Благодійники Євромайдану, подружжя Кравчуків, отримують листи зі всього світу

У грудні вся Україна говорила про благородний вчинок подружжя пенсіонерів з Івано-Франківська Михайла Кравчука та Мирослави Калини, які віддали усі свої заощадження - десять тисяч гривень, на потреби Євромайдану.

Це нікого не залишило байдужим, і напередодні Новорічних свят у нашій країні розпочалася акція “Привітай стареньких з Різдвом”. Будь-хто їм міг надіслати листівку зі словами вдячності. Чи отримували листи дідусь Михайло та бабуся Мирослава, чи акція залишилася поза увагою громадськості, дізнавалися у листоноші Надії Кульчак, яка працює в Івано-Франківському поштовому відділенні №18.

Зізнаюся чесно, набираючи її номер телефону, боялася, що жінка розчарує мене і скаже, що ніхто про дідуся й бабусю, істинних патріотів нашої держави, і не згадав. Поговорили-попишалися по телебаченню, та й забули. Але Надія Іванівна одразу розігнала мій песимізм.

- Ой, такої величезної кількості листів та посилок я й не бачила. І це все потрібно доставити за однією адресою на околиці міста. Керівництво виділило машину, щоб усе відвозити, - розповідає Надія Іванівна. - У день приходило близько сотні листів та відкриток, а може, й більше. Були й рекомендовані, які віддавала Михайлові Дмитровичу під розписку. Найбільше надходило із Закарпаття, Львівщини, Київщини. З Чернігова були, Дніпропетровська. З південних областей, правда, не бачила. Навіть з Єнакієвого, де народився Янукович, лист прийшов. Перечитували його разом. Писали прості люди, які розповідали, що їм теж набрид “безпрідєл” у країні, знищення заводів, підприємств і збагачення олігархів. Вони дякували подружжю за активність і бажали здоров’я та довгих років життя. В основному усі листи були з теплими зиченнями, побажаннями кращого майбутнього для України. Спочатку бабуся з дідусем не могли повірити, що до них пишуть незнайомі. Хотіли їм відписати, а коли я почала торбами листи приносити, не встигали й перечитати. У посилках були цукерки, печиво, кава, чай. Чужі люди хотіли подарувати пенсіонерам свято. Перед Різдвом надходили вітання з Канади, Англії, Іспанії, Франції, Латвії, Росії.

Активісти з Івано-Франківська організували збір коштів для пенсіонерів, щоб повернути їм заощадження. Дізнавшись про це, старенькі обурилися і сказали, що то для них “позор”. Зібрані гроші порадили віддати хворим дітям. 89-річний Михайло Кравчук та 82-річна Мирослава Калина живуть не багато. Отримують невеликі пенсії, трохи більше тисячі гривень. Більшу частину віддають на ліки, бо ж дружина лежача. Лише за допомогою чоловіка та милиць може ходити по кімнаті. Гроші збирали для власних потреб, але коли побачили по телевізору, що діється у Києві, вирішили віддати їх на благо майбутнього України. Що тут казати, кожен з нас має вдома панчоху із заощадженнями, та не кожен здатен піти на такий крок. Тримаємо гроші на свій “чорний день”, а коли він настає у держави, мовчимо. Сидимо у куточку і сподіваємося, що якось воно вирішиться… Без нас. У тій панчосі, поміж паперових купюр, заховане й наше сумління.

- Мені дуже болить те, що зараз відбувається в країні. Були б молодші, самі б поїхали до Києва. Тож чим можу, тим хочу допомогти, - казав дідусь Михайло, передаючи ці немалі для середньостатистичного українця кошти Євромайдану. Небайдужість - ось основна підтримка тим, хто зараз у столиці. Готуючи бутерброди у київському будинку профспілок охоронцям на барикадах, стала свідком розмови. Старенька бабуся принесла у наш штаб торбинку з мандаринами та дві пачки ”Артека”.

- Ось, буде хлопцям до чаю, - скромно простягнула пакунок.

Дякуючи, хтось запитав: “А що, бабусю, ви теж хочете у Європу?”

- Дитино моя, я не знаю, що то за Європа, але я хочу кращого майбутнього. Хочу, щоб нами не керували бандити, - зітхнула.

І справа не в тому, що хтось жертвує гроші, а хтось продукти. Головне, що людей об’єднує спільна мета. Спільний дух спротиву. Разом - ми сила, яка може розірвати кайдани, у які олігархи закували наш народ. Лише гуртом зможемо здобути інше майбутнє для України. І про це не треба забувати.