Майдан поєднав їхні серця!

Він - у камуфляжній формі і берцах, вона - у скромній сукні і зимових чоботях.

Передшлюбний марафет наводили у штабі афганців в Українському домі. Із гостей - шестеро друзів, які розмістилися у двох машинах без жодних весільних прикрас. Олег і Марина - щасливі, але трохи схвильовані. Вони їдуть у невеличку церкву у Вишгород, що за 10 км від Києва, аби дати обітницю Богові на вірність одне одному до кінця життя. Лишень п’ять днів тому молодята познайомилися на Майдані у Києві.

…28-річний івано­фран­ківець Олег Іщенко і 23-річна Марина Лапюк зі села Мирного, що у Костопільському районі Рівенської області, познайомилися на Майдані у Києві 30 січня. На четвертий день закоханий хлопець з головної сцени країни освідчився дівчині. Наступного дня пара обвінчалася.

Марина - студентка-заочниця 4 курсу ЛНУ ім. І. Франка, факультет польська філологія. До Львова навідувалася лише на сесію, працювала у Києві у фірмі нерухомості. Через події в краї­ні зимової сесії так і не склала, але запевняє, що викладачі лояльно ставляться до студентів-активістів і “хвости” дозволили скласти згодом. “Спочатку на Майдан у Києві ходила у вільний від роботи час, - розповідає. - Коли поїхала складати сесію до Львова, постійно була в оточенні тамтешнього Майдану. Разом з активістами блокували “вевешників” у військових частинах Львова. Та після жахливих подій 22 січня, коли на Грушевського загинули люди, не могла лишатися далеко від епіцентру подій. У мене всередині все аж розривалося. Мала деякі заощадження і вирішила підтримати хлопців у Києві не лише морально, а й фінансово”.

30 січня Марина вже облаш­товувалася в Українському домі. Тоді ж і познайомилася з Олегом. Дівчина каже, це не було кохання з першого погляду. “Спочатку не сприйняла його серйозно, - веде далі. - Такий він на перший погляд видається. Але, коли почали спілкуватися, зовсім по-іншому його побачила. Майдан зробив мене сильнішою, це справжня школа життя, де знаходиш друзів, кохання, розумієш, хто є хто. За останні два місяці розчарувалася у багатьох людях, яких раніше вважала друзями. Це “диванівці”, які по телевізору спостерігають за тим, що відбувається у їхній країні. Мене дивує байдужість людей. Коли поспілкувалася з Олегом, зрозуміла, що по духу ми наче рідні. Звісно, привселюдне освідчення було несподіваним, але, не вагаючись, сказала ”так”.

Олег - колишній військовий, 5 років служив у десантно-штурмовій бригаді в десантних військах у Дніпропетровську. У Франківську має невеличку справу. На Майдані з перших днів, додому ще ні разу не їздив. Він у групі швидкого реагування від афганців. Під час “гарячих” подій стояв на передовій. У тендітну, розумну, відважну дівчину закохався з першого погляду. Запропонував руку й серце, аби її не втратити. “У понеділок після обіду Марина мала летіти у Францію, на руках у неї був квиток. Вирішив, що маю зробити все, аби вона залишилася. Іншого аргументу, як освідчитися, не знайшов. Зробити це зі сцени мене підштовхнули афганці”.

“Мала намір мігрувати у Францію, де могла отримати статус біженця, - долучається до розмови дівчина. - Думала, звідти могла б підтримувати Майдан. У мене відкритий Шенген, на руках був квиток, а я все вагалася: почувалася щурем, який покидає корабель. Своїм освідченням Олег остаточно розвіяв мої вагання. Твердо вирішила - залишаюся. Буду на Майдані до перемоги. Якщо треба, стоятиму з ним на передовій”.

З рідних на вінчанні була лишень мама нареченої, яка, діз­навшись, що донька зібралася заміж, примчала до Києва. “У мами був шок”, - сміється Марина.

Батьки Олега не встигли на церемонію. “Спочатку серйозно не сприйняли новину. Брат ще жартував, мовляв, заколемо кабанчика - і на Майдан. На жаль, не встигли приїхати”.

…Вінчалися молодята у церкві Святого Володимира у Вишгороді. “Слава Ісусу Христу! Слава Україні!” - зустрічає на вході до церкви отець Богдан наречених і гостей. “Революція поєднала ваші серця. Про це ви маєте пам’ятати. Перемога - за народом! Слава Україні!” - такими словами завершив церемонію священик.

- Мабуть, як і всі дівчата, мріяла про пишне весілля, білу сукню? - поцікавилась у Марини, коли поверталися на Майдан.

- Звісно, були мрії: карета, запряжена кіньми, білосніжна сукня, вельон, багато гостей. Та зараз я б поїхала до шлюбу на танку. Ми не могли зволікати з вінчанням - невідомо, що буде завтра. Це була найяскравіша подія у моєму житті.

Розпишуться молодята найближчим часом. Та обоє запевняють, що обітниця Богові набагато важливіша, аніж штамп у паспорті.

Після перемоги Марина перебереться до Івано-Франківська, де Олег має квартиру. Олег мріє влаштувати романтичний медовий місяць.

Нагадаємо, у неділю ще один активіст Майдану в Українському домі освідчився дівчині, яка допомагає на кухні Майдану. Вона - з Криму, він - із Хмельниччини. Щоправда, до шлюбу у них ще не дійшло.