні, прагнення людей до очищення суспільства від корупції та іншої скверни, що їх тисячі громадян реалізовували і реалізують на майданах по всій Україні, сьогодні деякі нечесні на руку намагаються використати задля досягнення власних “шкурних” амбіцій.

Яскравим прикладом є неодноразові спроби зухвалого захоплення приміщення Управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області (Івано-Франківськрибоохорони), до яких вже двічі вдавалася група авантюристів на чолі з колишнім керівником Івано-Франківської держрибоохорони Ігорем Стефураком та його родичами.

Останньому надто вже не терпиться повернутися у тепле крісло начальника управління і задля реалізації своїх планів він навіть пішов на змову з тими, хто вже неодноразово потрапляв до рук рибінспекторів як особи, що промишляють браконьєрським ловом.

Перша спроба захоплення адмінприміщення відбулася 24 лютого. Тоді близько 30 осіб увірвалися до робочого кабінету начальника Івано-Франківськрибоохорони і забажали від керівництва Управління написати заяви на звільнення з посад. Свою позицію вказані особи мотивували революційною доцільністю і наполягали, що їхні дії погоджені з керівництвом Івано-Франківської самооборони. Очолював штурмовиків особисто вказаний вже вище Ігор Стефурак. Слід зазначити, що вказану особу ще у листопаді 2012 року було звільнено з роботи наказом Держрибагентства № 122-К від 12.11.2012. До того, його у грудні 2011 року попередили про можливість звільнення з посади в зв’язку з реорганізацією очолюваної ним структури. У березні 2012 року пан Стефурак брав участь у конкурсі на заміщення посади начальника Управління, проте конкурс не пройшов і був зарахований до кадрового резерву. Від запропонованих посад у Держрибагентстві та Івано-Франківськрибоохороні відмовився, після чого, власне, і був звільнений.

Разом з І.Стефураком робити “революцію” в Управлінні охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства в Івано-Франківській області прийшли ще семеро колишніх працівників структури. Усі вони свого часу були звільнені з роботи за власним бажанням. Причини різні: низька зарплатня (а “підробляти” хабарами в Управлінні чинне керівництво не давало), важка робота, невідповідність освітнього рівня (і відповідно відсутність шансів пройти конкурс на заміщення посад) тощо. Та найцікавіше те, що разом з новоспеченими “революціонерами” було помічено щонайменш чотирьох осіб, які раніше “засвітилися” як браконьєри. Схоже, цим людям досить не погано жилося при старому керівництві, тож вони просто таки мріють про повернення до колишніх порядків. Слід зауважити, що вказані “палкі революціонери” здійснили напад, добре знаючи, що в цей час вся громадськість міста, представники органів влади та самооборони перебували на похороні активіста Євромайдану Романа Гурика і з’ясувати узгодженість цих дій з органами влади та самооборони у керівництва Управління не буде. Вказаний факт свідчить про цинізм та аморальність учасників рейдерського захоплення.

Слід зазначити, що ласий до наживи пан Стефурак не оминав можливості покращити власний та своєї сім’ї добробут коштом держави. Для прикладу можна навести аферу з придбанням у вересні 2012 крісел для потреб очолюваного ним Управління. Загалом, якщо вірити документам, коштом Управління у однієї з компаній було придбано 25 крісел по ціні 290 гривень за штуку. Тоді компанії було перераховано кошти в сумі 7 250 гривень. Втім, на повірку у наявності виявилось лише 10 крісел. Ще 15 зникло без сліду. Про цей факт стало відомо органам прокуратури, в результаті реагування яких І.Стефураку вдалося сплатити з власної кишені нестачу коштів у сумі 4 350 гривень. Втім, схоже, це не єдиний випадок, коли екс-керівник рибоохорони, а нині великий “революціонер”, дбав про свою кишеню, а не про державні інтереси. Бо ж, щойно звільнившись з роботи, одразу придбав собі у власність новенького автомобіля “Тойота Корола”, ціна якого у салонах коливається у межах 160 – 200 тисяч гривень. До речі, дружині Стефурака І.Я., яка також брала участь у захопленні адмінприміщення Управління, мабуть не терпиться повернути старі добрі часи.

План “рибних рейдерів” був простим: на революційній хвилі, під виглядом “народної люстрації” змусити чинне законне керівництво Івано-Франківськрибоохорони написати заяви на звільнення, а потім на імпровізованих “зборах трудового колективу” (роль “трудового колективу”, як неважко здогадатись, відводилась звільненим колишнім працівникам управління) проголосити “новим” керівником Ігоря Стефурака на кшталт того, як це свого часу – році так у 1917-1918 – робили більшовики.

Втім, план не спрацював. Я, начальник Управління Володимир Викалюк, та мій заступник Василь Жовнірович відмовилися писати заяви на звільнення. Щоб не загострювати ситуацію і не провокувати людей ми погодились опечатати робочий кабінет керівництва з сейфом, де зберігалися документи та гербова печатка до наступного дня – 25 лютого.

За цей час з’ясувалось, що до “штурму” адмінприміщення не причетні ані самооборона, ані Громадська Народна рада Івано-Франківської області, ані місцеві органи влади. Керівництво жодної з цих структур не було обізнано щодо планів захоплення, а усі дії учасників “штурму” були спричинені свавіллям особисто І.Стефурака, його оточення та прагненням за будь що повернутись на посади.

Втім “штурмовики” на цьому не зупинились. 28 лютого вони знову вдерлися до адмінприміщення Івано-Франківськрибоохорони, не зважаючи навіть на ту обставину, що нове керівництво держави, Народна рада та керівництво самооборони на той час вже суворо заборонили будь-які дії, спрямовані на захоплення державних установ. Цього разу учасники захоплення, яких очолювала тепер уже дружина І.Стефурака, заручились підтримкою одного з телеканалів області, представникам якого повідомили неправдиві дані про факти корупції, які нібито мають місце у діяльності керівництва Івано-Франківськрибоохорони. Слід зазначити, що усі наведені протестувальниками факти керівниками установи було спростовано у присутності журналістів, а задля відновлення громадського порядку і нормальної роботи установи до адмінприміщення було викликано наряд міліції.

Особисто я та працівники очолюваної мною установи, визнаючи і поважаючи прагнення мешканців краю до очищення державних органів від корупції та нечесних на руку чиновників, в той же час рішуче засуджують намагання окремих авантюристів використовувати революційні події у краї, для задоволення особистих владних амбіцій на шкоду інтересам держави і суспільства. Я звернувся до усіх громадських активістів краю, представників самооборони та органів місцевого самоврядування з закликом засудити акти свавілля та “отаманщини”, які створюють реальну небезпеку “приватизації” державних структур особами, які насправді причетні до вчинення корупційних діянь та зловживань.