Що готує вік технологій для українського книгомана?

Електронний носій, доступ до інтернету, п’ять хвилин вільного часу, - і все. Ви щасливий читач новомодного жіночого роману, кулінарної книжки чи підручника з психології. На щастя, сайтів, де можна швидко і без проблем “скачати” літературу, є вдосталь. От лише українці чомусь не поспішають користуватися їх послугами.

Мова не про мову

У світі функціонують сотні багатомовних електронних бібліотек. Перша з них розпочала роботу ще в далекому 1971-му і працює досі. Майже всі вони - англомовні, за бажання можна знайти переклади французькою, іспанською, італійською чи навіть китайською. От лише для пересічного українського читача вони малокорисні. Вихід є - “вантажити” книжку іноземною і самотужки займатись перекладом.

Оскільки бібліотеки зі світовим іменем українському читачеві не по зубах, залишається сподіватися на українські, або ж на книгозбірні північного сусіда. Щодо других, то варто визнати: ними інтернет рясніє. Тут тобі і “Научная электронная библиотека”, і “Российская государственная”, і “Национальная электронная”ѕ До речі, окрім книг, на деяких з цих ресурсів є ще й карти, ноти та колекція з понад тисячі рукописів. Отож братньому народові є чим похвалитися. А нам?

“Качай” з українського

Кажуть, в інтернеті є все. Проте скільки не шукай, а повного переліку українських он-лайн-бібліотек не знайдеш. Серед найбільш відомих - електронна бібліотека “Чтиво”, що позиціонує себе як “вільна он-лайн-бібліотека україномовної літератури”, “Відкрита бібліотека української літератури”, що містить розділ підготовки до ЗНО, та електронна бібліотека “Diasporiana”, що має у фондах рідкісні еміграційні видання.

За законами економіки, велику пропозицію породжує великий попит. Та чи справді українці такі вже й ласі до електронної книги?

“Електронна книга має свою аудиторію - молоді люди, мобільні, з браком вільного часу, - розповідає Олег Богуславський, директор інституту журналістики і масової комунікації Класичного університету (Запоріжжя), ініціатор створення проекту “Diasporiana”. - “Дерев’яна” книжка нині розрахована на людей старших, можливо, консервативних, котрі мають бажання тримати її в руках, відчувати запах фарби. Та й купівельна спроможність у них більша”.

До речі, майже всі українські он-лайн-бібліотеки є безплатними. іноземні ж проекти такого типу часто не гребують брати з користувачів  кошти за скачування книжок.

Чи буває добра якість безплатною?

Всім відоме прислів’я про безплатний сир. То чи не потрапляє до мишоловки український читач, що прагне отримувати літературу за “дякую”? і взагалі, чи завжди реально знайти те, що шукаєш? Підемо дослідним шляхом. Скажімо, аби завантажити “Кобзар” Тараса Шевченка, я витратила не більше двох хвилин. “Залишенця” Василя Шкляра вдалось  знайти в трьох із п’яти бібліотеках, вибраних навмання. А от з пошуком книжок іноземних авторів українською мовою значно складніше - тут варто запастися терпінням і наполегливістю.

Ще однією ложкою дьогтю в діжці з медом є формат, у якому нам пропонують зберегти книжку. Найчастіше це txt. Тобто “Війну і мир” Льва Толстого ви, найімовірніше, читатимете у “вордівському блокноті”. Не надто зручно, чи не так? і це ще нічого, якщо замовчувати про шкоду, якої ви завдасте своєму зору, займаючись самоосвітою в такий спосіб.

Чому не інакше?

Очевидно, що кількість електронних бібліотек в Україні не є захмарною. А таких, що могли б похвалитися пристойним архівом художньої, довідкової чи тим більше фахової літератури українською, взагалі одиниці. То в чому ж причина? Невже створення бібліотек у мережі є просто невигідним?

- У цій ситуації слід відмовитись від радикальних суджень, - каже Олег Богуславський. - Електронні бібліотеки тільки-но з’явилися в Україні і в них велике майбутнє, доки є інтернет і електрика (сміється). Кількість їх збільшується, з’являються не лише універсальні бібліотеки, а й за різними напрямками, інтересами. Але є певні негативні тенденції: в Україні немає фондів-установ, які б фінансово підтримували такі проекти, це “задоволення” недешеве, тому часто такі бібліотеки “перегоряють” на півшляху - ентузіазм не може бути безкінечним…

Слідами Гутенберра

Попри всі “плюси” та “мінуси”, електронні книги знайшли свого читача. А як щодо любителів паперових фоліантів? Чи є їм якась користь з новітніх технологій?

Міська централізована бібліотечна система, що діє в Івано-Франківську, об’єднує міську центральну бібліотеку та ще 17 бібліотек-філій, дві з яких - дитячі. На 1 січня 2010 року їх книжковий фонд становив понад 48 тисяч примірників. Таке різноманіття інформаційних закладів та книжкових фоліантів підводить до думки про необхідність електронного каталогу, проте не всі бібліотеки можуть дозволити собі таку розкіш.

Приміром, на сайті Івано-Франківської обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка відповідна вкладка є. Та варто на неї натиснути, як одразу ж “випливає” повідомлення: “Каталог тимчасово недоступний. Вибачте за незручності”.

Не пощастило й студентам - справно працює лише каталог наукової бібліотеки ПНУ ім. В. Стефаника. Відкрити ж сторінку пошуку по електронному каталогу на сайті науково-технічної бібліотеки іФНТУНГ просто не вдається.

Очевидно, простір для вдосконалення є. і чималий. Проте все ще під сумнівом залишається необхідність оцифрування книг та періодики. Адже навіть попри зручність, яку нам дарує епоха технологій, інтерес до книжки чомусь не зростає, причому як до паперової, так і до електронної.