Ялинка - це вже немодно!

Дедалi більше українців відмовляються від новорічної ялинки і натомість ставлять дідуха.

Цей сплетений із колосків символ відомий у нашому народі ще з дохристиянських часів. Народознавці кажуть, що дідух здавна був символом кiнця одного та початку наступного року. Його ще називали дідом - і він означав зв’язок з предками, символізував дух дідів-прадiдiв.

То звідки бере свій початок дідух? Які традиції пов’язані з ним в українському народі?

Про це “Експресу” розповіли Леся Горошко, науковий співробітник Інституту народознавства НАНУ, та Ярослав Осадца, народний майстер з Тернополя, який досліджує i виготовляє дідухiв.

- Сьогодні українці “бойкотують” ялинки, натомість вирішують ставити дідуха. А може, це історична, так би мовити, помилка?

Я. Осадца: - Ні, це правильно. Бо ця традиція дідуха давніша, аніж традиція ялинки. Тож зрозуміло, що люди повертаються до свого. Крім того, шкода рубати ялинки та нищити природу. Ця думка - давня. Адже колись українець не міг дозволити собі зрубати живе дерево.

- Як давно в оселях наших людей з’явився дідух?

Л. Горошко: - Дідух - це найпоширеніша назва. Однак не єдина. Його ще називають дід, колядник, сніп, король. Традиція дідуха сягає дохристиянських часів. Сама назва говорить про його символіку: дідух - дідів дух. Дід уособлює померлого пращура, який мав бути присутнім на свята, пошанованим. А за це, як вірили давні українці, дух допомогатиме родині. Вважалося, що душі померлих родичів мають зв’язок з явищами природи. Тож і дощу, скільки треба, забезпечать, і снігу, і тепла.

Л. Горошко: - Дідух - це традиція не одного тисячоліття. Зрозуміло, що у різні часи змінювались календарі свят. Так само й час святкування нового року. Так-от, результати давніх археологічних розкопок висувають таку гіпотезу, що дідух спрадавна був символом початку нового року. Адже колись саме жнива завершували один рік і починали наступний. Звідси, до речі, і традиція колядувати на стерні - під час жнив.

Я. Осадца: - Так, дідух - символ, який був в українського народу ще з дохристиянських часів. Українці-християни не відкинули його і тоді, коли почали відзначати одне з найбільших свят у році - Різдво Христове. Бо здавна все, що було пов’язано з хлібом, символізувало життя, а дідух має ще глибший зміст. Ніжка або три ноги (залежить, як його роблять) означають світ померлих, стовбур - світ сучасний, а гілки - рай.

- А з чого роблять дідух?

Я. Осадца: - У різних регіонах - різні традиції. Гуцули роблять його з вівса - на знак того, що Ісус народився в яслах. А от на Поділлі дідух виготовляють з чотирьох злакових - ячменю, пшениці, жита та вівса, вони, відповідно, символізують чотири пори року. Дехто з українців вважає, що один колосок символізує одну годину, день чи місяць у році - символіка залежить від кількості колосся. От, приміром, коли я виготовляв восьмиметрового дідуха, то там один колосок означав одну годину в році. Колосся для дідуха готую заздалегідь - треба брати таке, аби коли стискаєш зерно, з нього текло молочко. Воно молоде, краще зберігається та й миші його не гризуть.

Л. Горошко: - Українці брали або перший сніп, або останній - і з того й був дідух. Подекуди була традиція, коли з-поміж усіх снопів вибирали найкращий для виготовлення цього символу. Сніп зберігали в стодолі до зимового періоду, підвішували так, щоб миші не поточили. До слова, вже готовий дідух у хату вносить господар - і ставить на покуті, тобто у куті, під образами. Що цікаво, дідухом називали не лише сплетений iз колосся символ, а й також ту солому, якою застеляли долівку. А от сіно, яке кладуть під скатертину, називають бабою

- А як прикрашають дідух?

Я. Осадца: - Обплітають його рогозою, виготовляють пташок зі соломи, яких чіпляють на дідух. У деяких селах чіпляють горіхи, яблука, стрічки. До слова, аби зробити дідух самотужки, вистачить і доби. Однак, звісно ж, мова про простий сніп, з кількох пучків колосся. Найпростіше - сформувати з колосся чотири пучки, потім їх переплести між собою, перев’язати стрічкою.

- Скільки часу дідух має стояти в хаті?

Л. Горошко: - Найчастіше його тримали до Старого Нового року. До речі, коли в гості приходили колядники, а дідуха в хаті не було, то господаря присоромлювали. По святах дідух спалювали - на полі, на городі, в садку. Це було символом того, що дух уже йде. Люди вірили, що затримувати його після свят не треба, адже духів померлих варто вчасно відправляти.